Владислав Садловський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Владислав Александер Садловський
Дата народження 25 червня 1869(1869-06-25)
Місце народження Львів
Дата смерті 21 квітня 1940(1940-04-21) (70 років)
Місце смерті там же
Працював у містах Львів
Архітектурний стиль сецесія
Найважливіші споруди Залізничний вокзал у Львові, Промислова школа у Львові.
Нереалізовані проекти Новий палац мистецтв у Львові.
Владислав Александер Садловський у ВікіСховищі
Промислова школа на вулиці Снопківській у Львові.
Дім на вулиці Руставелі у Львові.
Вілла Зигмунта Розвадовського.

Владислав Александер Садловський (пол. Władysław Aleksander Sadłowski, 25 червня 1869 Львів — 21 квітня 1940 там же) — львівський архітектор, дизайнер, педагог. Автор ряду львівських споруд у стилі сецесії.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в родині архітектора Віктора Садловського та Марії з Равських, що походила з родини львівських архітекторів. Закінчив реальну школу у Львові. Протягом 18881892 навчався у Львівській, а у 18921894 — у Віденській політехніці, де пізніше, протягом 18941896 років був асистентом на кафедрі ручного та орнаментального рисунку в О. Грубера. Вивчав архітектуру Відня та Нижньої Австрії. 1897 року у Львові отримав диплом інженера. Від 1900 року член Політехнічного товариства у Львові.[1] 1910 року кілька проектів Садловського експонувались на архітектурній виставці у Львові[2]. Викладач рисунку в Державній промисловій школі у Львові протягом 18991911 років. Від 1911 року викладав у Львівській політехніці, де був професором до 1934 року (від 1919 — звичайним). Очолював кафедру ручного та орнаментального рисунку. У 19161918 роках був деканом архітектурного факультету. Автор ряду сецесійних споруд у Львові та за його межами, проектував також інтер'єри предмети повсякденного вжитку. В архітектурі застосовував ідеї Отто Вагнера. Входив до складу журі конкурсів проектів будинку Політехнічного товариства у Львові (1905)[3], проектів нового костелу святої Анни у Львові (1912).[4] Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 2.[5]

