Вокаліз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Вока́ліз (від лат. vocalis — голосний, співучий) — вправа або етюд для голосу без тексту, що виконується на будь-який голосний, з назвами нот або складів і зазвичай призначається для розвитку вокальної (співацької) техніки, вироблення кантилени, рухливості голосу, вирівнювання регістрів тощо В навчальній практиці широко використовуються збірки В. І. Віленської, М. Глінки, Г. Зейдлера, Д. Конконе, Г. Панофки, Н. Татаринової та ін.

Деякі композитори писали вокалізи, як самостійні художні твори. Серед найвизначніших шедеврів цього жанру — «Вокаліз» С. Рахманінова, концерт для голосу з оркестром Р. Гліера та інші. ВОКАЛІЗ. Спеціальна вправа для голосу, що виконується без слів. Основне призначення вокалізу - сприяти розвитку співацької техніки, рухливості і виразності голосу. Однак часто зустрічаються вокализы, що мають велике художнє значення. До них відносяться вокализы М. І. Глінки, широко відомий "Вокаліз" С. В. Рахманінова, "П'ять мелодій без слів" С. с. Прокоф'єва та ін у вигляді вокалізу написаний Концерт для голосу з орк. Р. М. Глієра.

Джерела[ред.ред. код]