Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Водопостача́ння — постачання води певної якості населенню, промисловим підприємствам тощо.
[ред.] Різновиди
- Водопостачання з кругообертом води (замкнений цикл водопостачання), (рос. водоснабжение с кругооборотом воды, англ. supply of water with circle; нім. Wasserbeschaffung mit Wasserzirkelbewegung f) — спосіб водопостачання з багаторазовим використанням відробленої води, що пройшла необхідне очищення. Втрати води при цьому поповнюються з водного джерела.
- Питне́ водопостача́ння (рос. питьевое водоснабжение; англ. drinking water supply; нім. Trinkwasserversorgung f) — сукупність заходів по забезпеченню питною водою населення. Питне водопостачання включає вибір і оцінку можливих джерел водопостачання (для підземних вод — оцінку їх запасів), вибір місця закладання та будівництво водозабірних споруд, санітарну оцінку вод і заходів з їх охорони від забруднення. Склад і властивості питної води в системах питного водопостачання повинні відповідати вимогам Державного стандарту "Вода питна".
- Місцеве або децентралізоване водопостачання — система водопостачання, призначена для забезпечення питною водою окремих будинків або невеликої групи будівель; має ряд особливостей. З цією метою можуть використовуватися різні за походженням води: атмосферні, відкритих водойм, підземні.
- Холодне водопостачання - цілодобове забезпечення споживача холодної питної водою належної якості, що подається в необхідних обсягах з приєднаної мережі в приміщення або до водорозбірної колонки;
- Гаряче водопостачання - цілодобове забезпечення споживача гарячою водою належної якості, що подається в необхідних обсягах з приєднаної мережі в приміщення.
[ред.] Законодавчі поняття
- Тариф на централізоване водопостачання та водовідведення - вартість одиниці (1 куб. метр) централізованого водопостачання чи водовідведення відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням планованого прибутку.[1]
- Баланс водоспоживання та водовідведення - співвідношення між фактично використаними обсягами води з усіх джерел водопостачання та обсягами стічних вод, що відводяться за визначений термін.[2]
- Водокористування - використання водних об'єктів для задоволення потреб населення і народного господарства[3].
- Водопровід - комплекс споруд для видобування, очищення і подачі води певної якості споживачам[3].
- Водоспоживач - юридична або фізична особа, яка здійснює водоспоживання[3].
- Зона санітарної охорони (ЗСО) - територія і акваторія, на якій запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим для запобігання погіршенню якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання і охорони водопровідних споруд[3].
- Знезараження води - зменшення кількості хворобних організмів у воді до меж, встановлених санітарно-гігієнічними нормами[3].
- Технічна експлуатація споруд і мереж водопостачання і каналізації - комплекс робіт, спрямованих на збереження та забезпечення безперебійної і надійної роботи всіх споруд і мереж водопроводу та канлізації при високих техніко-економічних і якісних показниках з урахуванням вимог державного стандарту на питну воду, Правил охорони водойм від забруднення стінчими водами і раціонального використання всіх ресурсів[3].
[ред.] З історії водопостачання в Україні
У 1960 р. водогін мали 275 міст України з 332. Тобто, 57 міст залишалися без водогону. У містах, де водогін був, ним було обладнано тільки 62% міського державного житлового фонду. Найбільшого благоустрою житла було досягнуто в той час у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Запоріжжі, Львові та ін. містах.
[ред.] Виноски
- ↑ Постанова Кабінету міністрів України
- ↑ Наказ міністерства з питань житлово-комунального господарства України
- ↑ а б в г д е ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОМУ ГОСПОДАРСТВУ НАКАЗ N 30 від 05.07.95 Про затвердження Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України
[ред.] Див. також
[ред.] Література
[ред.] Посилання
