Виноградівський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Виноградівський район
Vynogradivskiy rayon gerb.png Vynogradivskiy rayon prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Закарпатська область
Код КОАТУУ: 2121200000
Населення: 120 013 (на 1.08.2013)
Площа: 697 км²
Густота: 170.5 осіб/км²
Тел. код: +380-3143
Поштові індекси: 90300—90371
Населені пункти та ради
Районний центр: місто Виноградів
Міські ради: 1
Селищні ради: 2
Сільські ради: 29
Міста: 1
Смт: 2
Села: 47
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 90300, Закарпатська область, Виноградівський р-н, м. Виноградів, пл. Миру, 5, 2-33-50
Веб-сторінка: Виноградівська райрада Виноградівська РДА
Голова РДА: Любка Віталій Володимирович
Голова ради: Любімов Олег Вікторович

Виногра́дівський райо́н — район у південній частині Закарпатської області. Населення становить 120 013 осіб (на 1.08.2013). Площа — 697 км². Адміністративний центр місто Виноградів.

Межує на півночі з Іршавським, на сході — з Хустським, на заході — з Берегівським районами. На півдні району проходить кордон України з Румунією, а на південному заході — з Угорщиною. Районний центр — Виноградів.

Географія[ред.ред. код]

Район розташований у трьох рельєфо-кліматичних зонах: Закарпатській низовині, Закарпатському передгір'ї та південно-західних відрогах Українських Карпат, і має переважно рівнинний рельєф. Абсолютна висота від 105 до 660 м над рівнем моря.

Завдяки тому, що Карпатські гори добре захищають район від холодних північних повітряних мас, клімат тут помірно континентальний: відносно жарке літо і м'яка малосніжна зима. Середньорічна температура повітря 8,8-9,3°С. Середня температура в липні 22-25°С, в січні — 3°-4°С. Опадів випадає 600–800 мм в рік. Найбільше в травні і червні. Зима коротка: починається в середині грудня і триває 2,5-3 місяці; часто бувають відлиги, сніговий покрив нестійкий і малопотужний. Протікають річки Тиса, яка ділить район пополам (довжина течії 42 км), Боржава, Батар, Салва (Бальба). Є декілька великих водоймищ, де розводять рибу.

Внаслідок цього з давніх-давен тут склалися надзвичайно сприятливі умови для розвитку сільського господарства і тваринництва. Тут вирощують такі теплолюбні культури як абрикоси, виноград, персики, тютюн.

Лісів мало. Вони займають всього трохи більше 14% площі району. Основні породи дерев: дуб, бук, граб, береза, ясен. Ростуть рідкісні рослини. Є тварини і плазуни, які занесені до Червоної книги України або зустрічаються дуже рідко. Це ковила найкрасивіша, ясен білоцвітний, шафран Гейфеля, липа срібляста, айва кущова, півники німецькі і угорські, лісовий кіт, полоз лісовий, чорна лелека. З метою збереження цього багатства і краси у районі створено два флористичні заповідники — Чорна Гора площею 772 га і Юлівська Гора — 176 га. В лісах є багато цінних дикоростучих плодів: кизил, шипшина, чорноплідна горобина, червона калина тощо.

Адміністративним центром є місто Виноградів. Воно розташоване за 107 км від обласного центру — м. Ужгорода, 15 км від кордону з Румунією та 15 км від кордону з Угорщиною. Серед населених пунктів району, крім м. Виноградова, є ще 49 населених пунктів, з яких: два селища міського типу — Вилок та Королево, а також 47 сіл.

Історія[ред.ред. код]

Як адміністративна одиниця район згадується дуже давно — ще в кінці XI на початку XII ст. під різними назвами. Коли і хто заснував район, ще не відомо. Але вже в 1262 році у латинських документах згадується багато населених пунктів району, таких як: Виноградів, Сасово, Чорний Ардів (зараз Чорнотисів), Гудя, Чепа, Шаланки та інші. У кінці XIII століття утворився Угочанський комітат (до кінця першої світової війни область ділилася на 4 адміністративні одиниці або комітати, одним з яких був і наш теперішній район).

