Водокрес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Водохреща)
Перейти до: навігація, пошук
Водокрес
Водокрес
Теодор Аксентович, Водосвяття.
Інші назви «Свята вады» (білорус.), Хрещення, Богоявлення (христ.)
Дата 6 (19) січня
Традиції водосвяття, купання в ополонці (Йордані)
В очікуванні хресного ходу на Богоявлення. 1898

Водокрес (Водохрищі) — дохристиянське слов'янське свято, що припадає на 6 (19) січня. Один з великих річних свят. У цей день закінчувалися Святки, відбувалося освячення водойм, купалися в ополонці і починали готуватися до зимового весільного сезону.

У рідновірів[ред.ред. код]

Вважається, що в цей день Іскра Небесного Вогню (Креса) падає із кузні Сварога у води Землі, наділяючи їх чудодійними властивостями, а Велес благословляє всі земні води, щоб кожен хто омиється в них у цей день зцілився від усіляких недугів. Водокрес є завершенням Велесових Святок, які починаються 24 грудня зі свята Корочуна і тривають до 6 січня.

Деякі язичники пов'язують свято Водокрес із пробудженням Богині Дани. Досить розповсюджена інша назва Водокреса — Туриці Зимові, так як свято присвячують дуже шановній у слов'ян тварині — Туру, як втіленню союзу Велеса і Перуна.

Українські православні рідновіри кличуть свято ЯрДаною і трактують його як оглядини сонячним Богом Дажбогом Богині води Дани. В цей день Дажбог висловлює Дані свою щиру любов, аби на Великдень заручитись та одружитись на Купала. Дажбог, наближаючись до нашої Землі, наснажує воду сонячною силою, і вода під кригою починає зрушуватись до весни. Саме тому в цей день православні рідновіри прорубують ополонки та здійснюють омовіння тіла.

Не зважаючи на різні інтерпретації суті свята та його назви, сучасні язичинки відзначають його приблизно однаково — купаючись в ополонках.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Виноградова Л. Н., Плотникова Л. А. Крещение // Славянские древности: Этнолингвистический словарь в 5-ти томах / Под ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — Москва: Международные отношения, 1999. — Т. 2. — С. 667–672. — ISBN 5-7133-0982-7.

Посилання[ред.ред. код]