Видова дискримінація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Видовий шовінізм, видова дискримінація, видовий терор, видовізм (анг. Speciesism, лат. Speciesismus) — система використання насильства з метою усунення, обмеження інших видів живих істот-конкурентів людини шляхом їх поголовного або часткового винищення, знищення місць вирощування потомства і проживання.

Тлумачення[ред.ред. код]

Відовізм, або людська перевага [1] означає різну важливість, права та значимість окремих організмів виключно на основі їх видової належності. Цей термін в основному використовується адвокатами прав тварин, які стверджують, що видовізм є забобоном подібно до расизму або сексизму, за якої лікування осіб грунтується на членстві у певних групах і впевненості у власній перевазі. Аргументом є те, що види членства не має жодного морального значення [2]

Ідеологічною основою видового терору є антропоцентризм у всіх його проявах, видова нетерпимість людини на грунті економічної вигоди або неосвічених забобонів[3]. Сучасний видовий тероризм демонструє цинізм, войовничу аморальність і готовність нехтувати життям інших живих істот.

В Україні та суміжних країнах (зокрема у Білорусі) ця ідея набула розвитку завдяки Київського еколого-культурного центру та серії видань, у т. ч. книжки "Видовий терор" (Борейко, 2010)[4] та методичного посібника "Основи екологічної етики" (Мінськ, 1998) [окремий розділ - на с. 95][5].

  • див. також: Аменсалізм (форма біотичних взаємовідносин між організмами, при якій один вид пригнічує життєдіяльність іншого)

Практика[ред.ред. код]

Видовий тероризм може бути індивідуальним (коли «шкідливих» тварин або рослини знищують окремі люди), груповим (коли винищенням інших істот займаються спеціальні організації або рухи, наприклад, рух кроухантерів), державним (коли на знищення певного виду тварини спрямовані зусилля цілої держави, наприклад, знищення в 1950-х роках горобців у Китаї). Як правило, видовий терор спрямований проти так званих «шкідників» мисливського господарства (вовк, лисиця, сіра ворона), лісового господарства (деякі види комах), рибного господарства (сіра чапля, баклан), сільського господарства (нориці, ховрахи), а також проти так званих «нечистих» тварин — сов, кажанів, змій, жаб тощо. Останнім часом видовим терором стали займатися певні рухи — догхантерів, кроухантерів, фалкхантерів, бетхантерів, ретхантерів.

Видовізм за кордоном[ред.ред. код]

Видова дискримінація широко застосовується у всьому світі щодо тварин, м'ясо яких споживає людина, щодо мишоподібних гризунів, яких вбивають лише на тій підставі, що вони переносять хвороботворні бактерії та пошкоджують продукти харчування.

Видова дискримінація щодо тварин активно застосовується в Білорусі і Росії, де масово знищуються бродячі собаки і коти, вовки, лисиці, сірі чаплі, ховрахи і багато інших видів тварин. Так, тільки у 1988 р. в Росії було знищено 15425 вовків[6].

У Китаї в 1958 р. було дано старт масовій кампанії по знищенню горобців. Вже до першої декади 1958 р. у Китаї було знищено 1,95 млрд горобців. Однак через масове розмноження в наступному році в полях гусениць, які з'їли урожай пшениці, терор щодо горобців був припинений і їх стали завозити в Китай з інших країн. В Узбекистані недавно почали широкомасштабний захід зі знищення майни — птаха, який почав докучати президентській резиденції Дурмень своїм криком. У результаті Кабінет Міністрів Узбекистану видав у 2003 р. розпорядження про знищення 952 тис. майн[6].

Видовий терор в Україні[ред.ред. код]

З початку 2010-х років в Україні з'явилися нові рухи, які діють за ідеологією видовізму у стосунку до собак, котів, ворон, сойок, граків, сорок, кротів, яструбів і інших хижих птахів, кажанів. У Києві, Одесі, Дніпропетровську, інших великих містах почастішали випадки отруєння собак догхантерами, а також відстрілу кажанів, сорок, сойок, яструбів і сірих ворон кроухантерами і фалкхантерами.

