Вирощування тютюну

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Вирощування тютюну — комплекс агрокультурних заходів, який полягає в обробітку (культурі) тютюну, що включає посів тютюну, вирощування розсади, висадку розсади у відкритий грунт, полив, захист посадок від шкідників та біологічну і механічну обробку грунту.

Тютюн вирощують заради листя, з якого виготовляють цигарки, сигарети, сигари, люльковий і курильний тютюн. Зелене листя тютюну є сировиною для одержання харчового білка. Із суцвіття тютюну добувають ефірну олію, яку використовують у парфумерній та хімічній галузях промисловості.[1]

Тютюн трудомістка культура і вимагає значних затрат ручної праці (із 95 технологічних операцій - 65 виконують вручну), в структурі витрат на виробництво тютюну оплата праці становить близько 75%. Вирощування тютюну, зазвичай, відбувається щорічно.

При вирощуванні тютюну слід пам'ятати, що листки тютюну володіють високою гігроскопічністю, і рослина активно поглинає з повітря шкідливі домішки. Протягом останніх десятиліть тютюн став токсичнішим, ніж був у ХІХ столітті.[2]

Плантація тютюну в Intercourse, Пенсильванія

Невідповідності нормативної бази України[ред.ред. код]

За класифікатором видів економічної діяльності в Україні «вирощування тютюну» має код підкласу 01.15 і відноситься до класу «01. Сільське господарство, мисливство та надання пов'язаних із ними послуг» та не включає в себе виробництво тютюнових виробів (кодом класу є «12.00 Виробництво тютюнових виробів»). При чому, за українською класифікацією тютюнова сировина є тютюновим виробом.[3] На практиці це означає, що суб'єкту підприємницької діяльності в переліку своїх видів підприємницької діяльності потрібно зазначати обидва коди КВЕД, інакше це призведе до накладення штрафних санкцій чи інших дій.

Поняття «виробництво» — це діяльність, яка включає в себе і збут виготовленої продукції.

Вміст нікотину у вирощуваному тютюні[ред.ред. код]

Вміст нікотину у тютюні залежить від різних умов: від району вирощування, сорту тютюну, типу грунту, умов агротехніки та обробки сировини.

У південно-східних районах України рослини містять більше нікотину, ніж у північно- західних.

На грунтах із високим вмістом гумусу вміст нікотину в рослинах тютюну підвищується. Кількість його в рослині зростає в міру технічного достигання листя. Після збирання врожаю до повного висихання рослин вміст його весь час зменшується.

У період сушіння і подальшої обробки сировини (ферментації) кількість нікотину, а також крохмалю і білків різко зменшується і водночас підвищується вміст органічних кислот, особливо лимонної.

Сорти тютюну[ред.ред. код]

Сорти тютюну в Україні[ред.ред. код]

В Україні вирощують 14 сортів тютюну, серед яких найбільш поширені: Крупнолистий 9, Крупнолистий, Подільський 23, Придністровський 26, Собольчський 334, Тернопільський 7, Американ 3, Американ 307, Дюбек 50, Дюбек новий.[4] Інші сорти включають в себе сортипи: Переможець 83, Гостролист Б 2747, ароматизований Дюбек 44 (нормативна врожайність в Україні 10 ц/га), напівароматизований Американ (нормативна врожайність в Україні 15 ц/га), скелетні сортотипи Вірджинія та Берлей (нормативна врожайність в Україні 20 ц/га), та ін.

Жовтолисткові форми тютюну: Американ 307,ст., Талгарський, Американ Бахчисарайський, Американ 361, Американ Казбечний, Американ 85.

Зеленолисткові форми: Американ 14,ст., Американ 3, (Ароматний × Американ 3) × Ароматний, Американ 26, Кримський зелений, Імунний 580 × Американ 4, Багатолистковий.

Ароматичні форми: Ранішеспілий,ст., Ароматний 1, Ароматний × Американ 572, Джебел басма × Американ 3.

