Вижниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вижниця
Vygnytsa city gerb.png Vygnyt h.gif
Герб Вижниці Прапор Вижниці
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Чернівецька область
Район/міськрада Вижницький район
Рада Вижницька міська рада
Код КОАТУУ 7320510100
Засноване 1158
Статус міста з 1904 року
Населення 4230 (01.01.2012)
Площа 2,7 км²
Поштові індекси 59200
Телефонний код +380-3730
Координати 48°14′43″ пн. ш. 25°10′56″ сх. д. / 48.24528° пн. ш. 25.18222° сх. д. / 48.24528; 25.18222Координати: 48°14′43″ пн. ш. 25°10′56″ сх. д. / 48.24528° пн. ш. 25.18222° сх. д. / 48.24528; 25.18222
Висота над рівнем моря 356 м
Водойма р. Черемош, Виженка
День міста остання субота травня
Відстань
Найближча залізнична станція Вижниця
До обл./респ. центру
 - фізична 54 км
 - автошляхами 70 км
До Києва
 - автошляхами 584 км
Міська влада
Адреса 59200, Чернівецька обл., Вижницький р-н, м. Вижниця, вул. Українська, 34
Веб-сторінка Вижницька міськрада
Міський голова Чепіль Олексій Георгійович

Ви́жниця — місто в Україні в Чернівецькій області, районний центр Вижницького району.

Місто розташоване на межі Чернівецької та Івано-Франківської областей, на річках Черемоші та Виженці, в межах Вижницької улоговини, за 70 км від обласного центру. З населенням 4230 чоловік, Вижниця, незважаючи на свій міський статус, менша за населенням за смт Берегомет, місто Вашківці та кількох сіл Вижницького району.

Історія[ред.ред. код]

Коли виникла Вижниця, докладно невідомо. За однією з версій місто вперше згадується в літописах як городок на Черемоші під 1158 роком. За іншими даними, перша згадка про місто міститься у молдовському літописі за 1501 рік.

У 15141574 роках місто перебувало під владою турків.

До 1774 року Вижниця була підпорядкована Молдавському князівству, пізніше — Австро-Угорщині.

Вижниця розвивалася як торгове поселення, тісно пов'язане з гірськими і низинними районами Буковини, славилася хорошими ярмарковими традиціями. Статус ярмаркового місця поселення отримало 1767 року.

Наприкінці XVIII століття, з початком розвитку лісової промисловості, Вижниця стає важливим пунктом торгівлі деревиною. Після регулювання русла Черемошу (17901812 роки) будівельний ліс і дрова сплавлялися до Чернівців, а звідти по ґрунтовій дорозі через Бояни — на Бессарабію і Поділля. Основна маса міщан займалась торгівлею і ремеслами.

Жорстока експлуатація, свавілля чиновників і дідичів викликали масові виступи і хвилювання серед народних мас. Населення гір піднялось на антифеодальну боротьбу. В 1817–1830 роках поблизу Вижниці діяв загін опришків, очолюваний Мироном Штолюком. В 1848–1849 роках вижницькі селяни брали участь в антифеодальному русі під керівництвом Лук'яна Кобилиці.

1855 року Вижниця стала повітовим центром.

Місто сильно постраждало в часи Першої світової війни.

Навчальні заклади[ред.ред. код]

Вижницький коледж прикладного мистецтва імені В. Ю. Шкрібляка (раніш - Вижницьке вчилище прикладного мистецтва)[1]

Персоналії[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Навчались[ред.ред. код]

Тут почали творче життя народні артисти України Левко Дутковський (засновник ансамблю "Смерічка"), солісти "Смерічки" Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, заслжений діяч мистецтв України, художник-модельєр Алла Дутковська.

З Вижницею пов'язані імена відомих діячів української культури: Юрія Федьковича, Корнелія Устияновича, Лесі Українки, Івана Франка, Марка Вовчка, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника, Гната Хоткевича.

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

  • Дмитрівська церква (XIX ст.);
  • Миколаївська церква (кін. XIX ст.);
  • Петропавлівський костел (XIX ст.);
  • синагога (XIX ст.);
  • вокзал станції Вижниця, австрійських часів;
  • Вижницька ратуша (будинок міської ради, початок ХХ ст.);
  • будинок Москви-Голоти (вул Миру, 13).

Музеї[ред.ред. код]

Вижниця, будівля краєзнавчого музею (коледжу прикладного мистецтва)
  • музей-садиба Назарія Яремчука при місцевій школі-інтернаті (вул Миру);
  • музей поета Миколи Марфієвича;
  • музей коледжу прикладного мистецтва ім. В. Шкрібляка (вул Українська, 76).

Література[ред.ред. код]

  • Вижниця // Географічна енциклопедія України. — Том 1. / Редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К.: «Українська Радянська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989. — С. 171.
  • Савченко І. В. Вижниця // Енциклопедія історії України: Том 1: А–В / Редколегія: В. А. Смолій (голова) та інші. НАН України. Інститут історії України. — Київ: Видавництво «Наукова думка», 2003. — 688 с.: іл. — С. 506.
  • Колодій В. Д. Вижниця: Путівник. — Ужгород, 1982.
  • Ковтун В. В., Степаненко А. В. Города Украины: Экономико-статистический справочник. — К.: Вища школа, 1990. — С. 262.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Офіційний сайт Вижницького коледжу прикладного мистецтва
  2. Володимир Колодяжний. Кузня краси / газета «Україна молода», № 158 (4598) від 30 жовтня 2013 (середа). с. 11
  3. Володимир Колодяжний. Кузня краси… с. 11

Посилання[ред.ред. код]

Файл:Vyzhnytsia 02 (by Ramarren).jpg
Вижниця, пам'ятник Лук'яну Кобилиці
  • Історія міст і сіл УРСР. Чернівецька область. - Київ: Головна редакція Української Радянської енциклопедії АН УРСР, 1969. - С. 19, 22, 27, 29, 92, 98-110, 121, 122, 125, 132, 158, 164, 167, 170, 174, 175, 177, 390, 461, 467, 473, 481, 490, 499-501.
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.