Високоміцний чавун
Високоміцни́й чаву́н — чавун з кулястим графітом, який утворюється в литий структурі в процесі кристалізації. Високоміцний чавун крім заліза містить: 3,2...3,6 % C, 1,6...2,9 % Si, 0,3...0,7 % Mn, < 0,02 % S і 0,1 % P.
Чавуни з кулястим графітом мають кращі механічні властивості, які не поступаються властивостям ливарній вуглецевій сталі, зберігаючи при цьому добрі ливарні властивості й оброблюваність різанням, здатність гасити вібрації, високу зносостійкість.
Зміст |
Отримання [ред.]
Кулястий графіт, що має мінімальну поверхню при даному об'ємі, значно менше послаблює металеву основу, ніж пластинчастий графіт e сірих чавунах, і не є активним концентратором напружень. Такий високоміцний чавун з кулястою, або глобулярною формою графіту отримується при введенні в рідкий метал магнію (0,03...0,07%) або введенням магнієвих лігатур з нікелем чи феросиліцію.
Для підвищення механічних властивостей (пластичність і в'язкість) і зняття внутрішніх напружень, виливки із ковкого чавуну піддають термічній обробці (відпалу, нормалізації, гартуванню та відпуску).
Маркування [ред.]
Високоміцні чавуни[1] — чавуни, у яких вуглець значною мірою або цілком знаходиться у вільному стані в компактній формі, що нагадує кульки (кулястий графіт) та випускаються наступних марок:
- на феритній основі — ВЧ 35 (ВЧ — високоміцний чавун з границею міцності на розрив 350 МПа), ВЧ 40, ВЧ 45. Основні механічні характеристики: σ0,2 = 220...310 МПа, δ = 10...22 %, твердість за шкалою Брінелля 140...225 HB;
- на перлітній основі — ВЧ 50, ВЧ 60, ВЧ 70, ВЧ 80, ВЧ100. Основні механічні характеристики: σ0,2 = 370...700 МПа, δ = 2...7 %, твердість за шкалою Брінелля 153...360 HB.
Використання [ред.]
З високоміцних чавунів виготовляють поршневі кільця, гільзи, шестерні, деталі двигунів, компресорів, виливниці, прокатні валки, труби тощо. Їх використовують замість сталі, сірого і ковкого чавунів та деяких кольорових сплавів.
Примітки [ред.]
- ↑ ГОСТ 7293-85 Чугун с шаровидным графитом для отливок. Марки.
Джерела [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
- Хільчевський В. В. Матеріалознавство і технологія конструкційних матеріалів: Навчальний посібник. К.: Либідь, 2002. — 328с. ISBN 966-06-0247-2
- Лахтин Ю. М. Основы металловедения. — М.: Металлургия, 1988. — 320с.
