Вихіно (станція метро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вихіно
Тагансько-Краснопресненська лінія

Vykhino.jpg
Загальні дані
Тип Наземна
Глибина закладення 0 м
Стара назва Ждановська
Кількість платформ 2
Тип платформ(и) бокові
Форма платформ(и) Пряма
Дата відкриття 31 грудня 1966
Архітектор(и) А. Ф. Стрелков (рос.), В. А. Черемин (рос.)
Інженер(и)-конструктор(и) Л. В. Сачкова (рос.), Н. М. Силина (рос.)
Пересадка на BSicon BAHN.svg Вихіно
Виходи до вул. Хлобистова, Красний Казанець, Вешняковська
Час відкриття 5:25
Час закриття 1:00
Код станції 110, Вх
Тагансько-Краснопресненська лінія
оборотні тупики
ТЧ-6 Планерне
Планерна
Сходненська
Тушинська
Спартак
Щукинська
оборотні тупики
Октябрське поле
Полежаєвська
   
Бігова
ССГ до ТЧ-4 Червона Пресня
Вулиця 1905 року
Барикадна
Пушкінська
   
Кузнецький міст
   
Китай-город
ССГ до Курської
ССГ до Площі Ілліча
Таганська
Пролетарська
Волгоградський проспект
Текстильщики
Кузьминки
Рязанський проспект
Вихіно
ТЧ-11 Вихіно
Лермонтовський проспект
Жулебіно
оборотні тупики
Котельники
оборотні тупики

Вихіно — станція Московського метрополітену Тагансько-Краснопресненської лінії. Відкрито 31 грудня 1966, як фінальну частину Жданівського радіусу, станція була кінцевою на цій лінії до 9 листопада 2013, коли було відкрито станції Лермонтовський проспект і Жулебіно[1] Станція унікальна в багатьох відносинах . Перш за все, це була остання наземна станція в Москві (не рахуючи реконструкції станції Воробйові гори в 2002 році і Бутовської лінії) і останньою з береговими платформами. Проте, станція метро є лише частиною комбінованого вузла пересадки, друга частина — платформа приміської електрички (Казанський напрямок).

Технічна характеристика та оздоблення[ред.ред. код]

Станція споруджена зі стандартних залізобетонних конструкцій за спеціальним проектом. Платформи закриті навісами для захисту пасажирів від опадів, колії відкриті. Кожен з навісів підтримує один ряд колон (на платформі, спільною з залізничною, два навіси і два ряди колон). Світильники розташовані в нішах в нижній частині навісу. Покриття платформи — асфальт.

При відкритті в 1966 році платформи станції були розраховані на прийом шестивагонних потягів. До 1983 року, коли на лінії був проведений перехід на восьмивагонні потяги, платформи були подовжені в напрямку останнього вагона.

Вестибулі і пересадки[ред.ред. код]

Спочатку станція представляла собою єдиний в Москві крос-платформний вузол станції метру і залізничної платформи, а саме платформи Вихіно Казанського напрямку. Платформа з боку другої колії (у бік станції «Рязанський проспект») побудована загальною для пасажирів метро і залізниці, проте була розгороджена вздовж, пересадка була можлива тільки в середині платформи та по підземних переходах (вона була розгороджена вже в 1990-ті роки, до цього можна було прямо з електрички йти поперек платформи до турнікетів).

З 1998 року електрички в бік Казанського вокзалу стали проїжджати входи в метро далі через перевантаження пересадки в години пік, а пізніше навпроти входів у метро уздовж краю платформи з боку залізничних колій були встановлені огорожі. Розпочата в 2003 році реконструкція станційного вузла повністю ліквідувала можливість кроссплатформенної пересадки з електропоїздів на метро.

У 2004 році було відкрито спеціалізований пересадний павільйон (проте в ньому можна «застрягти», так як залізничні турнікети не перевіряють наявність ні квитка на метро, ​​ні грошей на нього). Одночасно до станції метро відійшла частина платформи, що була раніше залізничною, огорожа з боку залізничних колій було посилено, а кількість вхідних турнікетів збільшилося приблизно втричі.

У 2008 році майже завершено реконструкцію пересадного вузла, завершені входи на станцію метро і на платформу Казанського напряму, і в підземний перехід з боку вулиці Червоний Казанець. Платформи станції з'єднані двома переходами шириною 4 метри під коліями, вхід в кожен з переходів можливий як з боку вулиці Хлобистова, Ттак і з боку вулиці Червоний Казанець і Вешняковська.