Дюбеки та Басми: Дюбек новий,ст., Дюбек Передгірний, Басма К, Дюбек 44

Питання селекції і агротехніки тютюну досліджують Українська дослідна станція з тютюну і махорки у Мельниці-Подільській (Борщівського району Тернопільської області, створена 1959) та Інститут тютюну і махорки (Всесоюзний науково-дослідний інститут ім. А. Макогона Міністерства сільського господарства СРСР) у Краснодарі (заснований 1923).

Досліди проводяться ГПОХ «Передгірне» на дослідних ділянках відділу тютюнництва НІВіВ «Магарач», с. Табачне Бахчисарайського району АР Крим.

Тривалість вирощування[ред.ред. код]

Загальна тривалість життєдіяльності тютюнів є сумою тривалості часу вегетації в парниках і на відкритому грунті. Майже всі сорти сортотипів тютюну найбільше за все відрізняються по тривалості вегетаційного періоду в час від пересадки рослин у відкритий грунт до початку цвітіння.[5] В залежності від умов вирощування розсади, вегетаційний період становить 45-60 днів, а польовий період (від висадки розсади у відкритий грунт до дозрівання коробочок), в залежності від швидкостиглості обраного сорту — від 60 до 150 днів.[5]

Тривалість вегетації тютюну помітно змінюється під впливом захворювань: у рослин уражених тютюновою мозаїкою перехід до цвітіння значно затримується, а при пересадці у відкритий грунт розсади хворої кореневою гниллю вегетаційний період затягується ще більше — на 10-15 днів.

Найбільш швидкостиглі сорти і типи тютюну — Варатики і Басми, а найбільш пізньоспілі типи і сорти — Вірджинія і Мериленд.

Висадка тютюну може відбуватися шляхом посіву на розсаду, або посівом у відкритий грунт.

Посів[ред.ред. код]

Посів на розсаду в Україні проводять в другій половині лютого-березні. При посіві у відкритий грунт, сроки посіву — квітень-травень.

На біологічні властивості насіння мають значний вплив: культурні заходи з агротехніки, а також вплив погодних та грунтово-кліматичних умов, в яких формується насіння, ступінь зрілості насіння, вік і умови зберігання насіння.

Сроки проростання бувають різними і коливаються в залежності від географічного місця вирощування та умов вирощування насіння — відношення насіння до світла, температури, вологості. Зазвичай, на третю добу зародок рухається в ріст.

У промисловому вирощуванні тютюну однією з негативних особливостей вирощування є те, що перед висіванням насіння протруюють (1 частина формаліну на 50 частин води витримується 10 хв), а потім після цього його пророщують.

Проростання насіння[ред.ред. код]

Фази пропростання насіння:

Пересадка[ред.ред. код]

Оптимальними сроками для висадки всіх сортів тютюну є кінець квітня — перша декада травня. Час пересадки вирощеної розсади у відкритий грунт зпівпадає з часом посіву насіння відразу у відкритий грунт. Розсаду пересаджують у фазі 5-6 листка після того, як мине загроза нічних заморозків.

Підживлення[ред.ред. код]

Розсаду тютюну підживлюють розчином мінеральних добрив з розрахунку 30–40 г суперфосфату, 20–30 г аміачної селітри і 15–20 г калійної солі на відро води.

Перше підживлення проводять через 10 днів після садіння, а друге – через 10–15 днів після першого. При першому підживленні вносять повне мінеральне добриво, при другому – тільки калійні та фосфорні.

Див. про добрива відповідний розділ нижче.
Nicotiana tabacum

Хвороби і шкідники тютюну[ред.ред. код]

Захворювання:

  • Мокрий монтар (Licopersicum virus 5)

Шкідники:

Для боротьби зі шкідниками й хворобами при вирощуванні натурального тютюну в домашніх умовах вдаються тільки до природних засобів: часник, піретрум, відвари кропиви, полину.

