Влада

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Влада — слово, що використовується в українській мові для назви кількох різних, але взаємопов'язаних понять:

  1. Право та можливість керувати, розпоряджатися чимось або кимось.
  2. Політичне панування, політичний устрій.
  3. Державна влада (судова, законодавча, виконавча)
  4. Військова міць (військова влада)

Помітно, що найзагальнішим та основним є найперше визначення, а наступні є його специфічними відображеннями.

Ця стаття присвяченна розгляду влади саме як загального поняття.

В найширшому розумінні влада це здатність впливати на події та явища. В такому широкому значенні говорять не тільки на відносини між людьми, але й на взаємодію людини з навколишнім світом (кажуть про владу людини над природою) чи навіть природних явищ між собою. Однак перш за все влада розглядається як соціальна категорія і стосується стосунків між людьми.

В англійській мові[ред.ред. код]

Англійське «power» («сила (філософія)») включає в себе взаємопов'язані поняття: переконання (прямі, непрямі, підсвідомі), закон, примус, насильство, військова міць, покірність, божества, харизма, авторитет, матеріальні предмети (гроші, майно, продукти харчування), звання, майстерність, делеговані повноваження (наприклад, в демократичному процесі), соціальний вплив, робота групової динаміки (такі, як зв'язки з громадськістю).

Етимологія українського слова «влада»[ред.ред. код]

Згідно з «Етимологічним словником української мови»[1] слово "влада" та похідні (владар, владний тощо) є запозиченням з чеської або польської, яке відоме з 16-17 століть. Власне українськими є форми з повноголосним волод-.

Етимологія слова в інших мовах[ред.ред. код]

У спеціальній літературі і в мовній практиці різних народів склались свої традиції слововживання групи термінів, що відносяться до феномену влади.

В сербськохорватській мові українському терміну «влада» відповідає слово Moć, словенській — Moc (ovládanie).

В німецькій мові слово «Macht» одночасно означає «влада» і «сила» і походить, як вказував Е.Канетті, від готського кореня «magen» (vermögen), що значить «мати змогу». Англійське «power» («сила (філософія)») одним зі значень теж має «владу».

Англійське слово power походить від французького pouvoir, яке, в свою чергу, походить від латинських слів potestas і potentia, що означають «здатність» (обидва вони утворені від дієслова potere — «бути здатним»). Для римлян слово potentia означало здатність чи спроможність однієї особи або речі впливати на іншу. Слово potestas, яке мало більш вузький політичний смисл, означало особливі можливості, що їх набували люди, спілкуючись і діючи спільно; у наш час ми запозичуємо дещо з цього поняття, коли говоримо, що сила — в гурті. Цицерон установив таке розрізнення: «Potestas in populo, auctoritas in senatu» («Влада — в народу, владні повноваження — в сенату»); слід зазначити, що поняття влади римляни старанно відмежовували від інших понять, таких як владні повноваження, примус, сила і насильство.

Визначення поняття в соціальних науках[ред.ред. код]

Влада є явищем, що пронизує людське суспільство і зачіпає усі сторони людського життя. Тому поняття влади є дуже важливим в багатьох соціальних науках, перш за все в політології, предметом вивчення якої владні стосунки між людьми.

Існує дуже багато різних підходів до визначення влади. Така різноманітність пояснюється як складністю та багатоплановістю самого поняття так і неоднозначністю, суб'єктивністю його розуміння. Свідченням останнього може служити наступний приклад — оскільки в англійські слово power означає не лише владу, але й силу, енергію і навіть електричний струм, то для багатьох англомовних дослідників цілком природним є розгляд влади саме як сили, дії, поштовху. Наприклад Роберт Даль висуває припущення, що «наші уявлення про основоположні способи оцінювання [влади і] впливу ґрунтуються на інтуїтивних поняттях, дуже близьких до тих, на яких базується поняття сили в механіці». Тому врядчи можна стверджувати, що якесь визначення є вичерпним чи об'єктивним, скоріш кожне з них виявляє як певні аспекти влади так і різні точки зору на неї.

