Видубичі
Ви́дубичі (Ви́добичі, Ви́добич, Ви́добеч) — історична місцевість міста Києва. Являє собою схил гори між Наддніпрянським шосе і Звіринцем.
Згадується з 1070 року у зв'язку з початком будівництва Красного двору (резиденції київського князя Всеволода Ярославича), згодом Видубицького монастиря. За переказами, саме перед цією горою з Дніпра випірнув (видибнув) дерев'яний ідол язичницького бога Перуна, що був скинутий у Дніпро поблизу Подолу після Хрещення Русі (988 року). На Видубичах прокладено Видубицьку вулицю. Вид з гори на території Центрального Ботанічного саду на Видубецький монастир, Дніпро та Київські новобудови — Осокорки та Позняки.
У радянські часи на території Видубицького монастиря було розміщено Інститут археології Академії наук України. Після набуття Україною незалежності Інституту археології було надано інше приміщення, а Видубецький монастир з того часу почав відроджуватися та став діючим чоловічим монастирем.
Транспорт[ред.]
- Станція метро «Видубичі».
- Автостанція «Видубичі».
- Залізниця: зупинні платформи Видубичі та Видубичі Трипільські.
Джерела[ред.]
- Веб-енциклопедія Києва. (Умови використання).
- Вулиці Києва. Довідник / За ред. А. В. Кудрицького. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — 352 с. — ISBN 5-88500-070-0.
- Київ: Енциклопедичний довідник / За ред. А. В. Кудрицького. — К.: Українська Радянська Енциклопедія, 1981. — 848 с., іл.
- Пономаренко Л. А., Різник О. О. Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання. — Київ: Видавництво «Павлім», 2003. — 124 с.: іл. — ISBN 966-686-050-3.
 |
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