Добрива[ред.ред. код]

Перехімізація сучасного вирощування тютюну в Україні є проблемою, оскільки постійно зростає кількість внесених мінеральних добрив, і це при тому, що культурні рослини засвоюють усього близько 40 % хімічних поживних речовин, що містяться в мінеральних добривах. Решта ж 60 % вимивається з грунту й потрапляє у водойми, забруднюючи їх. Для захисту врожаю від шкідників застосовують дедалі більше хімічних засобів боротьби — так званих пестицидів хлороорганічного, фосфороорганічного та іншого складу. Накопичення цих речрвин в тютюні збільшує його токсичність.

Найвищі прирости врожаю забезпечують здебільшого азотні та фосфорні добрива, а внесення тільки азотних добрив призводить до погіршення якості сировини.

Найкращим джерелом поліпшення азотного режиму ґрунтів є використання різних видів органічних добрив.

Ефективним є висівання швидкорослих бобово-злакових та хрестоцвітих культур на зелене добриво — один зі способів поповнення елементів живлення в грунтах і поліпшення їхніх фізико-хімічних, агрохімічних, біологічних та екологічних властивостей.

Фосфорні добрива[ред.ред. код]

Фосфорні добрива прискорюють розвиток рослин — раніше зацвітають, більше накопичують вуглеводів, поліпшують колір листя та якість тютюну. Ці добрива також поліпшують якість продукції. Якщо джерелом фосфорних добрив є багаті на фосфор відходи металургійної промисловості, то безпечність їх може виклиувти сумніви, оскільки вони містити шкідливі компоненти, наприклад, важкі метали.

Серед фосфорорганічних сполук є отруйні, токсичні та низькотоксичні сполуки, що характеризуються кумулятивним ефектом і становлять небезпеку для здоров'я людини.

Калійні добрива[ред.ред. код]

При вирощуванні тютюну потрібно не допускати нестачу калію в грунті, бо внаслідок цього листя тютюну може стати грубим, плямистим, зморшкуватим, а також рослини більше уражуються грибковими та бактеріальними хворобами.

Найбільш ефективним із калійних добрив для вирощування тютюну є сульфат калію.[6]

Хлористі калійні добрива[ред.ред. код]

Хлористі калійні добрива знижують якість сировини, різко збільшують вміст хлору в тютюні, що негативно впливає на його горючість.

Органічні добрива[ред.ред. код]

Внесення логпнічних добрив підвищує врожай тютюну на 3–4 ц/га і водночас поліпшує якість сировини. Найбільший ефект досягається в разі застосування комплексного удобрення земель, тобто при поєднанні органічних та мінеральних добрив.

Для вирощування «органічного» тютюну для підживлення рослин використовують тільки «натуральні» добрива: гній та компост; кістяне борошно; вапняк; розмелений до борошна базальт; глауконітовий пісок; золу водоростей; рибну емульсію.

Пестициди[ред.ред. код]

Вирощування тютюну в Україні можна вважати екологічною проблемою України, оскільки воно супроводжується використанням пестицидів та інших хімікатів, які не лише забруднюють навколишнє середовище, але і накопичуються в листі тютюну та згодом потрапляють в організм людини.[2]

Залишки дихлордифенілтрихлоретану і дієлдрину, які широко використовувалися у процесі вирощування тютюну до їхньої заборони у 1981 році, все ще виявляються в ґрунтах і висушеному тютюновому листі.[2]

Особливе погіршення смакових якостей тютюну відбувається через хлористі сполуки кальцію, які можуть накопичуватися в ньому внаслідок внесення їх у вигляді добрив під час вирощування тютюну.

З 2012 р. на вміст нітратів та хлорорганічних пестицидів у тютюні почнуть діяти нормативи ДСТУ ISO 15517:2009 «Тютюн. Визначення вмісту нітратів методом аналізу в безперервному потоці» та ДСТУ ISO 4389:2009 «Тютюн і тютюнові вироби. Визначення залишкового вмісту хлорорганічних пестицидів методом газової хроматографії».

