Владислав Тарновський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Владислав Тарновський
Władysław Tarnowski
фотографія
Владислав Тарновський. Портрет роботи Маврикія Ґоттліба. 1877 рік.
Основна інформація
Дата народження 4 червня 1836(1836-06-04)
Місце народження Вороблевичі, Австро-Угорщина
Дата смерті 19 квітня 1878(1878-04-19) (41 рік)
Місце смерті акваторія біля Сан-Франциско, США
Роки активності 1850 - 1878
Країна Австрійська імперія Австрійська імперія
Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність поляк
Професія композитор, піаніст, поет, драматург і перекладач
Освіта Ягеллонський університет, Паризька консерваторія, Лейпцизька консерваторія
Інструменти фортепіано
Жанр Музика: опера, камерні та фортепіанні твори, пісня
Література: вірш, драма, новела, есей
Псевдоніми Ernest Buława (Ернест Булава)
Герб POL COA Tarnowski hrabia.svg
Львів, вулиця Грушевського, 2. Колишній костел святого Миколая (нині Покровська церква УПЦ КП). Ліворуч — будинок, у якому до 1853 року містився Єзуїтський конвікт.
Школа у Вороблевичах. Фрагмент картини Артура Ґроттґера. 1865. Цілком можливо, що на картині зображено самого Владислава Тарновського.

Влади́слав Тарно́вський, граф гербу Леліва (пол. Władysław Tarnowski, *4 червня 1836(18360604)[1], Вороблевичі, нині Дрогобицького району — †19 квітня 1878, акваторія біля Сан-Франциско — польський піаніст, композитор, поет, драматург і перекладач. Двоюрідний брат Станіслава Тарновського.

Біографічні дані[ред.ред. код]

Владислав народився в сім'ї Валер'яна Спицимира і Ернестини Тарновських. Мав брата Станіслава і сестру Марію. Виховувався під наглядом гувернера, 1840 року залишився без матері. Був дуже здібний до музики. Місцевий органіст навчив хлопчика читати ноти, і той удома вправлявся за фортепіано. За родинними переказами, Владислава ще маленьким показали Шопенові. Документально це не підтверджено. У свої чотирнадцять років Владислав Тарновський уже складав музику й писав вірші. Потяг до мистецтва посилився від того, що Тарновські приятелювали з родиною Ґроттґерів і ті бували у Вороблевичах. Владислав подружився з Артуром Ґроттґером. З 1845 чи 1846 року навчався у Львівському єзуїтському конвікті (школі-інтернаті) при костелі святого Миколая, а тоді — в Краківській[2] гімназії. Вступив на правничий і філософський факультети Ягеллонського університету, який закінчив у 1857 році[3], згодом, всупереч батьковій волі, студіював у Паризькій консерваторії, в Данієля Обера. Там приятелював з музикантом і музикознавцем Альбертом Совінським і з істориком та етнографом Францишеком Духінським. 1861 року батько помер, і в день похорону згорів фільварок у Вороблевичах. Владислав, як найстарший син, перейняв господарювання маєтком і помалу відновлював втрачене. Збирав твори мистецтва й відкрив музей у своїй садибі. Збудував у селі школу, винайняв учителя й купував для учнів книжки та зошити. За свідченнями вороблевицьких старожилів, його небіж, син брата Станіслава, своїм коштом відбудував у селі церкву, споруджену його предками у XVIII столітті й зруйновану під час Першої світової війни, а після встановлення радянської влади був засланий до Сибіру в 1939 або 1940 році. Владислав Тарновський на певний час перервав навчання, щоб узяти участь у Польському повстанні 1863 року. Працював у львівській організації, що допомагала повстанцям, був секретним зв'язковим між Галичиною та Національним урядом у Варшаві[4]. Також воював у складі plзуавів-смертників[5][6]. Там же й склав військову пісню «Jak to na wojence ładnie, kiedy ułan z konia spadnie»[7], донині популярну, хоча й перероблену.

Після того, як придушено повстання, Владислав Тарновський вступив до Лейпцизької консерваторії, де навчався в Ігнаца Мошелеса (фортепіано) і Ернста Фрідріха Едуарда Ріхтера (композиція). У 18631865 роках анонімно опублікував у Лейпцигу три випуски поетичних творів під загальною назвою «Вірші студента» (пол. Poezye Studenta). З 1867 по 1870 рік він вдосконалював свою майстерність у Римі під керівництвом Ференца Ліста. Той цінував свого учня, порівнював його з Антоном Рубінштейном i Гансом фон Бюловом і сам виконував твори Тарновського.

