Внутрішня норма прибутку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Внутрішня норма прибутку (англ. Internal Rate of Return, IRR) — процентна ставка яка описує рентабельність інвестиції. Термін «внутрішня» підкреслює факт, що ця процентна ставка є характеристикою інвестиції і не залежить від оточення, нп., від ринкових процентних ставок, вартості капіталу, інфляції.

Формально, внутрішня норма прибутку означається як процентна ставка при якій чиста поточна вартість (сума здисконтованих вартостей всіх доходів та витрат пов'язаних з інвестицією) дорівнює нулю:

 \sum_{t=0}^{n} \frac{S_t}{(1+IRR)^{t}}\,=\,0

де

S_t – чистий грошовий потік у період (найчастіше рік) t, тобто сума всіх доходів мінус сума всіх витрат за цей період,
n – номер останнього досліжуваного періоду (горизонт інвестиції).

Метод оцінювання інвестиції який базується на внутрішій нормі прибутку полягає на порівнянні IRR з мінімальною прийнятною рентабельністю (нп. граничною вартістю капіталу). Якщо IRR є меншою за мінімальну прийнятну рентабельність, то інвестиція повинна бути відкинута.

Обчислення внутрішньої норми прибутку зводиться до пошуку дійсного кореня многочлена. При n>3 загального методу обчислення не існує і IRR обчислюється за допомогою наближених методів. Внутрішня норма прибутку завжди однозначно визначена для інвестицій у яких всі витрати передують всім доходам. В загальному випадку внутрішня норма прибутку може не існувати або бути неоднозначною.