Замок Канків

Основне багатство краю — земля, виноградники, сади, ліси — знаходились в руках багатіїв, на яких працювали селяни. Щоб берегти себе від народного гніву, вони будують собі замки-фортеці. Так феодалом Беке Боршо у 1307 році був збудований кам'яний замок «Канків» у підніжжі Чорної Гори, а в 1315 р. фортеця «Нялаб» у Королеві. Руїни їх збереглися на сьогодні. Пізніше, на початку XIV ст., ці обидва замки-фортеці стали власністю найбільших магнатів району — роду Перені (до 1944 року).

На початку XVI ст. селяни втратили повністю свої куці права і стали кріпаками. Це і привело до великої селянської війни в травні 1514 року в Угорщині під проводом Дєрдя Дожі (Юрій). В ньому брало участь і населення району. Активними керівниками на території його були Кермеш Шашварі з села Дротинці та вчитель з Виноградова Іштван Балог (Степан). Повстання було жорстоко придушено, а селяни — повністю закріпачені. В 1558 на розлив ці австрійські війська зруйнували замок «Канків», а у 1672 році був зруйнований і Королівський замок «Нялаб».

Найактивнішу участь краяни взяли у визвольній війні 1703–1711 рр. проти Габсбурської монархії під керівництвом Ференца Ракоці II. Слід сказати, що 24 травня 1703 року у селищі Вилок повсталі під керівництвом Томаша Ессе на річці Тиса одержали блискучу перемогу над австрійськими військами. На цьому місці на лівому березі Тиси, де відбулася битва, стоїть великий пам'ятник загиблим героям куруцам (так називали солдат повстанської армії Ференца Ракоці II). Але і ця визвольна війна зазнала поразки.

Неодноразово терпіло населення краю і від набігів іноземних ворогів. В 1242 році від монголо-татар Батия, в 1717 році його спустошили кримські татари, обкрадали його австрійці, поляки, трансильвани, румуни, угорці та інші іноземці.

З великою радістю зустріло населення району буржуазну революцію в Угорщині 1848–1849 рр. під проводом Кошута Лойоша і Петефі Шандора. Про неї нагадують пам'ятник Кошуту Лойошу в селі Велика Паладь і бюст сподвижнику Кошута в м.Виноградів Зігмунду Перені, страченого Габсбургами в 1849 році, меморіальні дошки і інші пам'ятні знаки.

Після розпаду Австро-угорської імперії в жовтні 1918 року українське населення краю прагнуло возз'єднатися із Західноукраїнською республікою. В місто Хуст 21 січня на з'їзд Руської Народної Ради була направлена і значна делегація з 29 сіл Виноградівського району. Керівником її був молодий учитель Виноградівської церковної школи Юрій Ревай, котрий в 1938 році став міністром Карпатської України в уряді Августина Волошина.

Мрія краю у той час не збулася. В березні в Угорщині була встановлена радянська влада, яка проіснувала 33 дні — з березня по квітень 1919 року. Але вже 23 квітня 1919 року район окупувала румунська королівська армія, яка дуже жорстоко поводилась з місцевим населенням. В перший день окупанти розстріляли 9 чоловік у м. Виноградові, щоб залякати населення. За найменшу провину румуни жорстоко катували і били каблуками. Окупація тривала до 30 травня 1920 року.

З 30 травня 1920 року по 15 березня 1939 року район входив до складу Чехословацької республіки, а частина району з селищем Вилок було окуповане угорськими фашистськими військами ще у листопаді 1938 року.

15 березня 1939 року був окупований весь район. Але в цей день на Красному полі біля села Велика Копаня січові стрільці дали перший рішучий бій регулярним угорським військам. Більшість з них героїчно загинуло. На честь 60-ої річниці їх героїчної загибелі на Красному полі між містом Хустом і селом Велика Копаня відважним патріотам відкритий пам'ятник. Є пам'ятні дошки на будинках міста, присвячені цим подіям.

Під час фашистської окупації на території району діяла підпільна розвідувальна група «Закарпатці», яку очолював антифашист, угорець Ференц Патокі. До її складу входили добровольці з м. Виноградова, селища Вилок та Королево, сіл Веряця, Дюла, Великі Ком'яти. Теково, Чорнотисово, Хижа. Це були люди різних національностей — українці, угорці, євреї та інші. 24-25 жовтня 1944 року місто і район був визволений військами Червоної Армії, 4-го Українського фронту генерала Петрова.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 міську раду, 2 селищні ради та 29 сільських рад, які об'єднують 50 населених пунктів та підпорядковані Виноградівській районній раді. Адміністративний центр — місто Виноградів[1].

