Владислав Шафер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Владислав Шафер
пол. Władysław Szafer
Народився 23 липня 1886(1886-07-23)[1][2]
Сосновець, Республіка Польща[1]
Помер 16 листопада 1970(1970-11-16)[1] (84 роки)
Краків, Республіка Польща[1]
Поховання Раковицький цвинтар
Країна  Республіка Польща
Діяльність ботанік, археолог, викладач університету, геолог, палеонтолог
Alma mater ЛНУ ім. І. Франка
Галузь біологія
Заклад Ягеллонський університет
Посада Ректор Ягеллонського університетуd
Науковий ступінь професор
Членство Польське наукове товариство у Львові
Угорська академія наук
Данська королівська академія наук
Леопольдина
Polskie Towarzystwo Geologiczned
Польська академія наук
У шлюбі з Janina Jentys-Szaferowad
Нагороди

CMNS: Владислав Шафер у Вікісховищі

Владислав Шафер (пол. Władysław Szafer; (23 липня 1886(18860723), Сосновець — 16 листопада 1970, Краків) — польський ботанік, професор Ягеллонського університету (у 1936—1938 роках його ректор).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в містечку Сосновець, що в Польщі, навчався у Віденському, а потім у Львівському університетах, був учнем відомого польського ботаніка і піонера охорони природи М. Рациборського. З 1912 р. В. Шафер — професор Лісового коледжу у Львові, професор Яґеллонського університету, в 1936—1937 рр. — його ректор і одночасно директор Краківського ботсаду. У 1952 р. стає членом Польської Академії наук, з 1957 по 1965 рр.. — її віце-президент. Під його керівництвом надруковано багатотомне видання «Флора Польщі»[3].

З 1919 по 1938 рр. Владислав Шафер керував державною радою з охорони природи Польщі, був заступником міністра з охорони природи польського міністерства освіти і віросповідання. Він — ініціатор і редактор журналу «Ochrona Przyrody» (1920—1965 рр.), «Охороняємо природу Вітчизни» (з 1945), збірника «Скарби природи і їх охорона» (1932), двотомника «Ochrona przyrody i jej zasobōw» (1965). У 1949 р. завдяки зусиллям вченого в Польщі прийнято закон про охорону природи[3].

В. Шафер був не тільки теоретиком, але і великим практиком охорони природи. Примітно, що почав займатися практичною природоохороною він саме в Західній Україні. У 1908—1910 рр. В. Шафер піднімає питання про охорону природи в Медоборах. У 1912 р. публікує одну з перших праць про «Пам'ятку Пеняцьку» — приватний резерват графа В. Дідушицького на Львівщині, в ці ж роки пропагує ідеї природоохорони у Львівському лісовому інституті. У 1913 і 1914 рр. готує проекти резерватів в Ґоpґанах, на Чорногорі і в Княждворі, але перша світова війна перешкодила їх здійсненню. Свою ідею В. Шафер втілив у життя лише в 20-х роках. У 1909 р. на 25-му з'їзді Галицького лісового товариства В. Шафер піднімає питання про охорону лісових об'єктів у Галичині, а в 1913 р. на з'їзді цього ж товариства — про необхідність розробки закону по охорону лісових пам'яток[4][5].

При його активній участі в 30-х роках у Західній Україні створено резервати в Шутромінцях (Тернопільска обл.), на Черемоші, Чорногірський нацпарк. Немало зробив вчений для пропаганди ідей охорони природи серед галицької молоді, школярів, вчителів, духовенства, турістов, мисливців, лісників, виступаючи з лекціями і в пресі[4][5].

Після другої світової війни В. Шафер знову починає активно займатися природоохороною. Він очолює комітет з охорони природи Польської Академії наук, організовує в Кракові Інститут охорони природи ПАН. Під його керівництвом видається підручник з охорони природи (1957, 1965 рр.). Вчений був одним з ініціаторов організації МСОП, його обрано почесним членом. В. Шафер — автор понад 450 праць щодо охорони природи[3].

