Виробничі відносини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Виробни́чі відно́сини — суспільні відносини, що виникають між людьми в процесі матеріального і нематеріального виробництва. Це відносини, які виникають у суспільстві з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних та духовних благ.

Ця система відносин відбиває соціальну сторону економіки. Вона показує:

  1. хто володіє економічною владою
  2. як, за яких суспільних умов і скільки трудівників працює на себе та інших членів суспільства
  3. кому дістаються продукти праці виробництва.

Існує ряд класифікацій: а) - окремі особи; - групи або колективи; - суспільство в цілому, б) - виробник (продавець); - споживач (покупець); - посередник. в) - фізичні; - юридичні. г) - вітчизняні; - зарубіжні (іноземні). Об'єктами економічних відносин можуть бути: окремі види підприємницької діяльності та їх результати; - природні ресурси; робоча сила; - гроші; - цінні папери; - інформація; - духовні та культурні цінності, тощо. Економічні відносини поділяються на три типи: - техніко-економічні; організаційно-економічні; соціально-економічні. Техніко-економічні відносини - це відносини з приводу використання знарядь та предметів праці у процесі виробництва. Вони відображають розвиток техніки та рівень технології. Організаційно-економічні - це відносини з приводу застосування і методів організації та управління суспільним виробництвом. Тобто - це відносини обумовлені поділом праці, її спеціалізацією, кооперуванням, комбінуванням. Соціально-економічні - це відносини, що обумовлені пануючою у суспільстві формою власності. Саме вона визначає цілі і мотиви виробництва, форми управління, принципи розподілу створеного продукту та одержаних доходів, класову та соціальну структуру суспільства, пануючу форму економічної та політичної влади.


Див. також[ред.ред. код]


Економіка Це незавершена стаття з економіки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.