До проявів видового тероризму можна віднести масове і безконтрольне застосування на сільськогосподарських землях офіційно дозволених невибіркових пестицидів широкого спектру дії, створених на основі фосфіду цинку, які є головною причиною знищення багатьох видів дрібних ссавців і птахів, наприклад, занесених до Червоної книги України ховраха європейського та ховраха подільського[7]. У лісах, де органи лісового господарства активно використовують проти лісових комах методи хімічної боротьби, в числі практично знищених виявився нещодавній «шкідник» лісу — великий дубовий вусач, також занесений зараз до Червоної книги України[7]. Садівниками-аматорами щорічно на своїх городах знищуються десятки тисяч кротів і сліпаків (Сокур, 1961; Коробченко, 2011), голубівниками та мисливцями відстрілюються сотні яструбів і соколів, навіть занесений до Червоної книги України сокіл-сапсан[7]. Мисливськими організаціями активно винищуються вовки, несправедливо звинувачені в скороченні чисельності мисливських тварин. З 1946 р. по 1967 р. мисливцями в Україні було знищено 35 тис. вовків[3]. В даний час в Україні мисливцями знищується 1200–1300 вовків щорічно[3]. В тій чи іншій мірі видовий терор стосується досить великої групи видів тварин, насамперед хижих птахів, сов, змій, павуків, жаб, воронових, сірих чапель, бакланів, горобців, голубів, бродячих собак і котів, вовків, шакалів, лисиць, єнотовидних собак, ховрахів, кротів, сліпаків, сонь, бобрів, багатьох лісових комах, дрібних польових гризунів, а також великої групи так званих рослин «бур'янів».

Антивовча істерія. Непристойну роль в розпалюванні видового терору відіграють деякі ЗМІ, публікуючи неперевірену і антиекологічну інформацію щодо вовків, а також інших тварин-«шкідників». Як приклад можна навести періодично повторювану в ЗМІ антивовчу істерію, коли деякі журналісти спільно з лісниками та мисливцями організовують серії публікацій та репортажів, демонізують образ вовків і вимагають їх поголовного знищення. Як правило, антивовча істерія у ЗМІ грунтується на неперевірених фактах і чутках і сприяє розвитку видового терору проти вовків, інших «шкідливих» тварин[3][8].

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

  • Організація супротиву «пестицидній напасті» і захист видів-«шкідників» [1]
  • Борейко В. Е. Видовой террор [2]
  • Захист гризунів-«шкідників». Екологічні, правові і етичні аспекти [3]
  • Геноцид вовків та їх захист в Росії, Біларусі і Україні [4]
  • Як травлять вовків в Росії [5]
  • Отцы и дети экстремистского биоцентризма (Критика концепції "Видового терору") (рос.)
  • Основы экологической этики. - Минск : Изд. Минобр Республики Беларусь, 2008. - С. 95 (щодо видового терору [6]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Environmental Culture: The Ecological Crisis of Reason By Val Plumwood (цит. за: http://en.wikipedia.org/wiki/Speciesism)
  2. Ryder R. D. "Speciesism," // Marc Bekoff. Encyclopedia of Animal Rights and Animal Welfare. - Greenwood, 2009. p. 320.
  3. а б в г Борейко В. Е. Видовой террор. — К.: КЭКЦ, 2010. — 144 с.
  4. Борейко В. Е. Видовой террор. — К.: КЭКЦ, 2010. — 144 с.
  5. Основы экологической этики / Прод ред. Т.В. Мишаткиной и С.П. Кундаса / Министерство образования Республики Беларусь. - Минск, 2008. - 291 с.
  6. а б Борейко В. Е. Этика и практика охраны биоразнообразия. — К.: КЭКЦ, 2008. — 360 с.
  7. а б в Червона книга України. Тваринний світ. — К.: Глобалконсалтинг. — 600 с.
  8. Яроцкий В. Антиволчья истерия в украинских СМИ // Видовой террор / Киевский эколого-культурный центр. — Киев: Изд-во Лотос, 2010. — С. 123–125.