Вогнегасник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Вогнега́сник (рос. огнетушитель, англ. fire extinguisher, нім. Feuerlöscher m, Feuerlöschgerät n, Feuerlöschapparat m ) — апарат для гасіння пожежі. Технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в його корпусі, під дією надлишкового тиску, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування людиною.

Вогнегасник являє собою ємність із запірно-пусковим пристроєм і насадкою для формування струменя. Зокрема, на підприємствах гірничої промисловості застосовуються вогнегасники вуглекислотні, хімічні пінні, повітряно-пінні, аерозольні (хладонові), порошкові і комбіновані. У найпоширеніших хімічних пінних вогнегасниках використовується реакція між водними розчинами лугу і сірчаної кислоти з утворенням піни, що перекриває доступ кисню.

Запатентований у 1863 американцем Елансоном Крейґом.