Тарновський концертував у Вроцлаві (1860 i 1875, виконував також свої твори), Відні й Римі[8], Венеції та Флоренції (1872), Парижі (1873) й Львові (1875), гастролював у Греції, Сирії та Єгипті. Певний час жив в Індії та Японії, зацікавившись східними культурами. Водночас публікував у польській пресі вірші під псевдонімом «Ернест Булава» (пол. Ernest Buława). Окремими виданнями вийшли у світ, зокрема, його надруковані у Львові містерія за біблійними мотивами «Ісаак» (1871) та дві драми — «Карлінські» (Karlińscy, 1874), «Йоанна Ґрей» (Joanna Grey, 1874).

Вільно володіючи англійською, німецькою, французькою й італійською мовами, він переклав польською низку творів Вільяма Шекспіра, Персі Біші Шеллі, Вашинґтона Ірвінґа, Генріха Гейне, Максиміліана Берна, П'єра Корнеля. У доробку є також драматична містерія «Майя» Анджело де Ґубернатіса, з яким Тарновського зблизило захоплення Сходом, і фахова книжка Франца Бренделя «Нарис історії музики».

Тарновський був також меценат (підтримував, зокрема, Анджея Грабовського).

Серед композицій Тарновського — опера «Ахмед, або Пілігрим кохання» (пол. Achmed, czyli Pielgrzym miłości, 1875, на власне лібрето за мотивами «Альгамбри» Вашинґтона Ірвінґа), струнний квартет ре мажор, Фантазія для скрипки і фортепіано, фортепіанні та вокальні твори.

Владислав Тарновський помер від інфаркту, подорожуючи з Японії до США на кораблі «Пацифік» (Pacific). Смерть настала вже на підході до Сан-Франциско. Похований у Вороблевичах.

Владислав Тарновський в арабському одязі під час мандрівки. Гравюра роботи А. Регульського за рисунком Ф. Теґаццо. 1878.

Музичні композиції[ред.ред. код]

Камерні[ред.ред. код]

  • Струнний квартет ре-мажор (1874?)[9]
  • Fantasia quasi una sonata (для скрипки і фортепіано)
  • Souvenir d'un ange (для скрипки і фортепіано) (Відень, близько 1876, видавництво Кратохвіла/Kratochwill)

Фортепіанні[ред.ред. код]

  • 3 Mazurkas (Відень, близько 1870, видавництво A. Безендорфера/A. Bösendorfer)
  • 2 п'єси:
    • Chant sans paroles
    • Valse-poeme (обидві — Лейпциг, близько 1870, видавництво Х. Е. Канта/Ch. Е. Kahnt)
  • Impromptu «L'adieu de l'artiste» (Відень, близько 1870, видавництво Й. Ґутманна/J. Gutmann)
  • Souvenir de la Canée (концертна фантазія для фортепіано)[10]
  • Sonata à son ami Zawadzki (Відень, близько 1875, видавництво Кратохвіла)
  • Grande polonaise quasi rapsodie symphonique (Відень, близько 1875, видавництво Й. Ґутманна)
  • Extases au Bosphor, fantasie rapsodie sur les melodies orientales op. 10 (Лейпциг, близько 1875, видавництво Р. Форберґа/ R. Forberg)
  • Полонез для Теофіля Ленартовича (1872)[11]
  • Траурний марш із симфонічного твору, присвячений пам'яті Августа Бєловського (1876)[12]
  • Oбробка етюда оп. 25, № 7  Фридерика Шопена для віолончелі i фортепіано (Лейпциг, 1874, видавництво B&H)[13]

Ноктюрни і романси[ред.ред. код]

  • Nocturne dédié à sa soeur Marie (Відень, видання не датоване)[14]
  • Nuit sombre[15]
  • Nuit claire[15]

Пісні[ред.ред. код]

