Вища хокейна ліга 2011—2012

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вища хокейна ліга 2011—12
Vhl logo.png
Ліга Вища хокейна ліга
Спорт Хокей із шайбою
Тривалість 11 вересня 2011 — 1 квітня 2012
Кількість команд 22 (23)
Регулярний чемпіонат
Переможець Рубін Тюмень
Найкращий бомбардир Олексій Акіф'єв
(Лада Тольятті)
Плей-оф
Переможець фіналу Торос Нефтекамськ
Сезони ВХЛ
← 2010—11

2012—13 →

Вища хокейна ліга 2011—12 — 2-й розіграш чемпіонату Вищої хокейної ліги. Спочатку чемпіонату змагалось 22 команди, але з 12 грудня 2011 року почала виступати відроджена команда КХЛ — «Локомотив» (Ярославль)[1].

Регулярний чемпіонат стартував 11 вересня 2011 року та завершився 29 лютого 2012 року. Переможцем регулярного чемпіонату став «Рубін» (Тюмень)[2].

«Торос» (Нефтекамськ) став володарем Кубка чемпіонів ВХЛ сезону 2011–2012 років[3]. У фінальній серії «Торос» переміг торішнього володаря Кубка Братіни «Рубін» (Тюмень). Для успіху «Торосу» знадобилось п'ять матчів із семи можливих. Тюменський «Рубін» завоював срібні медалі, володарем бронзи став пензенський «Дизель»[4].

Клуби[ред.ред. код]

У чемпіонаті Вищої хокейної ліги-Всеросійському змаганні з хокею сезону 2011–2012 років виступлять двадцять два клуба, які поділені на чотири дивізіони і дві конференції — «Захід» і «Схід»[1].

Захід[ред.ред. код]

Дивізіон А
Динамо Балашиха
Донбас Донецьк
Титан Клин
ХК ВМФ Санкт-Петербург
ХК Рязань
Дивізіон B
Аріада-Акпарс Волжськ
Дизель Пенза
Кристал Саратов
Лада Тольятті
Нафтовик Альметьєвськ
ХК Саров

Схід[ред.ред. код]

Дивізіон C
Іжсталь Іжевськ
Мечел Челябінськ
Молот-Прикам'я Перм
Супутник Нижній Тагіл
Торос Нефтекамськ
Южний Урал Орськ
Дивізіон D
Єрмак Ангарськ
Зауралля Курган
Казцинк-Торпедо Усть-Каменогорськ
Рубін Тюмень
Сокіл Красноярськ

Регулярний чемпіонат[ред.ред. код]

Регламент[ред.ред. код]

Турнір пройде в два етапи. На першому — клуби проведуть по чотири матчі з командами свого дивізіону (по два поєдинки на своєму майданчику, і по два на майданчику суперника), а також поміряються силами з представниками інших дівізонов/конференції (по зустрічі вдома і в гостях), після чого в кожній з конференцій визначаться вісімки найсильніших[1].

У першому раунді плей-оф команди будуть розділені на пари згідно з місцями, зайнятим у своїй конференції на першому етапі: 1—8, 2—7, 3—6, 4—5[1]. На стадії 1/2 фіналу чемпіонату дві найкращі команди своїх конференцій зіграють за схемою «найбільш високий номер „посіву“ з однієї конференції проти найнижчого — з іншої». Боротьба в серіях матчів 1/4 і 1/2 фіналу конференцій буде вестися до трьох перемог, а в 1/2 фіналу чемпіонату і фіналі плей-оф — до чотирьох. Серія матчів за 3-є місце не проводиться, а бронзу отримає одна з кроманд невдах 1/2 фіналу чемпіонату, яка посіла за підсумками першого етапу більш високе місце. Клуби, які посіли вищі позиції на першому етапі, стартові матчі другого (плей-оф) зіграють на своїх майданчиках[1].