Населення[ред.ред. код]

Населення району становить 117 957 осіб (дані 2006 р.), у тому числі в міських населених пунктах проживають 36 869 осіб. Всього налічується 50 населених пунктів.

За результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року в районі проживало 118 000 чоловік (104,8% по відношенню до перепису 1989 року), з них українці — 84,3 тисяч осіб (71,4% від усього населення), угорці — 30,9 тисяч осіб (26,2%), росіяни — 1,4 тисяч (1,2%), цигани — 0,9 тисяч (0,8%)[2].

Національний склад району за даними переписів:

1959 1989 2001
українці 65,3% 71,5% 71,4%
угорці 30,0% 24,8% 26,2%
росіяни 2,1% 2,1% 1,2%


Етномовний склад населених пунктів району (рідна мова населення)[3]

українська угорська російська
ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОН 71,98 26,3 1,28
м. ВИНОГРАДІВ 82,13 13,54 3,82
смт ВИЛОК 16,83 81,47 1,32
смт КОРОЛЕВО 93,61 5,15 1,15
с. БОРЖАВСЬКЕ 99,79 0,07 0,14
с. БУКОВЕ 99,16 0,05 0,74
с. ВЕЛИКІ КОМ'ЯТИ 99,48 0,06 0,41
с. ВЕЛИКА ПАЛАДЬ 2,58 97,26 0,05
с. ФЕРТЕШОЛМАШ 2,9 96,73 0,28
с. ВЕЛИКА КОПАНЯ 99,42 0,06 0,43
с. ВЕРБОВЕЦЬ 5,47 94,11 0,33
с. ЧОРНИЙ ПОТІК 3,45 95,25 0,56
с. ВЕРЯЦЯ 98,28 0,84 0,69
с. ГОРБКИ 99,84 - 0,16
с. ДРОТИНЦІ 98,85 0,45 0,55
с. НЕВЕТЛЕНФОЛУ 11,76 86,83 1,1
с. БОТАР 3,14 96,32 0,32
с. ОКЛІ 2,46 96,72 -
с. ОКЛІ ГЕДЬ 2,13 97,71 0,16
с. НОВЕ КЛИНОВЕ 30,57 68,47 0,64
с. МАТІЙОВО 33,36 66,54 0,09
с. ВЕРБОВЕ 100 - -
с. РУСЬКА ДОЛИНА 88,24 10,86 0,68
с. МАЛА КОПАНЯ 98,97 0,22 0,81
с. НОВОСЕЛИЦЯ 99,37 0,07 0,49
с. НОВЕ СЕЛО 31,21 68,47 0,27
с. ОЛЕШНИК 98,79 0,4 0,75
с. ОНОК 99,61 - 0,36
с. ПЕРЕХРЕСТЯ 24,7 74,22 1,08
с. КАРАЧИН 16,5 83,25 0,25
с. ПУШКІНО 97,11 1,76 0,77
с. ПИЙТЕРФОЛВО 3,47 96,08 0,3
с. ТИСОБИКЕНЬ 2,12 97,65 0,18
с. ФОРГОЛАНЬ 2,58 97,19 0,11
с. ПІДВИНОГРАДІВ 91,91 0,73 0,66
с. САСОВО 98,6 0,35 0,79
с. ТЕКОВО 72,64 26,65 0,58
с. ГУДЯ 50,84 47,97 1,18
с. ФАНЧИКОВО 62,26 37,06 0,68
с. ПРИТИСЯНСЬКЕ 95,97 3,23 0,81
с. ТРОСНИК 97,48 1,98 0,41
с. ХИЖА 99,01 0,06 0,7
с. ЧЕПА 32,63 66,91 0,41
с. ГЕТИНЯ 97,61 1,73 0,53
с. ЗАТИСІВКА 86,55 12,12 1,33
с. ЧОРНОТИСІВ 66,8 32,75 0,4
с. ХОЛМОВЕЦЬ 97,06 1,96 0,56
с. ДЮЛА 3,66 96,06 0,28
с. ЧЕРНА 99,15 0,22 0,54
с. ШАЛАНКИ 9,74 89,61 0,48
с. ШИРОКЕ 99,67 - 0,33


Культура[ред.ред. код]

Культурно-просвітницьку роботу ведуть 46 будинків культури і клубів та 49 бібліотек. В місті є філіал Закарпатського краєзнавчого музею, 9 сільських і шкільних краєзнавчих та етнографічних музеїв. В селі Петрове є колгоспна картинна галерея. Працює музична семирічка ім. Б.Бартока та 9 шкіл мистецтв.