Соло:
  • Marsz ułański — інакше Pieśń żołnierza і Marsz żołnierzy Langiewicza, який починається словами: «A kto chce rozkoszy użyć»; сьогодні більш відомий зі слів «Jak to na wojence ładnie» (перші публікації: Kieszonkowy słowniczek polski z melodiami, Познань, 1889, видавництво Й. Лайтґебера/J. Leitgeber i Piosenka wojenna, Львів, 1908, видавництво Б. Полонецького/B. Połoniecki, відповідно)
З фортепіанним акомпанементом:
  • Cypryssen 5 characterische Gesänge (Відень 1870, видавництво A. Безендорфера)
  • Neig, o Schöne Knospe (Відень, близько 1870, видавництво Й. Ґутманна)
  • Kennst du die Rosen (Відень, близько 1870, видавництво Й. Ґутманна)
  • Du buch mit Siegen Siegeln (Відень, близько 1870, видавництво Кратохвіла)
  • Ob. Du Nun ruhst… (Відень, близько 1870, видавництво Кратохвіла)
  • Still klingt das Glöcklein durch Felder (Відень, близько 1875, видавництво Й. Ґутманна)
  • Klänge Und Schmerzen (Лейпциг, близько 1870, видавництво Х. Е. Канта)
  • Nächtliche Regung (Лейпциг, близько 1870, видавництво Х. Е. Канта)
  • Strofa dello Strozzi e la risposttadi Michalangelo (видавництво Царіша/Carisch)[16]
  • Jach sank verweint in sanften Schlummer (видавництво A. Безендорфера)[17]

Сценічні твори[ред.ред. код]

  • Achmed oder Pilger Liebe (на власне лібрето. Опубліковано партію фортепіано, Лейпциг, близько 1875, видавництво Р. Форберґа)
  • Karlińscy (музика до власного драматичного твору, Львів, 1874, видавництво Ґубриновича і Шмідта)
  • Joanna Grey (музика до власного драматичного твору, Відень, 1875, видавництво Кратохвіла)
  • Il talismano — Ballet m. Pètipa (Р. Дріґо/R. Drigo), Петербург, 1889 (згаданий як автор лібрето)[18]

Літературні твори[ред.ред. код]

Поетичні збірки[ред.ред. код]

  • Poezye studenta (томи 1-4, з 1863-65 років):
  • Poezye Studenta — том 1. (Лейпциг, 1863, видавництво Ф. А. Брокгауса/F.A. Brockhaus)
  • Poezye Studenta — том 3. (Лейпциг, 1865, видавництво Ф. А. Брокгауса)
  • Poezye Studenta — том 4. (Лейпциг, 1865, видавництво Ф. А. Брокгауса)
  • Krople czary (Лейпциг 1865, видавництво Павла Роде/Paweł Rhode)
  • Sonety tatrzańskie (1865)
  • Szkice helweckie i Talia (Лейпциг, 1868, видавництво Павла Роде)
  • Piołuny (Дрезден, 1869, друкарня Ю. І. Крашевського)
  • Nowe Poezye (1872, видавництво Зайферта і Чайковського/Seyfert i Czajkowski)
  • Kochankowie ojczyzny (поема, 1872)
  • Obrazy z kraju (1877)

Вірші[ред.ред. код]

  • Na śmierć Żołnierza Polskiego Marcina T. (орієнтовно 1862, книжкове видання 1865)
  • Do Władysława Zwierkowskiego i Filipa Kahanego (після 1863)
  • Bądźmy gotowi (1865)
  • Na śmierć Juliusza T. (1865)
  • Do S… T… (опубліковано 1865)
  • Krzyk sarmatki (1867)
  • Modlitwa niemego
  • Na dymissyę Belkredego (1867)
  • Prywata a doktrynerka (1868)
  • Kolibry (1868)
  • Pamięci Sierakowskiego (1868)
  • Pamięci Jurgensa (1868)
  • Pamięci Mieczysława Romanowskiego (1868 або раніше)
  • Pamięci Traugutta (1868 або раніше)
  • Modlitwa niemego (1868)
  • Kwestya szkółek (1868)
  • Z płomieni (1869)
  • Tryumfator (програма до симфонії) (1869)
  • Pamięci J. K. Turskiego (1870)
  • Praxytel i Fryne (1871)
  • Neapol (1875)
  • Pomnik Bielowskiego (1876))
  • Naśladowanie z arabskiego (1876)
  • Tęcze wspomnień (1876)
  • Odwiedziny u Kanarisa (1876)
  • Wspomnienie Skinderowi Paszy (1876)
  • Nad brzegami Barada (1877)
  • Tęsknota ducha (1878)

Пісні[ред.ред. код]

  • Podzwonne (1857)
  • Jak to na wojence ładnie
  • Na bagnety (1863)
  • Pieśń druga z Lutni (1863)
  • Piołunowy hymn (1865)
  • Oda na cześć Żuawów nieśmiertelnych (1865)
  • Hymn wiosenny (1866)
  • Córeczka grabarza (1869)
  • Madonno moja (1875)

