Вовчі ягоди звичайні
| Вовчі ягоди звичайні | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
Вовчі ягоди звичайні, вовче лико (Daphne mezereum L.) Місцеві назви — вовчатник, дубочок, перець дикий тощо.
Кущ родини тимелейових (до 1,5 м заввишки) з сірою або жовтувато-сірою корою та малочисельними прямостоячими тонкими пагонами. Молоді пагони сірі, довгасто-оберненояйцеподібні (3-5 см. завдовжки, 1-3 см. завширшки) з тупуватою верхівкою і клиноподібною основою, зверху темно-зелені з сизим нальотом, зісподу світліші, голі, лише по краю війчасті., черешки короткі (3-8 мм завдовжки). Квітки світло-рожеві або білі, в перерваному волотистому суцвітті, розміщуються на дворічних пагонах, у пазухах опадаючих лусок. Оцвітина проста, трубчаста або лійкоподібна, з циліндричною трубочкою і широко яйцеподібними лопатями відгину; тичинок вісім, маточка вдвоє коротша від трубки оцвітини з майже сидячою приймочкою. Цвіте до появи листя. Плід — соковита кістянка (6-7 мм завдовжки), овальна, яскраво-червона або жовтувата. Кісточка куляста, темно-сіра, блискуча.
Зміст |
[ред.] Екологічна приуроченість
Вовчі ягоди звичайні поширені в підліску мішаних і листяних лісів. Тіньовитривала рослина. Цвіте у квітні-першій половині травня.
[ред.] Ареал
Поширені вовчі ягоди на Поліссі, в Карпатах, Розточчі — Опіллі, в правобережному Лісостепу. Запаси обмежені, заготівля ускладнюється розсіяним поширенням, відсутністю суцільних заростей. Потребує охорони.
[ред.] Практичне використання
Лікарська, отруйна, олійна, медоносна і фарбувальна рослина. У народній медицині використовують сушену кору гілок вовчих ягід звичайних зовнішньо як протинаривний засіб, при ревматизмі і невралгії, при золотусі й водянці.
Есенцію з свіжої кори, зібраної перед цвітінням, застосовують у гомеопатії.
Всі частини вовчих ягід звичайних дуже отруйні. У корі і в квітках міститься глюкозид дафнін. В усіх частинах рослини, крім того, міститься жовто-бура смола — мезереїн, яка і є отруйним чинником рослини. Висушені рослини не втрачають токсичності. В ягодах міститься жирна олія (31%) і подібна до дафніну речовина кокогнін. Нерідко ягодами вовчого лика отруюються діти, доза в 10-15 ягід уже смертельна. Через наявність у рослині пекучого гострого соку тварини її не їдять, проте відомі випадки отруєння коней. Симптоми отруєння у людини і ссавців: запалення слизових оболонок, слабість, тремтіння, розширення зіниці, пронос, блювання, непритомність. Протиотрута — ковтання льоду, морфій, слизові відвари. Отруйні і вовчі ягоди пахучі. Кора вовчих ягід звичайних містить барвну речовину, тому її використовують для фарбування вовни в оливково-зелений колір.
Вовчі ягоди звичайні — добрий ранньовесняний медонос. Медопродуктивність 15 кг меду з 1 га. Свіжозібраний мед вважається отруйним, викликає запалення і гострий біль слизових оболонок рота і травного тракту. Це, напевне, пов'язано з тим, що до меду потрапляє пилок, а з ним алкалоїди. Перед вживанням цей мед слід прокип'ятити. Є вказівки на отруйність меду вовчих ягід звичайних і для бджіл. Вовчі ягоди, як рідкі рослини, потребують охорони.
[ред.] Близький вид
Вовчі ягоди пахучі (Daphne cneorum L.)
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Справочник; Киев, Наукова думка, 1983. (рос.)
гпщжгщдолдлоодьо
[ред.] Джерела
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979