Виноградівщина дуже багата на археологічні пам'ятки різних епох: кам'яної, мідної, бронзової і ранньозалізної. Найдавніша стоянка первісних людей в Україні відкрита археологами в селищі Королево в 1974 році під керівництвом В.Гладиліна. Ця стоянка (палеоліту) стародавнього кам'яного віку 500-12 тис.років до нашої ери. Дослідження її дає можливість простежити етапи заселення Східних Карпат первісними людьми, їх господарство і матеріальну культуру.

Цікавою для дослідників є Малокопанське городище 1 століття до н. е., розташоване на правому березі Тиси біля села Мала Копаня. Тут на площі 7000 м² розкопано 30 жител і 79 господарських та виробничих будівель. Знайдено 70 цілих посудин, знарядь праці (ковальські кліщі, пробійники, зубила, долота, серпи, коси, виноградарський ніж, зброю, прикраси із срібла, бронзи та скла).

Не менш відома і досліджена велика територія на Затисянщині, в басейні річки Батар в II–IV ст. н. е., яка займає територію від села Нове Клинове до сіл Черна і Хижа, — Дяківський металургійний район. Тут виявлено десятки робочих майданчиків із залишками виробництва заліза.

Археологічні знахідки різних епох виявлені і в інших місцях району, зокрема, в селах Вербовець, Петрове, Велика Паладь, Олешник та інших.

Є на території району немала кількість і пам'ятників архітектури. До них слід віднести в першу чергу руїни замків XIII ст. Над містом Виноградів на виступі Чорної Гори стоїть замок Канків, який має чотирикутну форму. Це один з найстаріших замків Закарпаття, що стоїть на місці давнього слов'янського городища початку Х століття. Багато легенд пов'язано з замком Нялаб, що біля селища Королево, де бурхлива Тиса спускається з гір на широкі простори Дунайської рівнини.

Цінним пам'ятником храмового будівництва є Вознесенський собор у місті Виноградів, споруджений у XIII–XIV ст. в романо-готичному стилі. В деяких селах — Чорнотисів, Шаланки — збереглися менші готичні храми. В стилі бароко є в місті костел ордена францисканців з келіями XV ст. Оригінальним пам'ятником дерев'яної архітектури є Введенська церква і дзвіниця в селі Новоселиця, яка збудована без єдиного металічного цвяха. Кам'яна Михайлівська церква 1620 р. у селі Великі Ком'яти, Палац барона Перені у місті (барочний стиль XVII ст.).

Наука та освіта[ред.ред. код]

Розвинуто в районі дошкільну і шкільну мережу. Дошкільних закладів є 38. Є один дошкільний санаторний дитячий будинок «Берізка».

Загальноосвітніх державних шкіл є 55: І ст. — 6, І-ІІст. — 23, І-ІІІ ст. — 26. З них українською мовою навчання: Іст. — 2, І-ІІ ст. — 13, І-ІІІст. — 17. З угорською мовою навчання: Іст. — 2, І-ІІ ст. — 7, І-ІІІ ст. — 4. З українсько-угорською мовою навчання або двомовних шкіл: І ст. — 2, І-ІІ ст. — 3, І-ІІІст. — 4. З українсько-російською мовою навчання: І-ІІІ ст. — 1

В селі Пийтерфолво є недержавний ліцей, засновником якого є благодійний фонд реформатської церкви Закарпаття.

Є 4 навчально-виробничі комбінати, одна вечірня школа, Перехрестянська спецшкола-інтернат, будинок учнівської молоді, еколого-натуралістичний центр учнівської молоді та дитячо-юнацька спортивна школа.

Крім загальноосвітніх шкіл у місті Виноградові працюють: вище професійне училище № 34, факультет підготовки молодших спеціалістів Мукачівського технологічного інституту, філіал Мукачівського кооперативного фінансово-комерційного технікуму та філіал Ужгородського державного інституту інформатики, економіки і права.

