Випромінювання монохроматичне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Монохромати́чне випромі́нювання — сукупність фотонів, що виділяються джерелом випромінювання, що мають практично однакову довжину хвилі.

Монохроматичне (однорідне) випромінювання є абстракцією, оскільки отримати його на практиці неможливо. Монохромотична хвиля повинна б була простягатися до безмежності. Скінченний розмір області, в якій існує хвиля накладає обмеження на точність визначення її хвильового вектора. За принципом невизначеності Гайзенберга

 \Delta x \Delta p \geq \frac{\hbar}{2} ,

де  \Delta x  — невизначеність координати,  \Delta p  = \hbar \Delta k, — невизначенітсь імпульсу (хвильового вектора),  \hbar  — зведена стала Планка. Отже, світло, що існує в скінченній області не може мати точно визначеного хвильового вектора, довжини хвилі, а, таким чином, і частоти.

Оптичні пристрої, що створюють монохроматичні пучки променів, називаються монохроматорами.

Див. також[ред.ред. код]

|