«Російська класика»[ред.ред. код]

Підговтовка[ред.ред. код]

«Російська класика» — це поєдинок просто неба на великому оформленому в ретро-стилі стадіоні в рамках регулярного чемпіонату Вищої хокейної ліги.

Логотип «Російської класики»

23 грудня загальних зборах членів НП «ВХЛ» було затверджено логотип «Русійської класики»[5]. Емблема складається з напису та зображення Центрального стадіону Красноярська. У леттерінзі «Русская классика» навмисно використовуються два начерки. Слово «Русская» написано каліграфією. Цей прийом спрямований на те, щоб виділити «Русійську класику» з ряду інших матчів на відкритому повітрі в різних країнах. Розмашиста «Русская» уособлює широке гуляння, свято (хокею), і наповнює логотип певним російським колоритом. Слово «Классика» основоположне в словосполученні, суворіше і стриманіше[5].

Значимою фігурою в логотипі є стадіон, який має унікальну геометрію. Так звані «вуха» надають стадіону впізнаваність. Смислове навантаження стадіону — не тільки візуальна впізнаваність. Білий кант утворює знак нескінченності — данина пам'яті загиблої команді «Локомотив». Таким чином, логотип придбав як географічну прив'язку, так і певний сенс[5].

Логотип має унікальну кольорову гаму. З об'єктивних причин колірна гамма логотипу складається з більш «складних» відтінків: глибокого синього і малинового. На підтримку малинового виступає той факт, що взимку небо на заході часто має такі відтінки. Автор логотипу уродженець Костроми Михайло Антипін[5].

25 грудня у Красноярську пройшло урочисте відкриття «Арени-Сєвєр», здатної прийняти 2800 глядачів. 17 лютого 2012 тут пройде перший в історії Росії офіційний матч просто неба — «Російська класика»[6].

У першому в російській історії офіційному матчі просто неба використовуватимуть шайби з логотипом «Російської класики»[7]. 17 лютого в Красноярську «Локомотив» і «Сокіл» зіграють шайбами ​​унікального дизайну[7].

25 січня 2012 року затверджено форму красноярського «Сокола», в якій команда зіграє в «Російській класиці». На формі господарів зображена емблема, яка використовувалася «Соколом» більше десяти років тому. На светрі також розміщений логотип «Російської класики» і меморіальна нашивка «Локомотива»[8]. 28 січня 2012 року затверджено форму ярославського «Локомотива», в якій команда зіграє в «Російській класиці». Ярославці зіграють у формі зразка чемпіонського 2002 року. На светрі також розміщений логотип «Російської класики» і меморіальна нашивка «Локомотива»[9]. 31 січня року було представлено унікальну форму для суддів, які обслуговують «Російської класики». Арбітри будуть одягнені в ретро-форму з логотипом «Російської класики»[10].

Матч[ред.ред. код]

«Локомотив» переміг «Сокіл» з рахунком 3:2[11].

«Сокіл» — «Локомотив» — 2:3 (0:1, 0:2, 2:0)
17 лютого 2012 р. Красноярськ. Центральний стадіон.

Судді: Волошин Д. (Новосибірськ), Максимов М. (Новосибірськ), Москальов М. (Новосибірськ)

Голи

0:1. Зюзякін (Галімов, Лукін) — 14:16;
0:2. Кручинін — 33:50;
0:3. Апальков (Кручинін, Аміров) — 35:25;
1:3. Тихонов (Раєнко, Потиліцин) — 44:16;
2:3. Богдашкін (Кочетков, Ворошнін) — 57:31.

«Локомотив»: Ложкін. Мартинов — Аміров, Кручинін — Апальков — Мальцев, Зотов — Лукін, Зюзякін — Картаєв — Галімов, Яковлєв — Клементьев, Єрдаков — Яшин — Ахметов, Осипов — Конєв, Шубін — Романцев — Капустін.

«Сокіл»: Сафін. Курдюков — Сініцин, Севастьянов — Первухін — Пасенко, Меньшиков — Ячменьов, Крюков — Васильєв — Кочетков, Тихонов — Ворошнін, Раєнко — Потиліцин — Брюханов, Малигін — Богдашкін — Безруких — Кудашов.