Туризм і рекреація[ред.ред. код]

На території району в урочищі «Виннички» знаходиться опорна база українсько-угорського клубу любителів природи і водного туризму.

Для туристів організовується сплив річкою Тиса (з Тячева, Буштина, Хуста) на байдарках, каное, рафтах (плотах), човнах. Проводиться культурно-екскурсійна програма. В перспективі розвиток велосипедного, риболовного та гірно-пішоходного видів туризму.

В санаторії «Теплиця» м.Виноградів проходить оздоровлення з організацією туристично-екскурсійних заходів.

До послуг людей 5 стадіонів, 49 спортивних майданчиків. Парк культури і відпочинку Перені з амфітеатром на 600 місць.

Персоналії[ред.ред. код]

Славен край і на видатних людей. Серед них почесне місце займає культурний і політичний діяч, дипломат при дворі Петра 1 Іван Зейкан (1670–1739 рр.) Народився у селі Карачин. Про Зейкана високої думки були український письменник Ф.Прокопович та російські А.Кантамір, О.Сумароков, які хвалили його за «благочестие й умение».

Іван Фоґорашій-Бережанин (1786–1834 рр.) народився в селі Великі Ком'яти, історик, лінгвіст, церковний діяч. Його книги «Краткая история о Карпато-Росах», «Вообще о различии словянских наречий» — це перший опис закарпатських діалектів. В 1831 р. написав для молоді української національності «Молитвенник». Іван Фогорашій-Бережанин був патріотом свого рідного краю.

Андрій Попович (1809–1901 рр.) 45 років з 1856 до своєї смерті був священником у селі Велика Копаня. Церковний письменник видав 2-ох томну «Велику Біблію» і «Великий Церковний Сборник», куди увійшли всі богослужіння — утрені, вечірні, літургії на всі недільні й святкові дні. Кращої богословської книги поки що ніким не створено.

В місті деякий час жили і працювали:

Імре Ревес (1859–1945 рр.) — видатний угорський художник-реаліст. Його всесвітньо відомі картини «Петефі серед народу», «Вимагаємо хліба», «Дезертир», «Старики» та інші. Похований у місті. Йому встановлена надгробна плита з барельєфом. Його ім'я носить школа № 4 І-ІІІ ст.

Бейла Барток (1881–1945 рр.) — видатний угорський композитор. Зібрав і обробив більше 80 закарпатських українських пісень, в тому числі таку як «Горе чоловіка». Па будинку, де він жив, встановлено меморіальну дошку з баральєфом. Музична школа-семирічка і вулиця носять його ім'я.

Юлій Васильович Боршош-Кум'ятський (1905–1978 рр.). Народився у селі Великі Ком'яти. Великий український письменник, твори якого переведено на багато мов народів світу. Найбільш відомі його збірки: «Країна див», «Христос в Карпатах», «На високій полонині», «Грай, трембіто» і багато інших.

Михайло Дмитрович Попович (1908–1956 рр.). Народився в селі Великі Ком'яти. Письменник, публіцист. Найбільш відома його книга «Думы о Верховине».

Видатним діячам встановлені пам'ятники і меморіали. В місті є пам'ятники-погруддя Т. Г. Шевченку, Антону Макаренку, Жігмонду Перені, пам'ятник Богдану Хмельницькому. В селі Пушкіново погруддя О.С,Пушкіна. В селі Великі Ком'яти, де є колективне сільськогосподарське підприємство ім. Ватутіна, є погруддя цьому видатному полководцю, генералу Ватутіну.

В 1971 році на центральній площі міста на кошти громадян збудований меморіальний комплекс на честь розстріляних 17 червня 1944 року 17-ох підпільників Виноградівщини з групи «Закарпатці» Ференца Патокі та воїнам Червоної Армії, які загинули на території району в жовтні 1944 року.

У 2012 році Виноградівщина отримала свого представника у Верховній Раді України. Ним став уродженець Виноградова Іван Бушко.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Адміністративно-територіальний устрій Виноградівського району на сайті Верховної Ради України
  2. Державний комітет статистики України. Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Національний склад населення Закарпатської області
  3. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць

Джерела[ред.ред. код]