Влахо Буковац

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Влахо Буковац
хорв. Vlaho Bukovac
Vlaho Bukovac - Autoportret.jpg
Автопортрет Влаха Буковаця
Ім'я при народженні Б'яджо Фаджоні / італ. Biagio Faggioni
Дата народження 4 липня 1855(1855-07-04)
Місце народження Цавтат, тепер Хорватія
Дата смерті 23 квітня 1922(1922-04-23) (66 років)
Місце смерті Прага, тепер Чехія
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Жанр живопис
Напрямок імпресіонізм, пуантилізм
Твори див. тут

Влахо Буковац (хорв. Vlaho Bukovac, ім'я при народженні — Б'яджо Фаджоні / італ. Biagio Faggioni; *4 липня 1855(18550704), Цавтат, тепер Хорватія23 квітня 1922, Прага, тепер Чехія) — хорватський художник кінця XIX — початку XX століття, що працював у стилях імпресіонізму та постімпресіонізму.

Життєпис і творчість[ред.ред. код]

Малий Б'яджо Фаджоні

Влахо Буковац народився у Цавтаті поблизу Дубровника. Його справжнє ім'я — Б'яджо Фаджоні (Biagio Faggioni), він походить зі смішаної хорвато-італійської сім'ї, його батько був італійським хорватом із Генуї, а мати — чисто хорватського походження[1].

Художню освіту Буковац здобував у Парижі1877 року) коштом хорватського політика і письменника Медо Пучича. Навчався у Школі красних мистецтв у Александра Кабанеля. Виставлявся у Паризькому Салоні, де мав успіх у критиків. Під час навчання, а також пізніше Влахо Буковац багато мандрував, в тому числі на Чорне море, до Південної (Чилі і Перу) та Північної Америки.

Хоча Буковац отримав художню освіту в дусі академічної традиції, митець був також добре обізнаний з імпресіонізмом, і у власній творчості прийшов до техніки пуантилізма. На початку XX століття імпресіонізм і пуантилізм були провідним напрямком у живопису країн Західних Балкан: крім Буковаця, в цій манері писали словенські імпресіоністи та Надежла Петрович у Сербії.

З 1893 до 1897 року Буковац жив у Загребі, працюючи здебільшого над пейзажами. Одночасно він став центральною фігурою у мистецькому житті міста, заснував художню школу і брав участь в організації Художнього павільйону, однієї з найбільших хорватських галерей і виставкових зал. У 1893 році він організував першу виставку хорватського мистецтва у Палаці Академії.

Через конфлікти був змушений повернутися до Цавтата, де жив у 18981902 роках. Потім Влахо Буковац переїхав до Праги, де в 1903 році був призначений професором Академії витончених мистецтв. Празькому періоду творчості Буковаця притаманні переважно портрети. У Празі художник працював до своєї смерті в 1922 році.

У рідному місті художника Цавтаті в будинку, в якому він народився, відкрито Меморіальний музей. Роботи Буковця експонуються в ряді хорватських музеїв (наприклад, Сучасна галерея в Загребі), у цавтатських церкві святого Миколая і в церкві монастиря Діви Марії Сніжної. У 1994 році хорватський режисер Богдан Жижич зняв кінофільм «Влахо Буковац»[2].

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Igor Zidic, Vlaho Bukovac // газ. Večernji list (м. Загреб)
  2. Фільм на IMDB

Джерела, посилання та література[ред.ред. код]


  • Влахо Буковац, художник на www.croatianhistory.net (англ.)
  • Bukovac, Vlaho. Moj Život. Zagreb: Književni Jug, 1918. (хор.)
  • Kružić-Uchytil, Vera. Vlaho Bukovac: Život i Djelo. Zagreb: Matica Hrvatska, 1968. Expanded second edition: Zagreb: Nakladni Zavod Globus, 2005. (хор.)
  • Kružić-Uchytil, Vera. "Prvi nastupi hrvatskih umjetnika na međunarodnoj umjetničkoj sceni od 1896 do 1903 godine." Peristil 31 (1998): 193-198.
  • Zidić, Igor. Vlaho Bukovac. Zagreb: Moderna Galerija, 2000. (хор.)
  • Kapičić, Anđe. Bukovac i Crna Gora. Cetinje: Matica Crnogorska, 2002. (сербо-хорв.)
  • Rossner, Rachel. ‘"The secessionists are the Croats. They’ve been given their own pavilion…" Vlaho Bukovac’s Battle for Croatian Autonomy at the 1896 Millennial Exhibition in Budapest,' Nineteenth-Century Art Worldwide vol. 6, no.1 (2007) (англ.)