Войцех Кентшинський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Войцех Кентшинський
пол. Wojciech Kętrzyński
2005-09 Kętrzyn pomnik Kętrzynskiego.jpg

Пам'ятник В. Кентшинському у Кентшині
Інші імена нім. Adalbert von Winkler
Народився 11 липня 1838(1838-07-11)
Гіжицько
Помер 15 січня 1918(1918-01-15) (79 років)
Львів
Відомий історик

Войцех Кентшинський (пол. Wojciech Kętrzyński *11 липня 1838 у Гіжицьку — †15 січня 1918 у Львові) — польський історик, багатолітній директор Народної бібліотеки ім. Оссолінських у Львові.

Біографія[ред.ред. код]

При народженні іменувався як Адальберт фон Вінклер. Його батько походив з дворянської сім'ї, якої прізвище виникло від місцевості Кентшино у Вейхеровському повіті. Дідусеві Кентшинського дописано при прізвищі додаток Вінклер, а батько Войцеха Кентшинського Йосиф вживав вже тільки прізвища Вінклер. Матір'ю Войцеха Кентшинського була Елеонора з дому Раабе, яка походила з Нового Села під Ілавою. Після смерті батька в 1846, який був жандармом в Гіжицьку, Кентшинський у 18491853 роках перебував у почдамській школі для сиріт. У 18531855 роках закінчив прогімназію (за два роки п'ятилітній курс) в Литзені (нині Гіжицько). У 1856 одержав лист від сестри, з якого дізнався про польське походження і давнє родове прізвище Кентшинський. Це спричинило його зацікавлення польськістю і науковим вивченням польської мови. У 1859 складав іспит зрілості і 13 жовтня розпочав історичні студії на Філософському Відділі Університету Албертина в Королевецю. Заангажувався в патріотичну діяльність, брав безпосередню участь у січневому повстанні — організував транспорт зброї. 11 вересня 1863 заарештований в селі Яроти і ув'язнений у Верхніх Воротах в Ольштині. Після попереднього звільнення від обвинувачень, його знову заарештовано 6 жовтня, знаходився у в'язниці Моабіт в Берліні. Його справа пізніше розглядалася у великому судовому процесі поляків в Берліні. Під час процесу був обвинувачений за зраду держави. Безповоротно від цього обвинувачення став виправдуваний, але 23 грудня 1864 став осуджений на рік ув'язнення у клодзькій фортеці. У в'язниці переклав на латинську мову свою докторcьку дисертацію. У 1868–1870 роках працював бібліотекарем у Й.Дзіалинського в Курніку під Познанем. Безперервно від 1873 почав працювати в Установі ім. Оссолінських у Львові- від 1 червня 1870, як науковий секретар, з 1 листопада 1876 — директор. Войцех Кентшинський помер 15 січня 1918, похований на Личаковському кладовищі у Львові. Частина сім'ї Войцецха Кентшинського оселилася у Варшаві, інші емігрували до Канади. Пам'ять Войцеха Кентшинського пошановано — перейменовано в 1946 році мазурське місто Растемборк на Кентшин. Прізвищем його названо багато вулиць, також його ім'я і прізвище носять школи та інші заклади.

Доробок[ред.ред. код]

Войцеха Кентшинського по творчому доробку знають як історика, етнографа, політика, публіциста і поета. У роботах своїх опирався на багато раніше не публікованих джерел. Критично ставився до історияних містифікацій німецьких істориків. Кентжинський співпрацював з Генриком Сенкевичем, який, пишучи «Потоп», безсумнівно користувався його знанням. Важливіші розробки Войцеха Кентшинського

  • у 1868 р. публікує в «Познанській Газеті» статтю «Про Мазури», яка публікована була також пізніше 1872 р. у спрщеній версії. Була то його перша з публікацій, що наближають Мазури Польщі і Польщу Мазурам.
  • "Польська газета з початку XVIII ст.(Пошта Крулевецька 17181720) в "Науковому Провіднику ", Львів 1880.
  • Вірші Войцех Кентшинський писав по-німецьки у юнацькі роки. Після видання збірки «Aus dem Liederbuch eines Germanisierten (1854–1862)» у 1883 р. були конфісковані через протидію пруських і австрійські властей.

Література[ред.ред. код]

Козловський С. О. Войцех Кетшинський (1838–1918): біоісторіографічний нарис / «Гілея (науковий вісник)»: Збірник наукових праць.- К., 2009. Випуск 26