Водяниця (міфологія)
| Водяниця | |
|---|---|
| Персонаж твору | русальні пісні |
Водяниця, деколи Водяна Баба, Шутовка[1], Шутиха — давній слов'янський мітологічний образ[джерело?], жіночий дух води. Дружина Водяника, дівчина-утоплениця з хрещених, тому до нечистої сили не належить[2].
Водяниці, які були хрещені і називаються шутовками, можуть через два або три роки вернутися до людей, особливо якщо не потонули, а були прокляті батьками і понесені на річкове дно нечистою силою. Ця назва для русалок вживана в уральських козаків, у Володимирській губернії і в інших місцях[1].
За віруваннями, водяниці живуть в річках, на відміну від морян — мешканок морів[3].
Іноді водяницю вважають за русалку[4].
Назва[ред. | ред. код]
Слово «водяниця» утворене від слова «водяник», яке в східнослов'янській міфології використовувалося на позначення нечистого, що жив у воді. «Водяниця» — та, яка перебуває у воді[5]. Назва була поширена у тих місцевостях, де ім'я «русалка» було невідоме або маловживане[5].
Шутовка означає власне дружина або донька блазня (шута), а блазнем називають евфемістично біса.
Вигляд[ред. | ред. код]
Уявляється в образі оголеної жінки, котра розчісує на березі довгі коси гребенем з хребта щуки. Той гребінь має чарівну силу — водяниця може затопити село, напустивши повну річку води, якщо селяни її чимось прогнівили. Всі водяниці — красуні, навіть коли не були ними прижиттєво, здаються прозорими через надзвичайну блідість.
Житлом їх є гніздо у вирах та улоговинах, з пір'я та соломи, деякі мешкають в розкішних підводних палацах[3].
Особливості поведінки[ред. | ред. код]
Водяниці надають перевагу лісовим та млиновим вирам, однак більше полюбляють чорториї біля млинів, де швидка течія каламутить воду та вимиває ями. Під млиновими колесами вони збираються для нічних забав, разом з водяниками. Водяниці шкодять: стрибають на млинові колеса та крутяться на них, псують рибальські сіті, ламають жорна, викрадають прання в жінок, деякі топлять людей за кепкування з річки, в котрій живуть[2].
Прикмети[ред. | ред. код]
- Для рибалки знайти гребінь водяниці — заплутаються сітки.
- Обереги від водяниць — полин та одолінь-трава[6].
Перекази[ред. | ред. код]
В північних росіян було вірування у Водяничку та діда Савку, котрий крав її корів, що нагадує міт про боротьбу Велеса з Перуном за худобу[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Шутовка — водяна діва. Слов'янська міфологія. web.archive.org. 31 січня 2018. Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 5 березня 2021.
- ↑ а б Водяниця — дружина водяного. Слов'янська міфологія. web.archive.org. 10 червня 2018. Архів оригіналу за 10 червня 2018. Процитовано 27 лютого 2021.
- ↑ а б Водяниця. Слов’янська міфологія. https://supermif.com/. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 18 липня 2020.
- ↑ Русальні пісні [Архівовано 21 липня 2020 у Wayback Machine.] // Український фольклор: словник-довідник / авт..-уклад.: Сивачук Н. П. та інші. –Умань.: ПП Жовтий, 2010. — С.
- ↑ а б Проблема походження слова «русалка»: східнослов'янські варіації [Архівовано 22 липня 2020 у Wayback Machine.] / О. М. Романова // Гуржіївські історичні читання. — 2014. — Вип. 7. — С. 90
- ↑ Олексій Кононенко. Українська міфологія. Божества і духи. с. 114. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.
- ↑ Марія Федорів. Українська типологія русалок. http://www.rodova-knuga.narod.ru/. Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 18 липня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Українська міфологія: у що вірили наші предки? [Архівовано 18 липня 2020 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття зі слов'янської міфології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
_(14596485307).jpg)
| |||||||||||||||||||