Роботи
  • Сецесійна каплиця-усипальниця родини Гулімків на українському цвинтарі в Мицові Люблінського воєводства. Збудована 1900 року. В оздобленні взяв участь скульптор Алоїз Бунш.[6]
  • Новий залізничний вокзал у Львові, споруджений у 18991904 роках. Застосовано новітні залізобетонні конструкції системи Франсуа Еннебіка, виконаних фірмою Альфреда Захаревича і Юзефа Сосновського, за участі інженера Міхала Фінкельштейна. Перон перекрито двопрогоновим стальним дебаркадером спроектованим Садловським у співавторстві з інженером Едмундом Зеленєвським (19021904). До проектування інтер'єрів окрім Садловського долучились відомі архітектори та живописці, такі як Альфред Захаревич (пасажирські зали першого і другого класів) Тадеуш Обмінський (зал третього класу), Йозеф Балла (розписи в люнетах головного залу). Фасад оздоблений скульптурами Антона Попеля та Петра Війтовича.[7] Проект вокзалу експонувався 1910 року на виставці польських архітекторів у Львові.[2]
  • Вілла художника Зигмунта Розвадовського на вулиці Котляревського, 27 у Львові (1906, споруджувала фірма Едмунда Жиховича). Дім, майже позбавлений декору, має сміливу, виразно асиметричну просторову композицію.[8]
  • Дім Галицького музичного товариства у Львові. Первісний проект у необароковому стилі розроблено 1905 року Владиславом Галицьким. Планувалось розміщення консерваторії і концертного залу, а частина будинку мала використовуватись як дохідний дім. Будівництво розпочато, однак наступного року його продовжено за проектом, переробленим у сецесійному стилі Владиславом Садловським. Рельєфи на фасадах із зображеннями музичних інструментів, а також дві металеві скульптури лебедів на аттиках виконані Петром Гарасимовичем. Інтер'єр двоярусного концертного залу прикрашали погруддя композиторів скульпторки Люни Дрекслер. Проект будинку товариства експонувався 1910 року на виставці польських архітекторів у Львові.[2] Нині це дім Львівської обласної філармонії на вулиці Чайковського, 7.[9]
  • Прибутовий дім банкіра Міхала Стоффа на нинішній вулиці Руставелі, 8-8а у Львові. Зведений будівельною фірмою Едмунда Жиховича (1906, 1907).[10]
  • Палац Антонія Скшинського в Журавному (1908). Скульптурне оздоблення інтер'єрів Петра Гарасимовича.[12]
  • Нова будівля львівської Промислової школи у стилі пізньої сецесії, на вулиці Снопківській, 47. Монументальна триповерхова 21-осьова будівля прямокутна в плані. Фасад пожвавлено чотирма ризалітами — двома в центрі та двома по краях будівлі. Декоративне оздоблення виконано із застосуванням доволі стриманої ліпнини і кольорових (зелених та брунатних) керамічних плиток. Центральний вхід увінчано двома алегоричними півфігурами «Мистецтво» та «Художній промисел» авторства Петра Війтовича. Проект розроблено 1906 року при співпраці Адольфа Віктора Вайсса. Будівництво завершено 1909, а урочисте відкриття відбулось 1910 року. У 1920-х роках за проектом Садловського добудовано тильне крило.[13]
  • Нереалізований проект нового палацу мистецтв у необароково-сецесійному стилі на площі Галицькій у Львові (1908).[14] Експонувався на виставці польських архітекторів у Львові.[2]
  • Нереалізований конкурсний проект нового будинку Львівсього університету на нинішній вулиці Грушевського (1913). Проект не здобув призових місць, але був придбаний журі.[15] Робота увійшла до виданої того ж року збірки проектів конкурсу.[16]
Реставрація та перебудова
  • Реставрація каплиці Кампіанів і каплиці Милосердного Христа Латинського катедрального собору у Львові протягом 19051907 років. В останній під керівництвом Садловського створено новий інтер'єр змішаного сецесійно-академічного вигляду. В оздобленні взяли участь скульптори Томаш Дикас та Алоїз Бунш, живописці Едвард Мірон Пітч, Валеріан Крицінський та Станіслав Дембіцький.[19]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877–1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 94.
  2. а б в г Sprawozdanie Komitetu Wystawy Architektów polskich // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 24. — S. 387.
  3. W. Ż. Konkurs na budowę domu Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie // Przegląd Techniczny. — 1906. — № 3. — S. 27.
  4. Wyciąg z protokołu sądu konkursowego // Czasopismo Techniczne. — 1912. — № 18. — S. 237.
  5. Гавришкевич І., Нагай М. Личаківський некрополь. Малий маршрутний довідник музею «Личаківський цвинтар». — Львів, 2003. — С. 46. — ISBN 966-8041-21-6..
  6. Rąkowski G. Polska egzotyczna II. — Białystok : Oficyna wydwnicza «Rewasz», 1996. — S. 305, 306. — ISBN 83-839188-56-2.
  7. Nowy dworzec kolei państwowej we Lwowie // Architekt. — 1905. — № 7. — S. 101—110; Архітектура Львова… — С. 455—457.
  8. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів: Центр Європи, 2008. — С. 481. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  9. Львівська філармонія: до і після століття. — Львів, 2006. — С. 18.; Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — S. 166. — ISBN 978-83-7543-009-7; Архітектура Львова… — С. 444.
  10. Архітектура Львова… — С. 478, 479.
  11. Архітектура Львова… — С. 478.
  12. Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 167.
  13. Бірюльов Ю. Будинки промислової школи // Галицька брама. — 1996. — № 20. — С. 7; Архітектура Львова… — С. 431, 432.
  14. Архітектура Львова… — С. 442, 500.
  15. Z konkursu na gmach Uniwersytetu we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 21. — S. 243, 249.
  16. Projekty konkursowe nowego gmachu Uniwersytetu we Lwowie // Architekt. — 1913. — № 11. — S. 162.
  17. Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів: Центр Європи, 2005. — С. 67. — ISBN 966-7022-44-7.
  18. Biriulow J. Rzeźba lwowska... — S. 126, 182; Архітектура Львова… — С. 451.
  19. Смірнов Ю. Катедра римо-католицька // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів: Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 148. — ISBN 978-966-7007-99-7.; Архітектура Львова… — С. 451.
  20. Архітектура Львова… — С. 463.

Джерела[ред.ред. код]

  • Brzozowski S. Sadłowski Władysław Aleksander // Polski Słownik Biogaficzny. — 1992. — T. 30. — S. 286, 287.
  • Brzozowski S. Sadłowski Władysław // Österreichisches Biographisches Lexikon. — T. 9. — S. 374.