Драми[ред.ред. код]

Видання трагедії «Карлінські». Львів, видавництво Ґубриновича і Шмідта, 1874.
Видання трагедії «Йоанна Ґрей». Львів, видавництво Ґубриновича і Шмідта, 1874.
  • Izaak. (Львів, 1871)
  • В серії Ernesta Buławy Utwory Dramatyczne:
    • Toм I — Karlinscy. Львів, видавництво Ґубриновича і Шмідта, 1874
    • Toм II — Joanna Grey. Львів, видавництво Ґубриновича і Шмідта, 1874 (з цим драматичним твором пов'язана увертюра Владислава Тарновського, але її долучили пізніше)
    • Toм III — Ostatnie sądy kapturowe i Finita la comedia (згадані в томі II; опубліковані, ймовірно, також у видавництві Ґубриновича і Шмідта),
  • Achmed, pielgrzym miłości (лібрето німецькою мовою Achmed oder die Pilger der Liebe)

Проза[ред.ред. код]

Переклади[ред.ред. код]

  • Джеймс Макферсон. Pieśni Osjana, а також за їх мотивами: Z dziejów «Ossjana» w Polsce (англ.) (посмертне видання), видавництво Міхала Арцта/M. Arct, Варшава, 1927
  • Вільям Шекспір. Hamlet (англ.) (останні видання: Hamlet, królewicz duński — під редакцією Ґжеґожа Сінка/Grzegorz Sinko), Zakład Narodowy im Ossolińskich, Warszawa, 1953; Hamlet — під редакцією С. Гельштинського/St. Helsztyński), Zakład Narodowy im Ossolińskich, Wrocław, Kraków, 1971)
  • Франц Брендель. Zarys historii muzyki/Grundzüge der Geschichte der Musik (5 томів, Лейпциг, 1866)[19]
  • Франц Брендель. Liszt jako symfonik, skreślił dr. Brendel, z dodaniem artykułu krytyczno-muzykalnego Ludwika Leona Gozlana spolszczył W. T. (нім.) (Львів, 1870)[20]
  • Л. Фоґлар. Męczennicy fantazji. Оповідання, в часописі Świt, 1872, № 6-14
  • Cyd, за іспанським романсеро, з перекладу Гердера. Cyd pod Ferdynandem Wielkim, частина 1, Świt, 1872, № 17-26.
  • Анджело де Ґубернатіс. Maja, mysteryum dramatyczne, z szeregu dramatów indyjskich wyjęte (італ.) Ruch Literacki, 2, 1875; а також Львів, 1876, видавництво Ґубриновича і Шмідта),
  • Гектор Берліоз. Nowela przeszłości. 1555. Pierwsza opera (фр.). Ruch Literacki, 2, 1876 (перший твір із циклу Les Soirées de l'orchestre, том із першої половини 1876 року, с. 81-84)
  • Гектор Берліоз. Grand traité d'instrumentation et d'orchestration modernes[21] під перекладною назвою — O instrumentacji
  • Ежен Єменіс. Bohaterowie Grecji (фр.) Ruch Literacki, в томі з другої половини 1876 року, с. 57-58, 72-73, 90-91, 105–108, 119–120, 135–136, 153–154, 169–170, 184–185, 200–201, 216–217, 233, 246–247, 264–266, 280–281, 295–296)
  • Генріх Гейне. Sobowtór, (нім.) (1866)
  • Джордж Гордон Байрон. Piosnka portugalska (англ.) (1869)
  • Персі Біші Шеллі. Hymn do nocy, (англ.) (1869)
  • Максиміліан Берн. Pięć tekstów do muzyki (нім.):
I. Dwie dusze (1872),
II. Trzech muzykantów (1872),
III. Kwiat tajemniczy (1872),
IV. Młodzian Jeziora(1869, вид. 1872),
V. Zwiędły liść (1872),

Владислав Тарновський видавав документи з вороблевицького архіву:

Вірші й тексти музичних творів Владислава Тарновського, його статті, рецензії на літературні та музичні твори публікувалися в різних виданнях, як-от Ruch literacki, Tygodnik ilustrowany, Gazeta Narodowa, Dziennik Literacki, Dziennik Poznański, Gazeta Polska (Чикаго), Mrówka, Świt, Tydzień Polityczny, Naukowy, Literacki i Artystyczny (виходив у Дрездені під редакцією Ю. І. Крашевського) і Kłosy.