Збір і зберігання[ред.ред. код]

Збір насіння[ред.ред. код]

Збір трави або листків[ред.ред. код]

Збір кореневищ[ред.ред. код]

Вирощування тютюну в Україні[ред.ред. код]

Спроби вирощування тютюну в Галичині і на Буковині датуються серединою XVII століття.[7] У 1677 році, у часи Йогана ІІІ, тютюнництво обкладалось податками. Вже у великому обсязі на початку XVIII століття тютюнництвом на Поділлі займались німецькі колоністи. У Східній Галичині почали вирощувати тютюн після приєднання до Австрії (1772), а саме вирощування було дозволене у у 15 районах Східної Галичини, а також на Буковині, у місцевостях, які межують з Галичиною.[7]

Сьогодні тютюн вирощують у деяких південних і західних областях України, зокрема, в Тернопільській, Хмельницькій, Івано-Франківській, Хмельницькій, Вінницькій, Чернівецькій, Одеській, Закарпатській областях, а також у Криму.[8][9] При цьому більша частина вирощуваних там сортів відноситься до так званих полуорієнтальских сортів і вимагає додаткової процедури — ферментації.[10] Полуорієнтальські сорти тютюну не завжди підходять до рецептури сучасних тютюнових сумішей.

В основних районах вирощування жовтих тютюнів поширені сірі й темно-сірі опідзолені грунти та опідзолені чорноземи.

В Автономній Республіці Крим тютюни вирощують на вапняково-скелетних та червоно-бурих грунтах. На цих типах грунтів найефективнішим вважається використання повних мінеральних добрив.

За всю історію тютюнництва в нашій державі, найбільшу кількість тютюнового сухого листу було зібрано у 1972 році - 36,8 тисяч тонн при урожайності 13,8 ц/га і площі 26,6 тисяч гектарів.[8] У сфері виробництва тютюну було постійно зайнято 130-135 тисяч чоловік, на повну потужність працювали вісім тютюново-ферментаційних заводів, на яких було залучено 2 тисяч чоловік.[8]

Вирощування тютюнової сировини в Україні було значним у 1980-х рр. — (28 190 т в 1987 р.). Потім воно щорічно скорочувалося, і у 2006 р. в Україні було вироблено лише 340 т тютюнової сировини, що становить 1,2 % рівня 1987 р.[2]

Площа земель задіяних під вирощування тютюну, зменшилась з 21 700 га в 1980 р. до 480 га у 2006 р., що становить близько 0,001 % посівних площ сільськогосподарських культур.[2]

У 2000–2007 рр. імпорт тютюнової сировини збільшився майже вдвічі.[11] Більша частина іноземних інвесторів віддала перевагу сировині з Німеччини, Киргизстану, США, Греції, Італії, Іспанії через несприятливі для вирощування тютюну кліматичні умови України. Найбільше було імпортовано сировини з Німеччини та Киргизстану.[2]

Станом на 2009 рік лише 7% від загальних потреб, що становить близько 50 тисяч тон — вирощується в Україні.[12]

Динаміка виробництва тютюну в Україні[8]
         Рік          Зібрана площа,
тис. га
Урожайність,
ц/га
Валовий збір, тис. ц
усі категорії господарств
у тому числі
с-г. підприємства фермерські господарства господарства населення
1940 20,2 8,8 178 178 - -
1950-1954 23,4 6,3 148 148 - -
1955-1960 25,2 8,5 214 214 - -
1961-1965 23,6 10,1 238 238 - -
1966-1970 27,0 11,0 297 297 - -
1971-1975 26,7 10,7 286 286 - -
1981-1985 20,6 7,8 161 161 - -
1986-1990 15,3 13,1 201 201 - -
1991-1995 6,9 10,0 69 69 - -
1996-2000 2,42 7,1 17,2 17,2 - -
2001-2005 1,72 8,8 1,64 0,93 0,15 0,56
2006 0,48 7,2 0,34 0,14 - 0,2
2007 0,23 6,8 0,16 0,03 - 0,13
2008 0,22 7,2 0,16 0,04 - 0,12
2009 0,12 9,0 0,11 0,03 - 0,08