Турнірна таблиця[ред.ред. код]

Захід

До офіційної таблиці результатів чемпіонату у конференції «Захід» був включений дванадцятий стовпець «%» — відсоток набраних кожною командою очок на першому етапі чемпіонату[12]. Розподіл місць з 3-го по 12-е здійснювався за найбільшим показником відсотка набраних очок на першому етапі чемпіонату[12].

Команда  І   В   ВО   ВБ   ВО   ПБ  П Ш О %
Донбас Донецьк 53 31 3 4 2 2 11 179—112 111
Дизель Пенза 53 26 1 7 3 1 15 167—136 98
Локомотив Ярославль 22 13 0 0 2 1 6 68—47 42 63.6
Нафтовик Альметьєвськ 53 26 1 4 4 1 17 156—125 93 58.5
Аріада-Акпарс Волжськ 53 20 6 1 7 3 16 156—159 84 52.8
ХК ВМФ Санкт-Петербург 53 20 1 5 4 2 21 142—134 78 49.1
Лада Тольятті 53 18 3 2 5 3 22 160—152 72 45.3
Титан Клин 53 18 0 5 2 4 24 135—157 70 44.0
ХК Саров 53 15 2 3 3 2 28 128—166 60 37.7
Динамо Балашиха 53 11 2 7 0 2 31 132—173 53 33.3
ХК Рязань 53 13 0 3 3 4 30 134—205 52 32.7
Кристал Саратов 53 8 3 2 0 3 37 108—194 37 23.3
Схід

Статистика[ред.ред. код]

Бомбардири[ред.ред. код]

Гравець Команда  І   Ш   A  О  +/-  Штр
1. Олексій Акіф'єв Лада Тольятті 53 17 36 53 +3 60
2. Ярослав Альшевський Дизель Пенза 52 16 36 52 +25 67
3. Станіслав Голованов Торос Нефтекамськ 51 17 30 47 +5 34
4. Дмитро Цибін Мечел Челябінськ 51 17 30 47 −6 18
5. Денис Кочетков Донбас Донецьк 53 24 22 46 +17 18
6. Рустам Шангараєв Нафтовик Альметьєвськ 53 23 22 45 +18 32
7. Євген Бєлухін Донбас Донецьк 53 18 26 44 +19 91
8. Сергій Тополь Мечел Челябінськ 48 21 22 43 −5 26
9. Максим Карпов Мечел Челябінськ 48 22 20 42 +6 44
10. Євген Чемерилов Єрмак Ангарськ 50 19 23 42 +18 38

Джерело:[13]

Воротарі (КН)[ред.ред. код]

Гравець Команда  І   В   П  %ВБ КН І»0"
1. Олександр Судніцин Рубін Тюмень 31 23 4 95.0 1.52 3
2. Євген Царегородцев Донбас Донецьк 29 18 4 92.6 1.78 4
3. Сергій Магарилов Южний Урал Орськ 47 26 12 93.2 1.83 4
4. Юрій Лаврецький Молот-Прикам'я Перм 23 7 7 93.2 1.83 2
5. Михайло Демидов Рубін Тюмень 25 15 6 93.5 1.89 4

Джерело:[14]

Плей-оф[ред.ред. код]

У першому раунді плей-оф команди будуть розділені на пари згідно з місцями, зайнятим у своїй конференції на першому етапі: 1—8, 2—7, 3—6, 4—5[1]. На стадії 1/2 фіналу чемпіонату дві найкращі команди своїх конференцій зіграють за схемою «найбільш високий номер „посіву“ з однієї конференції проти найнижчого — з іншої». Боротьба в серіях матчів 1/4 і 1/2 фіналу конференцій буде вестися до трьох перемог, а в 1/2 фіналу чемпіонату і фіналі плей-оф — до чотирьох. Серія матчів за 3-є місце не проводиться, а бронзу отримає одна з кроманд невдах 1/2 фіналу чемпіонату, яка посіла за підсумками першого етапу більш високе місце. Клуби, які посіли вищі позиції на першому етапі, стартові матчі другого (плей-оф) зіграють на своїх майданчиках[1].

