Випускник (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Випускник
The Graduate
The Graduate poster.jpg
Жанр мелодрама
драма
комедія
Режисер Майк Ніколс
Продюсер Лоуренс Турман
Джозеф Левайн
Сценарист Колдер Віллінгем
У головних
ролях
Енн Бенкрофт
Дастін Хоффман
Кетрін Росс
Оператор Роберт Сертіз
Кінокомпанія Embassy Pictures Corporation, Lawrence Turman
Тривалість  105 хв.
Країна  США США
Рік  1967
IMDb ID 0061722
Кошторис  3 млн. $

«Випускник» (англ. The Graduate) — кінофільм Майка Ніколса. Екранізація твору, автор якого — Чарлз Уебб. Премія «Оскар». Не рекомендується перегляд дітям і підліткам молодше 16 років.

Сюжет[ред.ред. код]

Фільм — історія 21-річного Бена Бредока, який нещодавно закінчив університет: починається зі сцени в будинку батьків Бена в Пасадені, передмісті Лос-Анджелеса, де гості і сімейство відзначають закінчення його навчання. Бен відчуває себе обмеженим — і намагається уникати розпитувань і захоплених відгуків гостей.

Місіс Робінсон, дружина одного з партнерів батька Бена, просить молодого випускника відвезти її додому. Бен знехотя погоджується. Доїхавши до будинку, місіс Робінсон просить, щоб він зайшов всередину разом з нею, оскільки вона боїться входити в неосвітлений будинок. Після того, як вони входять в будинок разом, Робінсон нав'язує Бену стакан спиртного, після чого намагається його спокусити. Бен в сум'ятті залишає будинок, але через кілька днів дзвонить Робінсон, після чого у них починається роман, який триває майже все літо.

Весь цей час батько Бена тисне на сина, змушуючи його задуматися про майбутнє і вибрати для себе університет для продовження навчання. Однак Бен вважає за краще проводити час разом з місіс Робінсон і не думати про плани. Містер Робінсон, не підозрюючи про роман Бена з його дружиною, вмовляє його зателефонувати і викликати додому свою дочку Елейн. Батьки Бена також хочуть щоб вони утворили пару. Однак місіс Робінсон вимагає, щоби Бен пообіцяв їй, що ніколи не буде зустрічатися з Елейн.

Під тиском батьків Бен все ж дзвонить Елейн і запрошує її на побачення. Розуміючи, що зв'язок з Елейн може призвести до сумних наслідків, Бен намагається вести себе так, щоб Елейн ніколи більше не захотіла з ним зустрічатися. Він недбало веде машину, ігноруючи свою пасажирку, і в кінцевому підсумку привозить її в стрип-клуб, де гідність Елейн публічно ображають. Після чого, Елейн вибігає із закладу, тихо плачучи. Бен, не в силах витримати такого стану Елейн, вибачається і цілує її.

Так починається роман Бена з молодшою Робінсон. Незабаром йому доводиться зізнатися їй, що в нього були стосунки із її матір'ю. Засмучена Елейн їде назад у свій університет. Містер Робінсон також дізнається правду і більше не хоче знати Бена, тим більше бачити його чоловіком своєї дочки. Однак Бен все ж слідує за своєю коханою і знаходить її в університеті. Після кількох зустрічей і розмов з'ясовується, що Елейн збирається вийти заміж за іншого хлопця, і її батьки підтримують цей шлюб.

У фінальній частині фільму Бен робить відчайдушну спробу зірвати весілля. Він дізнається місцезнаходження церкви, в якій повинна була пройти церемонія і встигає прибути до її завершення. Оскільки парадний вхід виявляється закритим, Бен піднімається по зовнішній драбині і входить в будівлю церкви на другому поверсі. Там він виявляється відділений від гостей склом, по якому він починає несамовито тарабанити вигукуючи «Елейн! Елейн!». На початку його дії не викликають помітного ефекту, але Елейн все ж обертається і відповідає йому криком «Бен!».

Після того Бен проривається вниз, відбиваючись від містера Робінсона. Потім озброюється великим хрестом, і відмахуючись ним від гостей відступає з Елейн до виходу. Відкривши двері зсередини, він блокує її зовні хрестом залишаючи гостей замкненими всередині церкви. Після чого Бен і Елейн встрибують в автобус, сідають на заднє сидіння і від'їжджають. Фільм закінчується на серії великих планів. Бен спочатку сяє задоволеною посмішкою, але розглядаючи звернені на них обличчя здивованих пасажирів, змінює вираз обличчя на злегка спантеличений і стиснутий вигляд. Елейн, обрадувана успіхом, також посміхаючись спочатку, переводить погляд на Бена, і її вираз обличчя приймає такий же вигляд як у нього.

У ролях[ред.ред. код]

Нагороди та номінації[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

1968 Премія «Оскар»
1969 Премія BAFTA
1968 Премія «Золотий глобус»
1969 Премія «Греммі»

Номінації[ред.ред. код]

1968 Премія «Оскар»
1969 Премія BAFTA
1968 Премія «Золотий глобус»

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • У фільмі прозвучали 4 пісні дуету Simon and Garfunkel: «The Sounds of Silence», «April Come She Will», «Scarborough Fair / Canticle», «Mrs. Robinson ». Автор пісень — Пол Саймон.
  • У фільму є своєрідне продовження — це фільм «Ходять чутки», він оповідає про Сару Хеттінгер, яка є дочкою прототипу Елейн Робінсон.

Посилання[ред.ред. код]