Волинська височина
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Воли́нська височина́ — слабкохвиляста височина на заході України. Волинську височину разом із Подільською часто називають Волино-Подільскою.
Зміст |
[ред.] Розташування
Волинська височина лежить у межах Волинської та Рівненської областей. Простягається від річки Західний Буг до річки Корчик (притока річки Случ) майже на 200 км. Ширина Волинської височини — 40—50 км.
На півночі уступом заввишки 30—50 м обривається до Поліської низовини. На півдні Волинська височина відокремлена невеликим уступом від рівнини Малого Полісся.
[ред.] Рельєф
Середня висота Волинської височини — 220—250 м, найбільша — 341 м — Мізоцький кряж). Переважає увалисто-балковий рельєф. Розвинутий карст.
Річковими долинами Бугу, Стирі, Горині і їхніх притоків Волинська височина розчленована на окремі ділянки-плато.
[ред.] Геоструктура
Основою Волинської височини є відкладення крейдового періоду, на заході під крейдовими відкладеннями залягають кам'яновугільні відкладення Львівсько-Волинського вугільного басейну.
На межиріччях розвинені лесовидні суглинки, у західній частині під ними трапляються відкладення Дніпровського (максимального) заледеніння. На Волинській височині переважають лісостепові ландшафти.
Промислове значення мають такі корисні копалини: крейда, кам'яне вугілля, торф, вапняки, глини.
[ред.] Рослинний світ
Рослинність Волинської височини переважно лісостепова. Ліси (головним чином грабові, дубові та дубово-соснові) збереглися фрагментарно. Вони становлять близько 9 % площі височини.
У межах Волинської височини розташований заказник Вишнева Гора.
[ред.] Література
- Волинська височина // Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 2. — Київ, 1978. — С. 367.
- Коротун І. М., Фремд Г. М. Волинська височна // Географічна енциклопедія України. — Т. 1. — К., 1989. — С. 209.