Ціни на тютюнову сировину[ред.ред. код]

Середня ціна реалізації вітчизняного тютюну в 2008/2009 МР в Україні становила 12 тис.грн. за тонну, що нижче рівня визначених Національним університетом біоресурсів і природокористування України мінімальних цін на 33-50% залежно від сортотипу 4-го сорту.[13] При цьому середня ціна імпортного тютюну за 2009 рік склала 35,6 тис.грн./т, або майже в 3 рази більше внутрішніх цін.[13]

Реалізаційні ціни на тютюн встановлюються місцевими тютюново-ферментаційними заводами за погодженням з тютюновими фабриками і не залежать від сезонності.

Динаміка цін на неферментовану тютюнову сировину[8]
Рік Грошова одиниця Тип тютюну Товарний сорт
І ІІ ІІІ IV
2003 грн./кг Крупнолистий, Берлей 5,40 5,00 4,70 4,00
2004 грн./кг Крупнолистий, Берлей 5,40 5,00 4,70 4,00
2005 грн./кг Крупнолистий, Берлей 5,40 5,00 4,70 4,00
2006 грн./кг Крупнолистий, Берлей 5,80 5,10 4,70 4,00
2007 грн./кг Крупнолистий, Берлей 6,80 6,00 5,40 4,00
2008 грн./кг Крупнолистий, Берлей 9,20 8,20 6,20 5,00
2009 грн./кг Крупнолистий, Берлей 12,0 10,80 9,50 8,00
2010 грн./кг Крупнолистий, Берлей 12,0 10,80 9,50 8,00
Див.також: Сучасний стан тютюнової промисловості України

Вирощування тютюну по всьому світу[ред.ред. код]

Вирощування тютюну в 2005 році

Примітки[ред.ред. код]

  1. Зінченко О.І. Рослинництво: підруч. / О.І. Зінченко, В.Н. Салатенко, М.А. Білоножко. – К.: Аграрна освіта, 2001. – 591 с
  2. а б в г д е Г.І. Архіпова, Ю.С. Макаренко Екологічна оцінка впливу вирощування тютюну на навколишнє середовище // Вісник Національного авіаційного університету Науковий журнал. — 1(50)-2012
  3. Словник законодавчих термінів Тютюнові вироби http://zakon.nau.ua
  4. Зубко П. Вирощування та захист тютюну / П. Зубко // Пропозиція. Інформаційний щомісячник. – 2007. – №10.
  5. а б Табак на вашем приусадебном участке. — Луганск, 1992. — 48 с. ISBN 5-7707-1272-4
  6. Основні факти про тютюн: 2-ге вид. – К.: УІЦПАН, 2001. – 24 с.
  7. а б Ванько В.М., Гаврилюк О.С. Удосконалення контролю якості тютюнової сировини за допомогою ємнісних перетворювачів // ВісникНаціонального університету "Львівська політехніка". — 2010, № 665
  8. а б в г д Бялковська Г.Д. Концептуальні засади розвитку тютюнництва в Україні // Інноваційна економіка Науковий журнал. — 2'2011 — N 21
  9. Зубко П. Вирощування та захист тютюну / П. Зубко // Пропозиція. Інформаційний щомісячник. – 2007. – №10.
  10. Долозіна І.Л. Моніторинг динаміки і тенденцій діяльності виробничих підприємств на ринку тютюнових виробів // "Прометей" - регіональний збірник наукових праць з економіки. — № 2(35), 2011
  11. Контроль над тютюном в Україні: Національний звіт. – К.: Вид-во МОЗ України, 2009. – 128 с
  12. Герасимчук В.В., Овсянніков Є.В. Проблеми розвитку тютюнової промисловості за умов політичної нестабільності // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки
  13. а б Михайлов, Є.А. (2010) Удосконалення механізму ціноутворення на ринку тютюну в Україні. Науковий вісник НУБіП України, 154

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]