Басейн річки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Схематичне зображення басейну річки. Синіми лініями показано водостоки, коричневою пунктирною лінією — межу басейну.

Басе́йн рі́чки (або Річкови́й басе́йн) — частина суходолу, з якого відбувається природний стік води в річку (річкову систему) ^[1]. Аналогічно географи означають басейни інших водних об'єктів: зокрема, басейн озера та басейн моря. Вживають також термін «водозбірний басейн» і говорять про водозбірні басейни річки (озера, моря). Також означають водозбірний басейн як частину суші з доцентровою системою схилів і стоку ^[2].

[ред.] Поверхневі та підземні водозбори

Басейн кожної річки (аналочігно — озера, моря) складається з поверхневого та підземного водозборів.

Поверхневий водозбір — це ділянка суходолу, з якої надходять води в дану річкову систему або певну річку. Підземний водозбір утворюють товщі пухких відкладень, з яких вода надходить до річкової мережі. Як правило, поверхневий і підземний водозбори не збігаються.

Оскільки визначити межі підземного водозбору практично неможливо, величина річкового басейну визначається поверхневим водозбором. Помилки внаслідок умовного ототожнення розмірів річкового басейну і поверхневого водозбору можуть бути суттєвими тільки для малих річок, а також для більших річок, коли геологічні умови забезпечують гарний міжбасейновий водообмін (наприклад, за умови розвитку карсту).

Межу між суміжними басейнами річок називають вододілом.

[ред.] Основні характеристики басейну

До основних характеристик басейну річки, крім його площі, належить довжина, пересічна на найбільша ширина, похил, пересічна висота та коефіцієнт асиметрії басейну.

[ред.] Стічні та безстічні басейни

Розрізняють стічні та безстічні басейни. Безстічними називаються області внутріматерикового стоку, позбавленого зв'язку через річкові басейни з океаном. Такі басейни можуть значно різнитися за формою і розмірами залежно від географічного положення, рельєфу і геологічної будови місцевості. Безстічний басейн, для прикладу, має Волга, яка впадає в Каспійське море, котре насправді є озером. Стічні басейни утворюють, зокрема, Дніпро, Амазонка.

[ред.] Басейни приток

Притоки мають свої невеликі басейни, загальна сукупність яких становить площу басейну головної річки.

[ред.] Басейни найбільших річок України

Нижче наведено площі басейнів ^[3] найбільших річок України (у межах держави) — в тис. км²:

• Дніпро — 286,
• Дністер — 72,1,
• Дунай — 64,
• Південний Буг — 63,7,
• Сіверський Донець — 54,9,
• Західний Буг — 10,1.

[ред.] Басейни морів

Територія водозбірного басейну Чорного та Азовського морів у кілька разів перевищує площу поверхні самих морів. Ця територія розподілена між сімнадцятьма державами (серед яких і Україна). Уряди цих держав на політичному рівні є партнерами України у природоохоронному співробітництві. Передумім, це прибережні держави – Російська Федерація, Грузія, Туреччина, Болгарія, Румунія ^[4].

[ред.] Примітки

1. ↑ Соколов Ю. М. Басейн ріки (озера) // Географічна енциклопедія України. — Т. 1. — К., 1989. — С. 72.
2. ↑ Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3
3. ↑ Дані взято з видання: Географічна енциклопедія України. — Т. 1. — К., 1989. — С. 72.
4. ↑ В. Карамушка. Конвенція про захист Чорного моря від забруднення: історичний контекст і участь громадськості

[ред.] Література

• Чеботарёв А. И. Бассейн речной // Большая Советская Энциклопедия. — 3-е издание.
• Басейн у географії // Українська радянська енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 1. — Київ, 1977. — С. 365.
• Соколов Ю. М. Басейн ріки (озера) // Географічна енциклопедія України. — Т. 1. — К., 1989. — С. 72.
• Соколов Ю. М., Фомін С. К. Басейн // Енциклопедія сучасної України. — Т. 2. — К., 2003. — С. 292—293
• Маккавеев Н. И. Русло реки и эрозия в её бассейне. — Москва: Издательство АН СССР, 1955. — 346 с.
• Річковий басейн // Твердохлєбов І. Т., Таракчеєв М. Р. Словник-довідник учителя географії. — К., 1981. — С. 107.