Внутрішньосхемне програмування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Внутрішньосхемне програмування

Внутрішньосхе́мне програмува́ння (In-System Programming (ISP) або In-Circuit Programming (ICP)) — технологія для програмування електронних компонентів (ПЛІС, мікроконтролер тощо), що дозволяє програмувати компоненти встановлені в пристрої, системі. До появи цієї технології компоненти програмувались перед встановленням, а для їхнього перепрограмування потрібно було виймати компонент з пристрою.

Головною перевагою даного типу програмування є можливість об'єднання процесу програмування та тестування на виробництві. Це дозволяє виключити окрему фазу програмування. Крім того, дає можливість внесення оперативних змін без зупинки процесу виробництва, що суттєво знижує вартість самого виробництва.

Мікросхеми з можливістю внутрішньосхемного програмування, зазвичай мають вбудовану схему генерації напруги, необхідної для програмування та схему для комунікації з програматором через послідовний інтерфейс. Переважна більшість мікросхем використовують протоколи JTAG, SPI, I2C та ін.

Посилання [ред.]

Дивись також [ред.]