Владімір Нефф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Владімір Нефф
Vladimír Neff
Дата народження: 13 червня 1909(1909-06-13)
Місце народження: Прага
Дата смерті: 2 червня 1983(1983-06-02) (73 роки)
Місце смерті: Прага
Громадянство: Чехія Чехія
Рід діяльності: письменник, перекладач, сценарист
Жанр: історичний роман, пригодницький роман, психологічний роман, сценарій
Magnum opus: Петр Кукань

Владімір Нефф (чеськ. Vladimír Neff 13 червня 1909 Прага — 2 червня 1983 Прага) — один з найплідніших і найпопулярніших чеських письменників середини XX ст.

Чеський письменник, перекладач, сценарист. Батько письменника-фантаста Ондрея Неффа.

Біографія[ред.ред. код]

Владімір Нефф народився 13 червня 1909 року в родині празьких комерсантів. Навчався в елітній початковій школі а потім у реальній гімназії в Празі, потім у Женеві (в французькій комерційній гімназії), служив у армії, практикувався в торговельних закладах Відня та Бремена, потому влаштувався на підприємство свого батька.

Після повернення на батьківщину, всупереч очікуванням родини, яка сподівалась на те, що він стане продовжувачем сімейної справи, молодий Нефф починає займатися літературою. З 1935 працює лектором з французької та англійської літератури у празькому видавництві Меланстріх, але з 1939 року годується як професійний письменник.

Він пише чісленні історичні романи, які, головним чином, і зробили йому ім'я, розробляє сімейний та психологічний роман; перекладає з російської, німецької та французької мов; пише різні кіносценарії (наприклад, «Таємниця крові» (Tajemstvi krve) або «Минуле Яни Козінової» (Minulost Jany Kosinove)).

У 1950 році Нефф недовго працював на кіностудії «Баррандов» (Barrandov) як сценаріст.

У 19461953 мешкав у Слапах (Slapi — селище біля Праги), пізніше тільки у Празі.

У 1977 підписав Антихартію.

2 червня 1983 Владімір Нефф помер.

Творчість[ред.ред. код]

У 1933 Нефф видає перший свій твір «Турботи Ібрагіма Скали». Це детективно-пародійна повість, де зустрічаються перші засновки його поетики. В цьому ж стилі він пише й «Паперовий паноптикум» (1934) і «Темперамент Петра Больбека» (1934). Ці твори, як і «Люди в тогах» (1934) не справили враження на тогочасну критику; Неф у подальшому теж не вважав їх своїм значним досягненням. Однак в них, а також в в «Останньому візнику» (1935) вже досить чітко проступають особливості творчої манери письменника: гостра сатиричність та іронічність.

В тридцяті роки Владімір Нефф розробляє також сімейний роман: «Маленький велетень» (1935), «Двоє за столом» (1937) і «Бог марноти» (1939) — зразки так званої психологічної прози, що дало письменнику змогу невдовзі створити вже чисто психологічний роман «Тринадцята кімната» (1944). Це твір без видимих часових орієнтирів, дія якого точиться на влтавському острові Кампа. Зрештою, «Тринадцята кімната» такий самий сімейний роман, але життя дорослих проглядається тут очима дітей хірурга Калісти і адвоката Дивіша. Роман писався під час окупації Чехії нацистською Німеччиною, коли неможливо було вдатися до найменшої критики порядків протекторату. Цей твір вважається найзначнішим з написаного письменником до 1945 року.

По закінченні Другої світової війни, Неф захоплюється марксизмом і навіть пише «Філософський словник для самоуків» (1948).

До історичної белетристики Нефф вдається в п'ятдесяті роки, саме в той час, коли література перебувала під сильним пресом вульгарної соціології — в 1953 році виходить його роман «Српновські пани», в якому йдеться про останніх королів чеської династії Пршемисловичів (кінець XIII — початок XIV ст.). Написано роман у формі хроніки замку Српно. Твір вважається одним з найкращих чеських історичних романів десятиліття.

Загалом, історичний роман все більше й більше захоплює письменника, окрім того, його ваблять розлогі полотна, і в кінці п'ятдесятих — на початку шістдесятих років він працює над пенталогією, у яку увійшли «Шлюби з розрахунку» (1957), «Імператорські фіалки» (1958), «Лиха кров» (1959), «Весела вдова» (1961), «Королівський візник» (1965). Це своєрідне злиття історичного та сімейного романів — дія відбувається в Празі від середини XIX століття до 1945 року, й оповідається тут історія міщанських родин Борнів і Недобилів, тобто пенталогія становить собою розлогу сімейну хроніку із заглибленням у найближчу в часі історію.

У 1967 виходить роман «Негаразди пана Гумбла» (Trampoty pana Humbla) — портрет типового пристосуванця:представника нижчого (точніше робітничого класу), який змінює переконання згідно з режимом, кидаючись від войовничих довоєнних фашистів до повоєнних комуністів 50-х років, «змінює шинель і прапор» як тільки це знадобиться, притому себе внутрішньо виправдовує.

У сімдесяті роки Неф друкує трилогію про Петра Куканя: («Королеви не мають ніг», 1973, «Перстень Борджіа», 1975 і «Прекрасна чарівниця», 1980) (перекладена українською). Вже перший роман трилогії викликав у читача неабияку цікавість, а у критики збентеження своєю бешкетливою формою. Дія трилогії відбувається у першій половині XVII ст., починається у Празі, потім розгортається в Італії, Туреччині та Франції. Загалом, романи просякнуті пародійністю, пустотливістю та своєрідним гумором, проте автор намагається показати, що з-під літературних жартів визирає філософське опрацювання дійсності, глибокі роздуми над долею світу та людини. Трилогія писалась після Праської весни, і мабуть тому Нефові, як і багатьом іншим письменникам, які опинились у соцтаборі, довелося вдаватися до літературних засобів, які могли приховати слизькі теми і водночас надати змогу поговорити про них.

Після смерті письменника, у 1985 вийшли «Вечори у каміна» (• Vecery u krbu) — книга спогадів про родину та життя, яка виникла як серія бесід із сином Ондреєм.

Звання[ред.ред. код]

  • zasloužilý umělec — 1968,
  • národní umělec — 1979

Див. також[ред.ред. код]

  • 9087 Нефф - астероїд, названий на честь письменника.

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Зовнішні посилання[ред.ред. код]

Петр Кукань Владіміра Неффа у бібліотеці «Чтиво» Владімір Нефф на Лібрусеці (рос., укр.)