Войцех Кентшинський
 |
Ця стаття можливо потребує вичитки, щоб виправити в ній стилістичні, граматичні, орфографічні та інші мовні помилки. (жовтень 2010) |
| Войцех Кентшинський | |
| пол. Wojciech Kętrzyński | |
Пам'ятник В. Кентшинському у Кентшині |
|
| Народився | 11 липня 1838 Гіжицько |
|---|---|
| Помер | 15 січня 1918 Львів |
| Інші імена | нім. Adalbert von Winkler |
| Відомий | історик |
Войцех Кентшинський (пол. Wojciech Kętrzyński *11 липня 1838 у Гіжицьку — †15 січня 1918 у Львові) — польський історик, багатолітній директор Народної бібліотеки ім. Оссолінських у Львові.
Біографія [ред.]
При народженні іменувався як Адальберт фон Вінклер. Його батько походив з дворянської сім'ї, якої прізвище виникло від місцевості Кентшино у Вейхеровському повіті. Дідусеві Кентшинського дописано при прізвищі додаток Вінклер, а батько Войцеха Кентшинського Йосиф вживав вже тільки прізвища Вінклер. Матір'ю Войцеха Кентшинського була Елеонора з дому Раабе, яка походила з Нового Села під Ілавою. Після смерті батька в 1846, який був жандармом в Гіжицьку, Кентшинський у 1849-1853 роках перебував у почдамській школі для сиріт. У 1853 – 1855 роках закінчив прогімназію (за два роки п'ятилітній курс) в Литзені (нині Гіжицько). У 1856 одержав лист від сестри, з якого дізнався про польське походження і давнє родове прізвище Кентшинський. Це спричинило його зацікавлення польськістю і науковим вивченням польської мови. У 1859 складав іспит зрілості і 13 жовтня розпочав історичні студії на Філософському Відділі Університету Албертина в Королевецю. Заангажувався в патріотичну діяльність, приймав безпосередню участь в січневому повстанні – організував транспорт зброї. 11 вересня 1863 заарештований в селі Яроти і ув'язнений у Верхніх Воротах в Ольштині. Після попереднього звільнення від обвинувачень, його знову заарештовано 6 жовтня, знаходився у в'язниці Моабіт в Берліні. Його справа пізніше розглядалася у великому судовому процесі поляків в Берліні. Під час процесу був обвинувачений за зраду держави. Безповоротно від цього обвинувачення став виправдуваний, але 23 грудня 1864 став осуджений на рік ув'язнення у клодзькій фортеці. У в'язниці переклав на латинську мову свою докторантську дисертацію. У 1868 – 1870 роках працював бібліотекарем у Й.Дзіалинського в Курніку під Познанем. Безперервно від 1873 почав працювати в Установі ім. Оссолінських у Львові- від 1 червня 1870, як науковий секретар, з 1 листопада 1876 – директор. Войцех Кентшинський помер 15 січня 1918, похований на Личаковському кладовищі у Львові. Частина сім'ї Войцецха Кентшинського оселилася у Варшаві, інші емігрували до Канади. Пам'ять Войцеха Кентшинського пошановано - перейменовано в 1946 році мазурське місто Растемборк на Кентшин. Прізвищем його названо багато вулиць, також його ім'я і прізвище носять школи та інші заклади.
Доробок [ред.]
Войцеха Кентшинського по творчому доробку знають як історика, етнографа, політика, публіциста і поета.У роботах своїх опирався на багато раніше не публікованих джерел. Критично ставився до історияних містифікацій німецьких істориків. Кентжинський співпрацював з Генриком Сенкевичем, який, пишучи "Потоп", безсумнівно користувався його знанням. Важливіші розробки Войцеха Кентшинського
- у 1868 р. публікує в "Познанській Газеті" статтю "Про Мазури", яка публікована була також пізніше 1872 р. у спрщеній версії. Була то його перша з публікацій, що наближають Мазури Польщі і Польщу Мазурам.
- "Польська газета з початку XVIII ст.(Пошта Крулевецька 1718-1720) в "Науковому Провіднику ", Львів 1880.
- Вірші Войцех Кентшинський писав по-німецьки у юнацькі роки. Після видання збірки "Aus dem Liederbuch eines Germanisierten (1854-1862)" у 1883 р. були конфісковані через протидію пруських і австрійські властей.
Література [ред.]
