Волинська православна богословська академія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Волинська православна богословська академія
(ВПБА, ВДС)
Засновано 1796
Ректор Володимир Вакін
Веб-сайт: www.vpba.org

Воли́нська правосла́вна богосло́вська акаде́мія (раніше — Волинська духовна семінарія) — православний навчальний заклад у Луцьку.

Історія[ред.ред. код]

1795–1939 роки[ред.ред. код]

14 травня 1796 року завдяки Волинському і Житомирському єпископу Варлааму Шишацькому було відкрито «Єпаршеську семінарію», яка згодом стала Волинською. Це відбулося після того, як при Катерині ІІ у 1775 р. Волинський край був приєднаний до Росії. Завданням семінарії було підготувати кандидатів у священики для парафій, які перейшли з греко-католицької церкви в православну. У семінарію приймали православних дітей (віком 7-15 років), які до того навчалися в базиліанський та єзуїтських школах м. Овруча, Межирича, Острога. Згодом найкращих учнів направляли навчатися в Київську духовну академію. Спочатку семінарія знаходилась у приміщенні Преображенського монастиря в м. Остріг — колишній центр освіти західної України. Після пожежі (1821 р), яка знищила будинки семінарії, в 1825 році її було переведено в м. Аннопіль Острозького повіту, де вона діяла до квітня 1836 року. Потім місцем її розташування стало місто Кременець, а з осені 1902 року м. Житомир.

Коли Волинська Духовна семінарія була переведена в м. Кременець, її організацією зайнявся єпископ Кременецький Діонісій. Ректором відновленої семінарії став архімандрит (потім єпископ-вікарій) Симон Іваницький. Після нього ректором був архімандрит Олексій (Громадський), який потім ставши єпископом, самовіддано захищав семінарію від католицького впливу до кінця її існування. У 1939 році поляки все ж таки змусили викладати деякі дисципліни польською мовою.

Радянський період. Закриття семінарії[ред.ред. код]

Після закінчення Другої світової війни Волинська духовна семінарія знову почала функціонувати, проте уже в м. Луцьку.

23 травня 1944 року єпископом Луцьким і Волинським призначено єпископ Микола (Чуфаровський). Іподияконом тоді у нього був Валентин Негода, — теперішній викладач семінарії. Завдяки єпископу Миколаю в 1945 році було відкрито пастирські курси, які у 1946 році і перейменували у Волинську Духовну семінарію. Її ректором став кандидат богослов'я, протоієрей Микола Тучемський. До цього у період між Першою і Другою світовими війнами він працював ректором Віленської Духовної семінарії.

З 1954 року в семінарії почали добудовувати аудиторії, спальні та господарські.

З 1946 по 1954 рік Волинська духовна семінарія випускала тільки 17 студентів. Проте були роки, коли кількість випускників сягала до 40 і більше осіб. А всього за двадцять післявоєнних років семінарія випустила понад 500 священиків, які служили на благо Церкви не тільки у Волинському краї, а й в інших областях.

Коли влада почала здійснювати перевірки викладачів та семінаристів на надійність, було звільнено з роботи викладачів о. Стефана Грушка та Євгенія Степановича Богуславського. З 1960 року семінарію почали закривати. Ректор о. М. Тучемський був усунений від керівництва, а на його місце призначили ігумена Мефодія (Мензака), який через два роки став єпископом Волинським.

Внаслідок тиску безбожної влади після закриття в 1960 році Київської, Саратовської, Ставропольської семінарій дійшла черга і до Волинської. Указом комітету від 15 березня 1964 р. при єпископі Мефодії (Мензак) у серпні 1964 року Волинську Духовну семінарію було закрито.

Відновлення семінарії[ред.ред. код]

Коли в 1988 році світська влада дозволила урочисто відсвяткувати 1000-ліття Хрещення Русі з'явилася можливість відновити діяльність семінарії. Отож, у жовтні 1990 при єпископі Варфоломії (Ващуку) було відкрите Луцьке Духовне училище, яке через рік отримало статус Духовної семінарії, ректором якої став єпископ Варфоломій. У вересні 1992 року ректором ВДС було призначено прот. Петра Влодека, який і досі обіймає дану посаду.

12.08.1992 року згідно з розпорядженням Волинської облдержадміністрації від 11.08.1992 року Луцький Свято-Троїцький кафедральний собор, приміщення єпархії та семінарії були передані віруючим Київського Патріархату.

Кафедри[ред.ред. код]

  • Священного писання
  • Богослів'я
  • Церковної історії
  • Церковного права
  • Гуманітарних дисциплін

Ректори[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]