Бібліографія[ред.ред. код]

Зовнішні зв'язки[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Дата за довідником Nowy Korbut, wyd. Instytutu Badań Literackich PAN, druk Państwowy Instytut Wydawniczy, 1982, tom 16, część 1, str. 25. (пол.). Джерела також подають 1841 і 1844 роки
  2. Це можна ствердити на підставі дев'ятого і десятого рядків вірша-некролога «На пам'ять Яна Канти Турського», де згадано, що цей покійний краківський поет учився разом із Владиславом Тарновським
  3. Див. Nowy Korbut, str. 25
  4. Agaton Giller, O Władysławie hr. Tarnowskim. Ruch Literacki, 2, 1878., str. 380–381
  5. Kalinowa. Wyprawa na Poryck. (Przyczynek do wspomnień o Władysławie hr. Tarnowskim)
  6. Те, що йдеться саме про загін зуавів і про участь Владислава Тарновського, підтверджує книжка Дори Б. Кацнельсон: Dora B. Kacnelson Z dziejów polskiej pieśni powstańczej XIX wieku. Folklor powstania styczniowego., wyd. Polska Akademia Nauk, druk Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk, 1974, strona 97)
  7. Sensacje z dawnych lat. Wyszukał i skomentował Roman Kaleta. — Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1980. — S. 464. (пол.)
  8. Побувавши на одному з концертів Владислава Тарновського в Римі, Ференц Ліст, згідно з Агатоном Ґіллером, сказав: «Це мій наступник, і він перевершить мене» (Agaton Giller, O Władysławie hr. Tarnowskim Ruch Literacki, 2, 1878, str. 395, 10 akapit)
  9. Ноти можна взяти в бібліотеці Petrucci Music Library
  10. Про те, що Владислав Тарновський 27 грудня 1870 на концерті у Відні виконав Souvenir de la Canée, згадано в часописі «Tydzień Polityczny, Naukowy, Literacki i Artystyczny», Józef Ignacy Kraszewski, Drezno, 1871, (Rok II), nr 1, str. 8
  11. «Listy Teofila Lenartowicza do Tekli Zmorskiej 1861–1893» ze wstępem i przyp. J. Rudnickiej i posłowiem St. Szwalbego (w serii: «Prace Biblioteki Publicznej M. St. Warszawy» Nr 12), Państwowe Wydawnictwo Naukowe, Warszawa, 1978, List 57 z 13 VII 1872 r., s. 114
  12. Biblioteka Narodowa, syg. Mus.III.154.380]
  13. Ноти можна взяти в бібліотеці Petrucci Music Library
  14. Sir George Grove (edited by Stanley Sadie) «The New Grove Dictionary of Music and Musicians», II edition, Tom 25 (Taiwan to Twelwe Apostles), 2001, s. 103–104
  15. а б Adolf Hofmeister, «Handbuch der musikalischen Litteratur», Ver. Adolf i Friedrich Hofmeister,Band von 1860-67, S. 260
  16. Franz Pazdírek «Uniwersal Handbuch der Musikliteratur.», tom XI (Sinoir-Vege), Frits Knuf Hilversum, 1967 (Unchange reprint oft he original edition Vienna, 1904–1910), s. 575–576
  17. Каталог Національної центральної бібліотеки у Флоренції
  18. Franz Stieger «Operalexikon», P. III — Libréttisten, Band 3 (Q-Z), Ver. Hans Schneider, Tutzing, 1981, S. 936
  19. Agaton Giller. O Władysławie Tarnowskim. Ruch Literacki, 2, 1878, str. 395, 11 akapit
  20. Agaton Giller. O Władysławie Tarnowskim. Ruch Literacki, 2, 1878., str. 395, 12 akapit
  21. Лист Ференца Ліста до княгині Кароліни Зайн-Віттґенштайн, в дівоцтві Івановської, 26 січня (мабуть, 1869, z Ваймара), фрагментами опублікований в книжці Станіслава Шеніца/Stanisław Szenic «Franciszek Liszt». Seria «Ludzie Żywi», Państwowy Instytut Wydawniczy, Warszawa, 1969, s. 431. Там також є опис поведінки Владислава Тарновського: «Мій новий приятель меланхолійний, стриманий, лагідний, маломовний. Сподіваюся, що як людина він тобі сподобається…».
  22. Wspomnienia… більше стосуються громадських справ, а Pamiętnik… — приватних