Біхевіористські[2] визначення[ред.ред. код]

Влада є певним типом поведінки, заснованим на можливості зміни поведінки інших людей.

Телеологічні [3] визначення[ред.ред. код]

Влада – це досягнення певних цілей, отримання запланованих результатів.

Інструменталістські визначення[ред.ред. код]

Влада як можливість використання певних засобів, зокрема насильства для досягнення певних цілей.

Структуралістські визначення[ред.ред. код]

Влада визначається як певного роду особливі стосунки між керівником і підлеглим у ситуації управління, однак ці стосунки є в значній мірі знеособленими. Влада розглядається як безособова властивість будь-якої соціальної системи.

Влада як вплив[ред.ред. код]

Визначення влади як впливу одних на інших. Така взаємодія описується формулою: влада А над Б є здатність добиватися того, щоби Б «ніколи не зробив би без впливу А» (Д.Даль).

Конфліктне визначення[ред.ред. код]

Влада це позиція панування, пов'язана із здатністю окремих груп і індивідів контролювати механізм розподілення дефіцитних суспільних цінностей навколо розподілу яких існує конфлікт.

Вольове визначення[ред.ред. код]

Макс Вебер визначав владу як «вірогідність того, що один діяч у суспільних взаєминах... проявить свою власну волю» всупереч опору інших («Economy and society», vol. I, p. 53).

Види влади[ред.ред. код]

Якщо розглядати підстави на яких тримається влада в людських суспільствах, то можна виділити три типи влади.

Примусова влада[ред.ред. код]

Ця влада є найбільш поширеною і спирається на загрозу застосування сили. Вона може бути як легітимною (від лат. lēgitimus – узгоджений з законом; законний; правомірний) так і нелегітимною. До першої слід відносити тільки таку владу, яка добровільно приймається більшістю підлеглих, без спонукання до послуху шляхом погроз, утиску тощо. Індивіди сприймають таку владу виправданою, хоч шляхи й підстави виправдування і мотивація підкорення авторитетові влади можуть бути різними. Саме таким критеріям відповідає державна влада, котра на підставі загальновизнаної правомірності (законності) може принагідно застосовувати силу. До другої можна віднести владу озброєного грабіжника, що примушує жертву віддати свій гаманець. Примусовість і в першому, і в другому випадку не означає, що люди завжди покірливі у напрямку тиску, насправді у них є можливість вибору: не підкоритись силі навіть з ризиком втрати свободи або й життя.

Психологічна влада[ред.ред. код]

Вона зустрічається там, де людина діє в заданому напрямку під психологічним впливом, часто неусвідомлюваним. Це влада переконання та навіювання. При ефективному функціонуванні «психологічної влади» індивіди підпадають під процедуру «промивання мозку» і частіше за все не мають ніякої можливості вибору своєї поведінки, як у випадку примусової влади.

Економічна влада[ред.ред. код]

ЇЇ основою є обмін товарами й послугами за взаємною осмисленою згодою. Індивіди приймають умови взаємообміну, підкоряються їм з огляду на особисту вигоду. Однак відомо, що при обміні вихідні позиції його учасників можуть бути далеко нерівними і тоді одні групи або індивіди мають змогу диктувати умови обміну іншим, ставлячи їх у невигідне становище і тим самим здобуваючи ту саму економічну владу.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с. — с. 409
  2. Біхевіоризм - від англ. behavior – поведінка. Як напрямок і методологічна установка, так і термін прийшли з психології. За цим вченням, психологічні теорії повинні базуватися на спостереженнях і експериментах. Тільки зовнішня поведінка людини, а не її заяви про власні думки й самосвідомість, може бути науково зафіксованою.
  3. від грець. τελέω – кінець, результат

Джерела[ред.ред. код]

  • Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
  • Політологія. Підручник. За заг. ред. проф. Кременя В.Г., проф. Горлача М.І. – Харків, 2001.
  • Політологія. Підручник. Юрій М.Ф. Київ, Дакор, 2006.