У 50-х роках, бажаючи зберегти первісні природні куточки в Українських Карпатах, він передає львівському біологу професору К. А. Малиновському матеріали щодо створених там в 20-30-х роках польськими властями резерватів. Завдяки цьому частину їх було заповідано[3].

Владислав Шафер запам'ятався як принциповий, незламний борець за охорону природи. Будучи в 20-30-х роках головою Держради з охорони природи Польщі, він двічі — в 1935 і 1938 рр. виходив у відставку, протестуючи таким чином проти будівництва туристичних об'єктів у заповідних куточках Татр[3].

Помер В. Шафер 16 листопада 1970 р. у Кракові.

Публікації[ред. | ред. код]

  • Szafer W. Pamiatka pieniacka // Sylwan. — 1912. — № 30. — S. 361—366.
  • Szafer W. Cizy w Kniazdworze pod Kolomyia jako godny ochrony zabytek przyrody Lesnej // Sylwan. — 1913. — № 31. — S. 447—452.
  • Szafer W. O niektorych rzadszych roslinach nizu galicyjskiego // Sprawozdanie komisij Fiziograficznej PAN. — 1913. — Т. 47. — S. 41-51.
  • Szafer W. Osobliwosci i zabytki flory okolic Lwowa // Rozprawy i Wiadomosci z Myzeum im Dzieduszyckich. — 1914. — Т. 1. — S. 10-17.
  • Szafer W. Uwagi o florze stepowej okolic Buska // Pamistnik Fisiografichzny. — 1918. — Т. 25. — № 4. — S. 1-10.
  • Szafer W. Grozba zniczenia resztek stepow na Podoly // Ochrona przyrody. — 1929. — № 9. — S. 154.
  • Szafer W. Niszczenie Limb w Gorganach // Ochrona przyrody. — 1930. — № 10. — S. 270.
  • Szafer W. Zagrozenie zniczczeniem Panienskich skal pod Krzemiencem // Ochrona przyrody. — 1930. — № 10. — S. 269.
  • Szafer W. Projekt rezervatu w Szutromincach na Podolu // Ochrona przyrody. — 1930. — № 10. — S. 258.
  • Szafer W. Projekt utworzenia reserwatu dla fauny karpackiej nad gornym Szeremoszem // Ochrona przyrody. — 1932. — № 12. — S. 165—166.
  • Szafer W. Niczeczenie kosodrzewiny w Karpatach Wschodnich // Ochrona przyrody. — 1932. — № 12. — S. 182.
  • Szafer W. Wobronie kosodrzewiny // Las Polski. — 1932. — № 10.
  • Szafer W. Ochrona przyrody na Polesiei // Postepy prac przy meljoracji Polesia (1931—1932). — 1933. — № В.
  • Szafer W. Las i step na zachodnim Podolu // Rozprawy Wydzialy Matematyczno-Przyrodniczego PAN. — 1935. — Т. 71, № В-2. — 124 s.
  • Szafer W. Rezerwaty Lesny w Szutromincach na Podolu // Ochrona Przyrody. — 1936. — № 16. — S. 10-22.
  • Szafer W. Zarys historii ochrony przyrody w Polsce // Ocrona przyrody i jej zasobow. — 1965. — Т. I. — S. 53-105.
  • 1914. Czosnek wołyński w Gołogórach. Warszawa: Societas Scientiarum Varsoviensis.
  • 1915. Anatomische Studien über Javanische Pilzgallen. Cracovie: Akad. Umiejętności.
  • 1924. Rośliny polskie. Lwów; Warszawa: Ksiażnica-Atlas.
  • 1925. U progu sahary: wrażenia z wycieczki do Tunisu odbytej na wiosnę 1924-go roku. Cieszyn: Nakładem Księgarni «Kresy».
  • 1928. Objasnienie geobotanicznej mapy Sokalszczyzny oraz zapiski florystyczne z tego obszaru.
  • 1928. Das Hochmoor «Na Czerwonen» bei Nowy Targ.
  • 1928. Guide for the excursion to the valley of the river Pradnik.
  • 1928. Die Diluvialflora in Ludników bei Kraków.