Пасажиропотік[ред.ред. код]

Пасажиропотік на станції рекордний в Москві — 176 629 осібна добу (дані початку 2009 року). До продовження лінії в бік «Жулебіно» вона була найзавантаженішою станцією Московського метрополітену і другий по завантаженості в Росії після станції «Проспект Ветеранів» в Санкт-Петербурзі, де максимальний пасажиропотік становить 193,1 тис. осіб на добу[2]. До реконструкції, через велике скупчення народу в години пік в переходах вона отримала прізвисько «ефект Вихіно»[3].

Після введення в лад ділянки лінії до «Жулебіно» передбачалося зниження пасажиропотоку на даній станції до 40%[4]. За перші три робочі дні після відкриття ділянки до «Жулебіно» (11, 12 і 13 листопада 2013 року) пасажиропотік з даної станції знизився в середньому на 30 000 осіб на день, по станціях «Рязанський проспект» і «Кузьминки» — більш ніж на 10 000 осіб[5].

Ефект «Вихіно»

Термін виник через перевантаженість станції, яка є великим пересадним вузлом (поруч розташовуються залізнична платформа і автовокзал) — до станції стікаються пасажири з довколишніх районів Москви і Підмосков'я. Ситуація особливо ускладнилася після будівництва нових житлових районів за МКАД, для яких «Вихіно» є найближчою станцією метрополітену. Ефект «Вихіно» полягає в тому, що на цій колишній кінцевої станції потяги часто заповнюються настільки, що на наступній станції («Рязанський проспект»), а в годину пік — — на всіх станціях аж до пересадки на Кільцеву лінію — в нього неможливо поміститися будь-кому з пасажирів. Таким чином, одна станція блокує роботу частини гілки в одному напрямку, на інших станціях теж починаються скупчення пасажирів і тиснява.

З цим ефектом борються, пускаючи кожні 10 хвилин у години пік через станцію порожні потяги, з організацією посадки тільки на станції «Кузьминки», а також розподілом автобусних маршрутів, підвозять пасажирів рівномірно до сусідніх станціях, що призводить до зниження навантаження. Середній час посадки пасажирів в ранкові години-пік в кожен потяг не перевищує 20 секунд.

Колійний розвиток[ред.ред. код]

Схема колійного розвитку станції Вихіно

Станція з колійним розвитком — 6 стрілочних переводів, перехресний з'їзд і 1 станційна колія для обороту та відстою рухомого складу, що переходить в одну із колій двоколійної СЗГ з електродепо ТЧ-11 «Вихіно» .

Відразу за станцією розташована стрілка, по якій поїзди повертають убік станції «Лермонтовський проспект» і перехресний з'їзд, за яким здійснюється оборот поїздів, що прибувають на станцію для зонового обороту. Далі за станцією знаходяться депо «Вихіно» і вихінський майданчик Заводу з ремонту електрорухомого складу (ЗРЕПС), що виконує ремонт і модернізацію вагонів моделі Еж3, Ем-508Т, що курсують по Тагансько-Краснопресненській лінії (другий майданчик знаходиться в депо «Сокіл» і ремонтує вагони моделі 81-714/717). Тунелі у бік станції «Лермонтовський проспект» огинають будівлю депо з боків.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Метро "Жулебино" и "Лермонтовский проспект" открыли для пассажиров». M24.ru (Russian). November 9, 2013. Процитовано 9 November 2013. 
  2. О Концепции развития метрополитена и других видов скоростного внеуличного транспорта в Санкт-Петербурге на период до 2020 года
  3. http://russos.livejournal.com/907524.html СТС: передача «Тоннели на будущее»
  4. Об этом было заявлено начальником метрополитена Иваном Бесединым на открытии участка линии до «Жулебино» (см. сообщение в официальном блоге метрополитена в Живом Журнале «Открылись станции „Лермонтовский проспект“ и „Жулебино“»)
  5. Данные взяты из цитаты начальника метрополитена И. Беседина (см. сообщение в официальном блоге метрополитена в Живом Журнале «Пассажиропоток на новых станциях»)

Координати: 55°42′58″ пн. ш. 37°49′01″ сх. д. / 55.71611° пн. ш. 37.81694° сх. д. / 55.71611; 37.81694