  1/8 фіналу Чвертьфінали Півфінали Фінал
                                         
1  Донбас Донецьк 3  
8  Титан Клин 0  
  1  Донбас Донецьк 3  
  4  Нафтовик Альметьєвськ 0  
2  Дизель Пенза 3
7  Лада Тольятті 1  
  1  Донбас Донецьк 0  
  2  Торос Нефтекамськ 4  
3  Локомотив Ярославль 3  
6  ХК ВМФ Санкт-Петербург 2  
  2  Дизель Пенза 3
  3  Локомотив Ярославль 2  
4  Нафтовик Альметьєвськ 3
5  Аріада-Акпарс Волжськ 2  
  1  Рубін Тюмень 1
  2  Торос Нефтекамськ 4
1  Рубін Тюмень 3  
8  Супутник Нижній Тагіл 1  
  1  Рубін Тюмень 3  
  6  Мечел Челябінськ 2  
2  Торос Нефтекамськ 3
7  Молот-Прикам'я Перм 0  
  1  Рубін Тюмень 4
  2  Дизель Пенза 2  
3  Южний Урал Орськ 2  
6  Мечел Челябінськ 3  
  2  Торос Нефтекамськ 3
  4  Єрмак Ангарськ 1  
4  Єрмак Ангарськ 3
5  Казцинк-Торпедо 2  

Нагороди[ред.ред. код]

Команда-переможець
Чемпіон ВХЛ

Торос-лого.png
Торос Нефтекамськ

Воротарі: Олександр Агопєєв (65)Володимир Сохатський (1)

Захисники: Іван Болдирев (77)Євген Вахрушев (55)Павло Володін (45)Павло Доронін (41)Сергій Дорофєєв (12)Артем Зубарев (3)Сергій Карпов (7)Антон Полєщук (47)Ілля Суслопаров (25)Микита Цирульов (15)

Нападники: Андрій Анкудінов (87)Артем Гордєєв (9)Станіслав Голованов (23)Єгор Дубровський (51)Дмитро Зюзін (70)Сергій Ємелін (82)Віталій Каменєв (97)Владислав Лучкін (19)Олександр Панков (74)Кирило Полозов (71)Сергій Сальников (11)Сергій Сентюрін (14)Олексій Смирнов (21)Станіслав Соловйов (27)Анатолій Степанов (30) КЄвген Туник (93)Максим Фролов (75)

Тренери: Руслан Сулейманов • Альфред Юнусов

Найкращий гравець місяця
Місяць Найкращий воротар Найкращий захисник Найкращий нападник «Надія ліги»
Вересень[15] Олександр Судніцин
(Рубін Казань)
Євген Крутов
(Нафтовик Альметьєвськ)
Олексій Акіф'єв
(Лада Тольятті)
Сергій Ємелін
(Торос Нефтекамськ)
Жовтень[16] Євген Царегородцев
(Донбас Донецьк)
Ілля Антоновський
(Динамо Балашиха)
Олександр Швецов
(Єрмак Ангарськ)
Ярослав Альшевський
(Дизель Пенза)
Листопад[17] Сергій Магарилов
(Южний Урал Орськ)
Роман Смирнов
(Єрмак Ангарськ)
Денис Кочетков
(Донбас Донецьк)
Станіслав Альшевський
(Дизель Пенза)
Грудень[18] Олександр Трянічев
(Іжсталь Іжевськ)
Максим Галанов
(Рубін Казань)
Костянтин Майоров
(Дизель Пенза)
В'ячеслав Ушенін
(Молот-Прикам'я Перм)
Січень[19] Іван Полошков
(Казцинк-Торпедо)
Артем Безруков
(Рубін Казань)
Сергій Бєляков
(Титан Клин)
Еміль Галімов
(Локомотив Ярославль)
Лютий[20] Андрій Гаврилов
(Єрмак Ангарськ)
Сергій Дорофєєв
(Торос Нефтекамськ)
Станіслав Альшевський
(Дизель Пенза)
Андрій Сигарьов
(Дизель Пенза)
Березень[21] Володимир Сохатський
(Торос Нефтекамськ)
Володимир Малевич
(Донбас Донецьк)
Максим Юшков
(Єрмак Ангарськ)
Данило Апальков
(Локомотив Ярославль)
Квітень[22] Михайло Демидов
(Рубін Казань)
Антон Полєщук
(Торос Нефтекамськ)
Олександр Горшков
(Рубін Казань)
Сергій Ємелін
(Торос Нефтекамськ)

