Воздух

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Во́здух — покривало на святі дари, тобто для церковного посуду з причастям, великий покрівець. Здавна піднесення священником воздуха, тобто відкривання святих дарів, служило початком найважливішої частини служби Божої — так званої євхаристійної молитви. Воздухи багато вишиті і гаптовані. Їх створювали зокрема в майстернях Флорівського монастиря у Києві.

Література[ред. | ред. код]