Владислав Йосафат Сапіга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сапіга.
Владислав Йосафат Сапіга
пол. Władysław Jozafat Sapieha
Народився 5 листопада 1652(1652-11-05)[1][2][3]
Косово, Слонимський повітd, Новогрудське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита або Косів
Помер 13 березня 1733(1733-03-13)[1][2][3] (80 років)
Вишниці, Гміна Вишниці, Більський повіт, Республіка Польща
Поховання Вишниці[3]
Країна  Велике князівство Литовське
 Річ Посполита
Діяльність політик
Alma mater Люблінський єзуїтський колегіумd, Браунсберзька єзуїтська колегія, Карлів університет і Віденський університет
Посада Мінський воєвода[4][5], воєвода Берестейський[2], посол Сейму Речі Посполитої[d], Чашник великий Литовський[6], крайчий[7][5], Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського[d], Староста Сокальськийd і червоногородський старостаd
Військове звання ротмістр
Рід Сапіги
Батько Криштоф Францішек Сапіга[3]
Мати Helena Sołomereckad[3]
У шлюбі з Krystyna Sanguszkod[2][3], Q123004375?[3] і Q123004427?[3]
Діти Кароль Юзеф Сапєга[8], Ignacy Sapiehad[9], Q122453927?[8], Kazimierz Sapiehad[8], Q123004665?[8], Q123004797?[9], Michał Sapiehad[9], Q123004801?[9], Q123004851?[9] і Q123004854?[9]

Владислав Йосафат Сапіга (Сопіга, Сапега; 5 листопада 1652, Косово, нині Білорусь — 13 березня 1733, Вишниці) — державний діяч Речі Посполитої.

Біографія[ред. | ред. код]

Портрет батька

Владислав Йосафат Сапіга — син литовського крайчого Кшиштофа Францішека (Христофора Франтишка) Сопіги (1625—1665) та його дружини — Олени (Гелени) з князів Соломерецьких. Батько Кароля Юзефа. Вчився в єзуїтських колегіумах у Любліні і Брунсберґу (Браневі), університетах Праги і Відня. Подорожував по Німеччині, Франції та Іспанії.

Служба[ред. | ред. код]

Учасник польсько-турецької війни 1672 — 1676 років, битви під Хотином 1673 року, української компанії Михайла Казимира Паца 1674 року.

Правдоподібно, після брата Андрія Франтішка отримав посаду червоногородського старости перед 3 грудня 1680 року. Недовго був сокальським старостою, а чашником литовським з лютого 1681 до 1684. Під час Віденської відсічі в 1683 році перебував у війську в Угорщині і Словаччині. Крайчий литовський з 20 травня 1684 до 1699. В 1684 році посідав уряд плоцького старости. В 1689 посол Сейму. Депутат Литовського Трибуналу. В 1691 віце-маршалок Коронного Трибуналу.

На виборах короля 1697 підтримав кандидатуру князя Франциска Людвіка Бурбона-Конті. Воєвода мінський з 14 січня 1699 до 1709. Під час Північної війни був прихильником короля Августа II Фрідріха. В 1702 році війська Карла ХІІ руйнують резиденцію Владислава Йосафата — Вишничі. 11 липня 1705 підписав під Берестям Сандомирську конфедерацію. Під тиском родини в липні 1707 року визнав королем Станіслава Лещинського. В 1708 році «вистарався» бути депутатом Коронного трибуналу від Брацлавського воєводства, бо хотів «допильнувати» процесу з донькою Йоанною.

Воєвода берестейський з 1709 по 1733. З 1709-го — ротмістр пятигорської хоругви. на початку вересня 1709 — речник Яна казимира Сапеги. В 1713 маршалок Литовського Трибуналу. Одночасно депутат Коронного Трибуналу. В 1720 посол Сейму. В 1729 році зорганізував в ВКЛ конфедерацію в підтримку Станіслава Лещинського. Весною 1730 намагався отримати посаду троцького воєводи.

Релігійні погляди[ред. | ред. код]

Фундував у Жещинці унійну церкву.

Господарська діяльність, власність[ред. | ред. код]

На прохання Владислава Йосафата король Август II Фрідріх в 1715 році дозволив проводити у Вишницях крім двох вже існуючих ярмарок ще дві нових.

Успадкував частину обтяжених боргами маєтків батька, стрия Олександра — віленського біскупа, тому 1685 року продав Білиничі (Вітебське воєводство) за 300 000 польських злотих Катерині Радзивілл.

Сім'я[ред. | ред. код]

Перша дружина — донька Петра Даниловича Урсула (пол. Urszula Daniłowicz), удова дідича Бучача, Золотого Потоку, брацлавського воєводи Яна Потоцького;[10] шлюб 1683 року. Розлучилися 1693 року, акт розлучення дав луцький архидиякон Казимир Годлевський; дитина — Йоанна (23.6.1678—1726?), з 1700 року — дружина берестейського каштеляна Кшиштофа Дуніна-Раєцького.
Друга дружина — лютеранка Людвіка Марія фон Ґольц-Красіньська († початок березня 1696), вдова з 1683 року мазовецького воєводи Войцєха Красіньського. Вона викупляла заставлені маєтки В. Й. Сапіги, в 1692 році взяла в нього у заставу Вишничі з Ровянами, може, відступила Плоцьке та Плонське староства.
Третя дружина — Христина Сангушківна, донька Героніма шлюб 19 лютого 1697 року, Біла на Підляшші. Діти:

  • Ян, Михайло, Францішек, Йосафат, Анна, Констанція померли малими
  • Кароль Юзеф
  • Казимир (†14.10.1736)
  • Ігнацій — воєвода мстиславльський.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. ↑ а б в г д Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 203. — ISBN 978-83-65880-89-5
  3. ↑ а б в г д е ж и к Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 97. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
  4. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 27.
  5. ↑ а б S....ki Dostojnicy Litewscy: rozbiór krytyczny i uzupełnienie dzieła Józefa Wolffa "Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego (1388―1795)", Kraków, 1885 // Ateneum: Pismo naukowe i literackie — Warszawa: 1886. — С. 7. — 16 с.
  6. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 211.
  7. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 229.
  8. ↑ а б в г Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 100. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
  9. ↑ а б в г д е Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 101. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
  10. ↑ у статті про нього в ПСБ вказано, що вона — удова брацлавського воєводи Пйотра Потоцького → Див.: Nagielski M. Potocki Piotr h. Pilawa (zm. 1657) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 123.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Владислав_Йосафат_Сапіга&oldid=39992687