Винищувач четвертого покоління

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Американський F-16.

Винищувач четвертого покоління — так класифікуються бойові винищувачі, що були створені з кінця 1970-х і експлуатуються у більшості розвинених країн світу до сьогодні. Для винищувачів такого типу характерне поєднання високошвидкісних бойових характеристик з багатофункціональністю. Так, деякі з них мали можливість нести навіть тактичні ядерні боєприпаси. Ґрунтовно в концепціях винищувачів цього покоління технології малопомітності не використовувалися.

Відмінні особливості покоління:[ред.ред. код]

  • Поліпшені маневрені характеристики (нестійка аеродинамічна схема).
  • Двоконтурні турбореактивні (турбовентиляторні) двигуни зі зниженою витратою палива.

Найвідоміші з літаків четвертого покоління:

Покоління 4+ і 4++[ред.ред. код]

МіГ-35 - російський легкий багатоцільовий винищувач, подальший розвиток МіГ-29
Су-35С - російський важкий багатоцільовий винищувач, подальший розвиток платформи Т-10С

Так прийнято називати літаки 4 покоління, модернізація або подальший розвиток яких наближає їх характеристики та ефективність до винищувачів п'ятого покоління (4+), або які задовольняють більшості, за винятком малопомітності, вимог до винищувачів п'ятого покоління (4++):

Для цих літаків характерні:

Джерела[ред.ред. код]