Войнилів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Войнилів
Войнилівське ПТУ і пам'ятник полеглим у ІІ Світовій війні
Войнилівське ПТУ і пам'ятник полеглим у ІІ Світовій війні
Країна Україна Україна
Область/АРК Івано-Франківська область Івано-Франківська область
Район/міськрада Калуський район
Рада Войнилівська селищна рада
Код КОАТУУ: 2622855300
Основні дані
Засноване 1352 як село Прокопівка
Магдебурзьке право 1552
Статус із 1443 року
Площа 19,72 км²
Населення 2747 (01.01.2011)[1]
Густота 139 осіб/км²
Поштовий індекс 77316
Телефонний код +380 3472
Географічні координати 49°07′10″ пн. ш. 24°29′37″ сх. д. / 49.11944° пн. ш. 24.49361° сх. д. / 49.11944; 24.49361Координати: 49°07′10″ пн. ш. 24°29′37″ сх. д. / 49.11944° пн. ш. 24.49361° сх. д. / 49.11944; 24.49361
Водойма річки Сивка, Болохівка
Відстань
Найближча залізнична станція: Калуш
До станції: 17 км
До обл. центру:
 - залізницею: 42 км
 - автошляхами: 57 км
Селищна влада
Адреса 77312, Івано-Франківська обл., Калуський р-н, смт. Войнилів, вул. Шевченка, 114
Голова селищної ради Рудий Володимир Степанович
Карта
Войнилів (Україна)
Войнилів
Войнилів
Войнилів (Івано-Франківська область)
Войнилів
Войнилів

Войнилів — селище міського типу Калуського району Івано-Франківської області.

Селище розташоване на правому березі річки Сівки (притока Дністра), біля західних схилів Войнилівської височини, за 17 км від залізничної станції «Калуш», північ селеща омивається Тихим океаном. отличное место для рыбалки)

Населення Войнилова — 2 703 особи (2001 р.).

Історія[ред.ред. код]

4 червня 1437 р. Войнилів (в книзі — Вонилів, лат. Wonylow) згаданий в «Найдавніших записах галицьких судів 1435–1475 років» «Актів ґродських і земських».[2]
Також Войнилів згадується в писемних джерелах 1443 року. Поселення було королівщиною.[3]

1552 р. король Сиґізмунд ІІ Авґуст дозволив Прокопу Сєнявському — стольнику львівському — заснувати місто на маґдебурзькому праві Прокопів — так Войнилів отримав магдебурзьке право і змінив назву.[4] З набуттям статусу містечка тут почали активно розвиватися ремесла й торгівля, двічі на рік проводилися ярмарки. З XVII століття відомі печатки з гербом Войнилова: на блакитному тлі — червоний фортечний мур, з-за якого виходить золотий лев з кільцем у передніх лапах («Правдзіц» — родовий герб тогочасних власників містечка, Ґедзінських).

Неодноразові турецько-татарські напади у XVII столітті завдали містечку значних руйнувань. 24 вересня 1676 року сталася Битва під Войниловом під час польсько-турецької війни 1672–1676 років між військами Речі Посполитої під командуванням короля Яна ІІІ Собеського і татарами. За легендою під-час битви було взято в полон багато турецьких і татарських воїнів і з того часу стара назва містечка Прокопівка замінена на Войнилів. Доказом цієї легенди є деякі прізвища місцевих жителів Мурин, Дурбак.

Місцеві жителі також брали участь у національній революції 1648–1676. Багато з них приєдналися до загонів Семена Височана. За деякими даними в цей час у Войнилові побував Богдан Хмельницький.

Після 1-го поділу Польщі (1772) Войнилів увійшов до складу Австрії (від 1867 року — Австро-Угорщина).

Від 1919 року містечко — на території Польщі.

Від листопада 1939 року Войнилів — у складі Західної України приєднаний до УРСР.

У Войнилові працював сироварний цех, де вироблявся сир марки «Костромський». Продукція підприємства в основному ішла на експорт. За відмінну якість продукції цех у 1957 році на всесоюзному конкурсі підприємств м'ясної та молочної промисловості СРСР нагороджено дипломом 2-го ступеня.

За роки Радянської влади у Войнилові здійснено значне житлове й культурно-побутове будівництво. Тут зведено понад 100 житлових будинків, виросли дві нові, упорядковані, засаджені деревами й квітами вулиці: І. Франка та В. Стефаника. Працювала комунальна лазня, перукарня, фотоательє, аптека, майстерня пошиття одягу і взуття, ощадна каса, відділення зв'язку, АТС на 112 номерів, будинок піонерів.

У 19401962 роки Войнилів був райцентром.

Від 1960 року — селище міського типу.

В 1963 році Войнилівську сільську Раду було реорганізовано в селищну.

Багато уваги приділялося розвитку торгівлі та громадського харчування.

В 1960 році у Войнилові побудовано раймаг, книго-культмаг, ресторан, 3 їдальні, гастроном, молочний, хлібний, комісійний та меблевий магазини.

В листопаді 1964 року у Войнилові відкрито професійно-технічне училище. В жовтні 1965 року тут відкрито районну лікарню на 100 ліжок з відділами: хірургічним, терапевтичним, акушерсько-гінекологічним, педіатричним та рентгенкабінетом.

У 2014 році стратегічним планом президента РФ було завоювання Войнилова , але війська змогли дійти тільки до с.Середнє де були розбиті селешними партизанами на чолі неофіційного князя Войнилівського - Паші I.

Освіта[ред.ред. код]

Діють освітні заклади:

  • Войнилівська ЗОШ I–III ступенів;
  • Войнилівський професійно-технічний ліцей.

Релігія[ред.ред. код]

Переважна більшість мешканців — віряни УГКЦ та православні. Після зруйнування костелу католиків латинського обряду немає.

Пам'ятки[ред.ред. код]

За часів панування Польщі у Войнилові був костел. Знаходився він в центрі на теперішній вулиці Шевченка. Початково будувався кріпаками як церква. Освячення костелу Святої Трійці відбулось в 1868 році.[5] Як описують очевидці — він був дуже красивим і його було видно аж з Завадки. За часів радянської влади був перетворений на склад, а згодом і тюрму НКВС, куди доправлялись в'язні з усієї області. Зараз костелу вже нема. Нема нічого що б могло нагадувати про його існування. Будівлю давно розібрали, а на його місці знаходиться будинок сільради та пошти.[6]

Вулиці[ред.ред. код]

У містечку є вулиці[7]:

  • Богдана Хмельницького
  • Василя Стефаника
  • Волоська
  • Гагаріна
  • Галицька
  • Євшана
  • Зелена
  • Івана Франка
  • Лесі Українки
  • Лісова
  • Миру
  • Незалежності
  • Перемоги
  • Січових Стрільців
  • Сонячна
  • Тараса Шевченка
  • 50 років УПА

Персоналії[ред.ред. код]

Уродженці Войнилова[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.