Вознесіння Діви Марії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вознесіння Діви Марії.

Вознесі́ння Ді́ви Марі́ї або Внебовзя́ття (лат. Assumptio) — християнський догмат про взяття Діви Марії на Небеса після її Успіння. Складова вчення Католицької церкви, частини православних, східних і протестантських церков. Згідно з католицьким догматом, після закінчення земного життя Діви Марії, її душа і тіло були взяті до Небес. Після цього Богородиця була коронована Королевою Небес. Вчення про внебовзяття існувало в Церкві з часів середньовіччя, але було визнано догматом лише 1 листопада 1950 року Римським Папою Пієм XII у апостольській конституції «Munificentissimus Deus». Догмат був підтриманий Другим Ватиканським собором в конституції «Lumen Gentium». Святкується 15 серпня. Супроводжується постом. Також — Взяття Пресвятої Діви Марії в небесну славу, Внебовзяття Діви Марії, Внебовзяття Богородиці (лат. Assumptio Beatae Mariae Virginis).

Отці церкви[ред.ред. код]

Щодо письмових свідоцтв про кончину Божої Матері існує тверде переконання, що до IV ст. їх не було. Св. Єпіфаній Кіпрський пише: «Нехай досліджують Писання, і не знайдуть відомостей ні про смерть Марії, ні про тому, чи померла Вона, ні про те, що не вмерла, ні про те, похована чи Вона, ні про те, що не похоронена». Мізерні свідоцтва про кончину Божої Матері починають з'являтися у окремих церковних письменників лише після IV ст.[1] Про події Успіння та поховання Богородиці відомо з кількох апокрифів: «Оповіді про Успіння Богородиці» Псевдо-Іоанна Богослова (виник в середині V століття або пізніше), «Про кончину Діви Марії» Псевдо-Мелітона Сардійського (не раніше IV століття), твори Псевдо-Діонісія Ареопагіта, «Оповіді» Псевдо-Йосипа, «Слові Іоанна, архієпископа Солунського». Апокрифи ці все достатньо пізні (V–VI століття) та відрізняються один від одного змістом[2].

В VII–IX століттях на Заході співіснували так звані морталісти, що наполягали на факті фізичної смерті Марії, і імморталісти. В IX столітті з'явилося апокрифічне послання Псевдо-Ієроніма, що говорило про вознесіння душі (але не тіла) Марії на небо і посмертної нетлінності її тіла. Послання Псевдо-Августина також говорило про тілесне вознесіння (і душі і тіла). До помірних морталістів належали Фома Аквінський, Бонавентура та Іоанн Дунс Скот, відстоювали принцип гармонії природи та благодаті, визначені для Діви Марії.

Свято[ред.ред. код]

Вознесіння Богородиці відзначається як церковне свято. Існує традиція в цей день приносити перші плоди нового врожаю в дар церквам та каплицям присвяченим Св. Марії. Свято супроводжується урочистими богослужіннями, церковними процесіями та театральними дійствами.


Копти святкують його 22 серпня та називають «Взяття Богородиці в Небесну славу». У середньовічній Баварії Вознесіння відзначалося 13 вересня, хоча деякі дієцезіїБранденбурзі, Майнці, Франкфурті та ін.) відзначали його 23-го, посилаючись на одкровення святої Єлизавети з Шонау та святого Бертрана, згідно з якими Марія була вознесена на небо на сороковий день після смерті.

Держави, де Вознесіння Богородиці — неробочий день:

У мистецтві[ред.ред. код]

Сюжетом Внебовзяття був натхненний ряд художників: Андреа дель Кастаньо, Корреджо, ван Дейк, Беноццо Гоццолі, Ель Греко, Бартоломе Естебан Мурільо, П'єтро Перуджіно, Пуссен, Рубенс та Тіціан. Лоренцо Лотто

У геральдиці[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]