Випередження рівнодення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Випередження рівнодення (лат. praecessio aequinoctiorum) — історична назва для поступового зміщення точок весняного та осіннього рівнодень (тобто точок перетину небесного екватора з екліптикою) назустріч видимому річному руху Сонця.

Причини[ред.ред. код]

Причиною випередження рівнодення є явище, яке з методологічних міркувань поділяють на прецесію та нутацію. Прецесія (і нутація) поділяється на місячно-сонячну, планетну та геодезичну.

Ефекти[ред.ред. код]

Місячно-сонячна прецесія є віковий квазірівномірний рух середнього полюса по малому кругу небесної сфери з повільнозмінним радіусом приблизно рівним  \epsilon\simeq 23^{\circ}27' навколо полюса екліптики з періодом приблизно 25 772 років (платонівський рік). Приводить до зсуву точки весняного рівнодення  \Upsilon по екліптиці на 50,3"/рік.

Планетна прецесія є обертання площини екліптики з кутовою швидкістю  \pi навколо осі, яка лежить у площині екліптики і має довготу  \lambda\simeq 174^{\circ}.85 . Планетна прецесія зсуває точку  \Upsilon зі швидкістю приблизно 10"/сторіччя й зменшує нахил екліптики до екватора приблизно на 47"/сторіччя.

Геодезична прецесія зсуває точку  \Upsilon на 1,92"/сторіччя.

Місячно-сонячна нутація викликає періодичний зсув точки  \Upsilon по екліптиці з амплітудою  \simeq 17'' і періодичні варіації нахилу екліптики з амплітудою  \simeq 9''. Прямі збурення від планет безпосередньо на обертання Землі і опосередковані збурення (через вплив планет на орбіту Місяця) призводять до появи планетних членів у нутації.

Геодезична нутація має амплітуду  \lesssim 1.53\cdot 10^{-4}arcsec.

Загальним ефектом випередження рівнодення є рух небесного полюса серед зір (а точки весняного рівнодення — по екліптиці). На початку нашої ери точка  \Upsilon перебувала в сузір'ї Овна. Наразі вона зсунулася більше ніж на  1^h.8 на захід і перебуває в сузір'ї Риб.

Див. також[ред.ред. код]

Астрологічна ера

Посилання[ред.ред. код]