Войцех Тохман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Войцех Тохман
Народився 12 квітня 1969(1969-04-12)[1] (54 роки)
Краків, Краківське воєводство[d], Польська Народна Республіка
Країна  Республіка Польща
Діяльність журналіст, письменник
Галузь література[2], репортаж[2] і журналістика[2]
Alma mater Q9383068? і Варшавський університет
Знання мов польська[2]
Заклад Газета Виборча, TVP1 і Itaka Foundationd
Жанр репортаж і проза
Автограф
Нагороди
Сайт tochman.eu

Войцех Лукаш Тохман (пол. Wojciech Łukasz Tochman, 1969, Краків) – польський журналіст

Біографія[ред. | ред. код]

У журналістиці дебютував будучи ліцеїстом, на сторінках молодіжного тижневика «Na przełaj». Від 1990 року і до 2004-го працював репортером «Газети Виборчої». У 1996–2002 роках був автором і ведучим телевізійної програми «Хто-небудь чув, хто-небудь знає» на каналі TVP1. У 1999 році заснував Фонд ІТАКА, який розшукує загиблих і допомагає їхнім родинам. Донині працює в ньому як волонтер. У 2006-2007 рр. викладав у Інституті журналістики Варшавського університету. У 2009 році разом із Маріушем Щиглем і Павлем Ґузлінським заснував Інститут Репортажу. Від лютого 2010 року на радіохвилі TOK FM веде репортерську передачу «Кипіння світу». А у вересні 2010 року разом із Щиглем і Ґузлінським заснував репортерський магазин-кав’ярню «Кипіння світу». Мешкає у Варшаві.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Книжки перекладалися на англійську, арабську, французьку, італійську, шведську, фінську, боснійську, російську, нідерландську та українську мови.

  • Schodów się nie pali | Сходи не палять (Społeczny Instytut Wydawniczy Znak, 2000 i 2006)
  • Jakbyś kamień jadła | Ти наче камінь їла (Pogranicze, 2002 i 2005, Wydawnictwo Czarne, 2008); укр. пер. 2009
  • Córeńka | Донечка (Społeczny Instytut Wydawniczy Znak, 2005)
  • Wściekły pies (Społeczny Instytut Wydawniczy Znak, 2007)
  • Bóg zapłać (Wydawnictwo Czarne, 2010)
  • Eli, Eli (Wydawnictwo Czarne, 2013)
  • Kontener (Wydawnictwo Agora, 2014)
  • Krall (Dowody na Istnienie, 2015 )
  • Pianie kogutów, płacz psów (Wydawnictwo Literackie, 2019)

Український переклад[ред. | ред. код]

  • «Ти наче камінь їла» (Київ: «Наш час», 2009)

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Репортер року – на думку читачів «Газети Виборчої» (1998)
  • Фіналіст Премії «Ніке» – за книжку «Сходи не палять» (2001)
  • Номінація на Премію ім. Даріуша Фікуса (2002)
  • Фіналіст Премії «Ніке» – за книжку «Ти наче камінь їла» (2003)
  • Фіналіст премії Prix RFI "Témoin du Monde" Radio France International (2004)
  • Номінація на премію MediaTORów у категорії AuTORytet (2009)

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Babelio — 2007.
  2. а б в г Czech National Authority Database