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж «Официально. О лиге». ВХЛ. 18 січня 2012. Процитовано 18 січня 2012.  (рос.)
  2. ««Рубин» выиграл регулярный чемпионат». ВХЛ. 21 лютого 2012. Процитовано 21 лютого 2012.  (рос.)
  3. ««Торос» чемпион-2012!». ВХЛ. 26 квітня 2012. Процитовано 26 квітня 2012.  (рос.)
  4. «Медали чемпионата». ВХЛ. 26 квітня 2012. Процитовано 26 квітня 2012.  (рос.)
  5. а б в г «Утвержден логотип «Русской классики»». ВХЛ. 23 грудня 2011. Процитовано 23 грудня 2011.  (рос.)
  6. «Красноярск получил «Арену Север» и ждет «Русскую классику»!». ВХЛ. 18 січня 2012. Процитовано 18 січня 2012.  (рос.)
  7. а б «ВХЛ выпускает шайбу «Русской классики»». ВХЛ. 18 січня 2012. Процитовано 18 січня 2012.  (рос.)
  8. «Утверждена форма «Сокола» для «Русской классики»». ВХЛ. 25 січня 2012. Процитовано 25 січня 2012.  (рос.)
  9. «Утверждена форма «Локомотива» для «Русской классики»». ВХЛ. 28 січня 2012. Процитовано 28 січня 2012.  (рос.)
  10. «Утверждена форма судейской бригады для «Русской классики»». ВХЛ. 31 січня 2012. Процитовано 31 січня 2012.  (рос.)
  11. ««Локомотив» выиграл «Русскую классику»». ВХЛ. 17 лютого 2012. Процитовано 17 лютого 2012.  (рос.)
  12. а б «Таблицы. Конференции». ВХЛ. 15 березня 2012. Процитовано 15 березня 2012.  (рос.)
  13. Лидеры. Бомбардиры (рос.)
  14. Лидеры. Вратари (КН) (рос.)
  15. «ВХЛ определила лауреатов месяца». ВХЛ. 3 жовтня 2011. Процитовано 3 жовтня 2011.  (рос.)
  16. «ВХЛ определила лауреатов месяца». ВХЛ. 3 листопада 2011. Процитовано 3 листопада 2011.  (рос.)
  17. «ВХЛ определила лауреатов месяца». ВХЛ. 2 грудня 2011. Процитовано 2 грудня 2011.  (рос.)
  18. «ВХЛ определила лауреатов месяца». ВХЛ. 4 січня 2012. Процитовано 4 січня 2012.  (рос.)
  19. «ВХЛ определила лауреатов месяца». ВХЛ. 2 лютого 2012. Процитовано 2 лютого 2012.  (рос.)
  20. «ВХЛ определила лауреатов месяца». ВХЛ. 5 березня 2012. Процитовано 5 березня 2012.  (рос.)
  21. «ВХЛ определила лауреатов месяца». ВХЛ. 2 квітня 2012. Процитовано 2 квітня 2012.  (рос.)
  22. «ВХЛ определила лауреатов месяца». ВХЛ. 2 травня 2012. Процитовано 2 травня 2012.  (рос.)

Посилання[ред.ред. код]