  • 1929. Element górski we florze nizu polskiego = The mountain element in the flora of the Polish plain.
  • 1929. Parki narodowew Polsce = National parks in Poland.
  • 1932. The beech and the beechforets in Poland. Bern.
  • 1933. Flora plejstoceńska w Jarosławiu. Kraków.
  • 1935. Flora polska. Kraków: Polska Akademja Umiejętności.
  • 1935. Dwuliscienne wolnoplatkowe.
  • 1935. Pleistocenskie jezioro pod Jaslem.
  • 1935. Las i step na zachodniem Podolu = The forest and the steppe in West Podolia.
  • 1935. The significance of isopollen lines for the investigation of the geographical distribution of trees in the post-glacial period.
  • 1938. Eine pliozäne Flora in Krościenko am Dunajec.
  • 1947. Flora pliocenska z Kroscienka N/Dunajcem.
  • 1948. Chromosome pairing and fertility in a new synthetic Triticum spelta.
  • 1953. Rosliny Polskie.
  • 1954. Czwartorzęd w nowym ujęciu.
  • 1957. The Genus Sphaerotheca Kirchheimer in the Lower Pliocene of the Carpatian Mountains.
  • 1958. Chronione w Polsce gatunki roślin.
  • 1959. Szata roslinna Polski.
  • 1959. 'Swietokrzyski Park Narodowy.
  • 1961. Miocenska flora ze Starych Gliwic na Slasku = Miocenovaja flora iz Starych Glivic v Verchnej Silezii = Miocene flora from Stare Gliwice in Upper Silesia.
  • 1962. Tatrzański Park Narodowy / praca zbiorowa pod.
  • 1962. Tatrzański Park Narodowy.
  • 1964. The decline of tertiary plants before the maximal glaciation of the West Carpathians.
  • 1964. Zarys historii botaniki w Krakowie na tle szesciu wieków Uniwersytetu Jagiellonskiego.
  • 1964. Ogólna geografia roslin.
  • 1965. Ochrona przyrody i jej zasobów.
  • 1966. The vegetation of Poland.
  • 1966. La Société botanique de Pologne dédie ce volume à son membre d'honneur le Professeur docteur.
  • 1966. Dziesięć tysięy lat historii lasu w Tatrach.
  • 1969. Kwiaty i zwierzęta: zarys ekologii kwiatów.
  • 1972. Szata roslinna Polski.
  • 1973. Protection of man's natural environment.
  • 1975. General plant geography. Warszawa.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Аверин В. Охорона природи в Польщі // Вісник природознавства. — 1927. — № 3-4. — С. 188—189.
  • Борейко В. Е. Словарь деятелей охраны природы. — К.: КЭКЦ, 2001. — 524 с.
  • Стойко С. Заповідники та пам'ятки природи Українських Карпат. — Львів: ЛГУ, 1966. — 130 с.
  • Köhler Piotr. Szafer Władysław Józef, krypt. W.S. (1886—1970) // Polski Słownik Biograficzny. — 2009. — T. 46. — S. 401—407.
  • Syniawa M. Władysław Szafer w 120 rocznicę urodzin. Część II // Przyroda Górnego Śląska. — 2006. — T. 46. — S. 14-15.
  • Ochrona przyrody. — 1971. — № 36. — С. 1-2.

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #119213079 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в г д Борейко В. Е. Словарь деятелей охраны природы. — К.: КЭКЦ, 2001. — 524 с.
  4. а б Аверин В. Охорона природи в Польщі // Вісник природознавства. — 1927. — № 3-4. — С. 188—189.
  5. а б Стойко С. Заповідники та пам'ятки природи Українських Карпат. — Львів: ЛГУ, 1966. — 130 с.