Виноградарство в Греції

Культура виноградарства в Греції — найдавніша в Європі і нараховує не менше 3-х тисячоліть. Існують відомості, що вид Vitis vinifera був завезений фінікійцями мореплавцями з Близького Сходу на острів Крит і острова Егейського моря, звідки розповсюдився і на материкову Грецію. Деякі відомості про виноград і виноградне вино можна знайти в творах авторів античної Греції, наприклад у Гомера в поемах «Іліада» і «Одіссея» (8—7 століття до н. е.), в працях Геродота (5 століття до н. е.), Страбона (1 століття до н. е.), Арістофана (біля 445—385 років до н. е.) та інших. Виникнення і розповсюдження культури винограду в країнах Європи проходило в значній мірі під грецьким впливом.

Виноградарство

Виноградарські регіони Греції

Лоза винограду безпосередньо на землі (без будь-якої підтримки гілок), Санторіні

Виноградарство є однією з найважливіших галузей народного господарства цієї країни, традиційним заняттям сільського населення. Греція займає 2-е місце у світі по виробництву столового винограду. Під виноградниками зайнято близько 6 % всіх сільськогосподарських площ країни. Виноградарство дає близько 8 % (у грошовому виразі) всієї продукції рослинництва країни. Головні виноградарсько-виноробні райони: Аттіка, Іонічні острови, Крит, Македонія, Пелопоннес, Фессалія.

У Греції обробляються 250 сортів, в тому числі 30 столових. Основні з них:

• винні — Мавродафні, Ліатіко, Агиоргитіко, Асиртіко, Айдані, Манділарія, Ромбола, Крассато, Ставрото, Масхофілеро, Котсифалі, Вілана, Родітіс, Дембіна, Лемніо Науссис, Савватіано, Каберне-Совіньон, Каберне фран, Гренаш, Мерло, Карін'ян;
• столові — Разакі, Мускат александрійський, Мускат гамбурзький, Фокіано, Сидерітіс, Кардинал, Італія, Колокітас, Айтоніхия;
• родзинки — Корінка, Султаніна.

Всі виноградники країни діляться на 2 категорії: виноградники «крю» (марочні), з урожаю яких проводять 23 найменування вин за походженням, і виноградники, з продукції яких отримують ординарні вина.

Виноробство

Див. також: Вина Стародавньої Греції

Винопродукция Греції відрізняється великою різноманітністю: сухі, натуральні, солодкі, кріплені, лікерні, ароматизовані, ігристі, газовані вина, напої типу бренді, ароматні горілки і інше. Головна особливість грецького виноробства — стабільність обсягу виробництва.

Виноробницькі підприємства розміщені головним чином в Центральній Греції (з островом Евбея), на Пелопоннесі і на острові Крит. Головні центри по виробництву ігристих вин — Афіни, Родос, Патри, Аміндеос; бренді — Афіни і Патри.

Автоматизація у виноробстві знайшла широке застосування на стадії переробки винограду, розливу, при оформленні і транспортуванні вин. Високий рівень механізації виробництв, процесів має місце на крупних сучасних виноробницьких заводах, на відміну від заводів малої потужності, розташованих в гористих районах або на невеликих островах. Значна частина вин поступає безпосередньо від виробника до споживача. Іноді посередництво беруть на себе незалежні виробники, кооперативи і приватні фірми. Найбільш відомі грецькі вина: Палліні, муськати Пелопоннеса і острова Самос, червоні вина Македонії, білі вина Родоса, місцеві вина Ліндоса, вина контрольованих найменувань острова Крит і іншы. До споконвічно грецьких вин відноситься Рецина, або «смолисте» вино, в яке для ароматизації додають соснову смолу. Це сухе біле (іноді рожеве) вино становить 1/5 всього споживаного в Греції вина. Греція входить до числа перших десяти найбільших країн-експортерів виннної. продукції.

Наукова робота

Науково-дослідну роботу здійснюють в основному Інститут винограду і Інститут вина (м. Афіни), Інститут родзинок АОР (Автономна організація по родзинках) в Піреї, Центр землеробських досліджень Північної Греції, при якому є Банк генетичного матеріалу, де збирається ампелогенетичний матеріал зі всієї країни. Проблемами виноградарства і виноробства займаються також Грецьке об'єднання кооперативних союзів (м. Афіни) і різні комерційні об'єднання.

Видні вчені країни в області:

• виноградарства — В. Крімбас, О. Давідіс, П. Лелакіс, В. Логотетіс, М. Влахос;
• виноробства — Р. Георгапулос, С. Кураку-Драгона.

Журнали, освітлюючі питання виноградарства і виноробства: «Георгікі еревна» (Сільськогосподарські дослідження), «Геопоніка» (Агрономія), «Геотехніка» (Землеробство), «Епістімоніке дімосієвсіс АТЕ» (Наукові публікації Сільськогосподарського банку Греції), «Інологіка хроніка» (Виноробницька хроніка).

Література

• Енциклопедія виноградарства / гол. ред. А. І. Тимуш. — Кишинів: Гол. ред. Молдавської Радянської Енциклопедії, 1986. — 512 с.