Висота звуку
Висота́ зву́ку — суб'єктивна оцінка якості звуку. Залежить, головним чином, від частоти звукових коливань. Чим більше частота коливань, тим вище звук. Для звуків з неперіодичними коливаннями (шумів) визначення висоти звуку утруднено.
У музичній практиці розрізняють звуки з визначеною висотою та невизначеною висотою (див. також звук музичний). Висота звуку визначається частотою коливань основного тону (незалежно від амплітуди коливань складових) і фіксується як нота. Звуковисотна шкала поділяється на октави, октава поділяється на 12 півтонів (див.тон в музиці). Звуковисотна шкала є логарифмічною — звуки, що відстоять один від одного на октаву зв'язані співвідношенням 1 : 2, звуки, що відстоять на півтону в темперованому строї зв'язані співвідношенням 1 :
, тому арифметична різниця частот коливань сусідніх нот буде меншою в низькому регістрі й більшою у високому регістрі.
Зміст |
Ноти і частота коливань[ред.]
Нижче подано таблицю відповідності музичних звуків частоті коливань їх основних тонів згідно зі стандартом А = 440 Гц.
-
-
-
-
- Субконтроктава
—————————————
Контроктава
—————————————
Велика октава
—————————————
Мала октава
—————————————
Перша октава
—————————————
Друга октава
—————————————
Третя октава
—————————————
Четверта октава
—————————————
П'ята октава
- Субконтроктава
-
-
-
Стандарти звуковисотної настройки[ред.]
-
Див. також: Камертон
|
|||||
| При проблемах з прослуховуванням гляньте у довідку. | |||||
В музичній практиці для настройки музичних інструментів використовується камертон. Як правило використовуються камертони, що настроюють на звук «ля» першої октави, якій в сучасній музичній практиці відповідає частоті коливань основного тону 440 гц. Цей стандарт іноді позначається як «A440». Проте в історії музики цей стандарт коливався в значних межах. Наприклад, камертони, якими користувався Гендель, датовані 1740 роком, настроювались як A =
а пізніше, в 1780, як A =
, майже півтоном нижче.[1]. Деякі сучасні колективи використовують дещо інші стандарти звуковисотності, наприклад Нью-Йоркський філармонічний оркестр та Бостонський симфонічний оркестр використовують A = 442 Hz.[2]
Існують також транспонуючі інструменти, партії яких пишуться вище або нижче від їх реального звучання на певний інтервал. Наприклад, кларнет або труба, нота, позначена в нотах як «до», звучатиме як «сі-бемоль», тобто на тон нижче.
Діапазони музичних інструментів та голосів[ред.]
В музичній практиці кожен існтрумент, а також голос вокаліста характеризується діапазроном, що визначається нижньою і верхньою доступною для виконання нотою нотою. Діапазони найпоширеніших музичних інструментів і академічних голосів можна представити такою таблицею:

Література[ред.]
- Шип С. В. Музична форма від звуку до стилю [Текст] : навч. посіб. / С.В. Шип. - К. : Заповіт, 1998. - 368 с. - ISBN 966-7272-21-4 : Б. ц.
- Алдошина И., Приттс Р. Музыкальная акустика. Учебник. — СПб.: Композитор, 2006. — 720 с., ил. ISBN 5-7379-0298-6
Примітки[ред.]
- ↑ «ARIA for ACID Pro v1.0 (software)». Sony (ACID Pro), Garritan (ARIA). 2008. «Soft Synth Properties... About...»
- ↑ Franz Nistl, Table of orchestra tunes
