Випікання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Випікання кексів у духовці

Випіка́ння — метод тривалого готування їжі під дією сухого тепла, спричиненого тепловою конвекцією, але не тепловим випромінюванням, як правило, в печі, але, в окремих випадках, і в гарячому попелі або на розпечених каменях. В основному використовується для готування хліба, тортів, печива, пирогів та інших кондитерських та хлібобулочних виробів, які продаються у пекарнях. Людина, яка займається випіканням називається пекар. Випікання також використовується для готування інших страв, таких як запечена птиця, м'ясо, печена картопля, печені яблука, запіканки, лазанья, та інші. Процес випікання відбувається при температурі від 160 до 250 °C.

За ДСТУ 3862-99 випікання — теплова обробка тістової заготовки з метою приготування булочних та кондитерських виробів або кондитерських напівфабрикатів.[1]

Дивіться також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. ДСТУ 3862-99 Громадське харчування. Терміни та визначення.

Джерела[ред.ред. код]

  • Домарецький В.А., Остапчук М.Б., Українець А.І. Технологія харчових продуктів / За ред. д-ра техн. наук проф. А.І.Українця. — К.: НУХТ, 2003. — 572 с. — ISBN 966-612-027-5.
  • Пластун А.М., Ткач В.В. Технологія приготування їжі. — К.: ЦУЛ, 2004. — 212 с. — ISBN 966-8568-23-0.
  • Технологія борошняних кондитерських і хлібобулочних виробів / За заг. ред. Г.М.Лисюк. — Суми: Університетська книга, 2009. — 464 с. — ISBN 978-966-680-437-5.