Войнилів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Войнилів
Войнилівське ПТУ і пам'ятник полеглим у ІІ Світовій війні
Войнилівське ПТУ і пам'ятник полеглим у ІІ Світовій війні
Країна Україна Україна
Область/АРК Івано-Франківська область Івано-Франківська область
Район/міськрада Калуський район
Рада Войнилівська селищна рада
Код КОАТУУ: 2622855300
Основні дані
Засноване 1352 як село Прокопівка
Магдебурзьке право 1552
Статус із 1443 року
Площа 19,72 км²
Населення 2747 (01.01.2011)[1]
Густота 139 осіб/км²
Поштовий індекс 77316
Телефонний код +380 3472
Географічні координати 49°07′10″ пн. ш. 24°29′37″ сх. д. / 49.11944° пн. ш. 24.49361° сх. д. / 49.11944; 24.49361Координати: 49°07′10″ пн. ш. 24°29′37″ сх. д. / 49.11944° пн. ш. 24.49361° сх. д. / 49.11944; 24.49361
Водойма річки Сивка, Болохівка
Відстань
Найближча залізнична станція: Калуш
До станції: 17 км
До обл. центру:
 - залізницею: 42 км
 - автошляхами: 57 км
Селищна влада
Адреса 77312, Івано-Франківська обл., Калуський р-н, смт. Войнилів, вул. Шевченка, 114
Голова селищної ради Рудий Володимир Степанович
Карта
Войнилів (Україна)
Войнилів
Войнилів
Войнилів (Івано-Франківська область)
Войнилів
Войнилів

Войнилів — селище міського типу Калуського району Івано-Франківської області.

Селище розташоване на правому березі річки Сівки (притока Дністра), біля західних схилів Войнилівської височини, за 17 км від залізничної станції «Калуш».

Населення Войнилова — 2 703 особи (2001 р.).

Історія[ред.ред. код]

4 червня 1437 р. Войнилів (в книзі — Вонилів, лат. Wonylow) згаданий в «Найдавніших записах галицьких судів 1435–1475 років» «Актів ґродських і земських».[2]
Також Войнилів згадується в писемних джерелах 1443 року. Поселення було королівщиною.[3]

1552 р. король Сиґізмунд ІІ Авґуст дозволив Прокопу Сєнявському — стольнику львівському — заснувати місто на маґдебурзькому праві Прокопів — так Войнилів отримав магдебурзьке право і змінив назву.[4] З набуттям статусу містечка тут почали активно розвиватися ремесла й торгівля, двічі на рік проводилися ярмарки. З XVII століття відомі печатки з гербом Войнилова: на блакитному тлі — червоний фортечний мур, з-за якого виходить золотий лев з кільцем у передніх лапах («Правдзіц» — родовий герб тогочасних власників містечка, Ґедзінських).

Неодноразові турецько-татарські напади у XVII столітті завдали містечку значних руйнувань. 24 вересня 1676 року сталася Битва під Войниловом під час польсько-турецької війни 1672–1676 років між військами Речі Посполитої під командуванням короля Яна ІІІ Собеського і татарами. За легендою під-час битви було взято в полон багато турецьких і татарських воїнів і з того часу стара назва містечка Прокопівка замінена на Войнилів. Доказом цієї легенди є деякі прізвища місцевих жителів Мурин, Дурбак.

Місцеві жителі також брали участь у національній революції 1648–1676. Багато з них приєдналися до загонів Семена Височана. За деякими даними в цей час у Войнилові побував Богдан Хмельницький.

Після 1-го поділу Польщі (1772) Войнилів увійшов до складу Австрії (від 1867 року — Австро-Угорщина).

Від 1919 року містечко — на території Польщі.

Від листопада 1939 року Войнилів — у складі Західної України приєднаний до УРСР.

У Войнилові працював сироварний цех, де вироблявся сир марки «Костромський». Продукція підприємства в основному ішла на експорт. За відмінну якість продукції цех у 1957 році на всесоюзному конкурсі підприємств м'ясної та молочної промисловості СРСР нагороджено дипломом 2-го ступеня.

За роки Радянської влади у Войнилові здійснено значне житлове й культурно-побутове будівництво. Тут зведено понад 100 житлових будинків, виросли дві нові, упорядковані, засаджені деревами й квітами вулиці: І. Франка та В. Стефаника. Працювала комунальна лазня, перукарня, фотоательє, аптека, майстерня пошиття одягу і взуття, ощадна каса, відділення зв'язку, АТС на 112 номерів, будинок піонерів.

У 19401962 роки Войнилів був райцентром.

Від 1960 року — селище міського типу.

В 1963 році Войнилівську сільську Раду було реорганізовано в селищну.

Багато уваги приділялося розвитку торгівлі та громадського харчування.

В 1960 році у Войнилові побудовано раймаг, книго-культмаг, ресторан, 3 їдальні, гастроном, молочний, хлібний, комісійний та меблевий магазини.

В листопаді 1964 року у Войнилові відкрито професійно-технічне училище. В жовтні 1965 року тут відкрито районну лікарню на 100 ліжок з відділами: хірургічним, терапевтичним, акушерсько-гінекологічним, педіатричним та рентгенкабінетом.

Освіта[ред.ред. код]

Діють освітні заклади:

  • Войнилівська ЗОШ I–III ступенів;
  • Войнилівський професійно-технічний ліцей.
  • Войнилівський ДНЗ я/с "Берізка"
  • Войнилівська дитяча музична школа

Релігія[ред.ред. код]

Переважна більшість мешканців — віряни УГКЦ та православні. Після зруйнування костелу католиків латинського обряду немає.

Пам'ятки[ред.ред. код]

За часів панування Польщі у Войнилові був костел. Знаходився він в центрі на теперішній вулиці Шевченка. Початково будувався кріпаками як церква. Освячення костелу Святої Трійці відбулось в 1868 році.[5] Як описують очевидці — він був дуже красивим і його було видно аж з Завадки. За часів радянської влади був перетворений на склад, а згодом і тюрму НКВС, куди доправлялись в'язні з усієї області. Зараз костелу вже нема. Нема нічого що б могло нагадувати про його існування. Будівлю давно розібрали, а на його місці знаходиться будинок сільради та пошти.[6]

Вулиці[ред.ред. код]

У містечку є вулиці[7]:

  • Богдана Хмельницького
  • Василя Стефаника
  • Волоська
  • Гагаріна
  • Галицька
  • Євшана
  • Зелена
  • Івана Франка
  • Лесі Українки
  • Лісова
  • Миру
  • Незалежності
  • Перемоги
  • Січових Стрільців
  • Сонячна
  • Тараса Шевченка
  • 50 років УПА

Персоналії[ред.ред. код]

Уродженці Войнилова[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.