Волинь (футбольний клуб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Волинь»
Емблема клубу
Повна назва ВАТ «Спортивний клуб "ФК Волинь"»
Прізвисько Хрестоносці, Малинові
Коротка назва ФК «Волинь»
Рік заснування 1960
Місто Луцьк, Україна
Стадіон «Авангард»
Вміщує 12 080
Президент Україна Василь Столяр
Головний тренер Україна Анатолій Дем'яненко
Ліга Прем'єр-ліга України
2010-11 11-е
Домашня
Виїзна


«Воли́нь» — український футбольний клуб з міста Луцька. Виступає у Прем'єр-лізі України. Створений у 1960 році.

Команда 9 сезонів виступала у вищій лізі українського чемпіонату (найвище досягнення — шосте місце), двічі виходила до півфіналу Кубка України (2002/2003, 2009/2010). За команду виступали такі відомі гравці, як Олег Лужний, Анатолій Тимощук, Роман Максимюк, Євген Хачеріді, Марко Девич, Василь Сачко, Папа Гуйє, Майкл Алозі.

Матчі команда проводить на стадіоні «Авангард» (12 080 місць).

Зміст

[ред.] Історія

Стадіон «Авангард»
Василь Столяр — президент клубу
Віталій Кварцяний — віце-президент клубу
Юрій Пирожко — віце-президент клубу
Віктор Шелигін — начальник команди

[ред.] Перші футбольні команди Луцька

Перші футбольні команди в Луцьку виникли ще за Польщі. У 1931 році був створений «Поліційний клуб спортовий» (ПКС). ПКС був чемпіоном Волинського ОЗПН у 1934, 1935, 1938 і 1939 роках. Команда припинила існування з початком війни.

У 1940 році була створена команда «Динамо» (відроджена в 1944 році, розформована в 1956 році), яка захищала честь міста в республіканських змаганнях у післявоєнні роки (19461956). У 19571959 роках Луцьк представляла команда гарнізонного будинку офіцерів (ГБО), яка у 1959 році (щоправда, під назвою «команда міста Луцька») виборола сьоме місце у першості УРСР серед колективів фізкультури. Можливо, саме це стало причиною того, що вже наступного року Луцьк дебютував у класі «Б» першості СРСР.

[ред.] Клас Б

У 1960 році у зв'язку з розширенням класу «Б», місту Луцьку було надано місце серед команд-майстрів. Оскільки команда ГБО підпорядковувалася армії, то було вирішено створити нову команду на базі ДСТ «Авангард». Спочатку вона була заявлена як «Авангард», але вже перед самим стартом турніру, 3 квітня, назву було змінено на «Волинь».

Перший матч волиняни провели 10 квітня 1960 року в Кіровограді проти місцевої «Зірки». У тому матчі команда здобула першу перемогу (3:1), а Володимир Бойченко забив перший м'яч команди (у тому матчі він оформив хет-трик). Перший домашній матч команда зіграла 2 травня проти миколаївського «Суднобудівника» (0:0), а першу домашню перемогу «Волинь» здобула 7 травня в матчі проти чернівецького «Авангарду» (2:1), перший домашній гол забив Віктор П'ясецький. Першим тренером команди був Борис Нємец.

Загалом дебютний сезон команда провела невдало, посівши тринадцяте місце з 17 команд, хоча протягом чемпіонату постійно перебувала в десятці кращих. Наступні два роки стали провальними для «Волині» — двічі поспіль лучани фінішували на останньому місці. У 1963 році «Волинь» піднялася на 17-е місце з 20 команд. Але в перехідних матчах того сезону з чемпіоном області поступилася володимир-волинському «Зеніту» 0:1 і 3:3. Та все ж, обласне керівництво вирішило залишити у класі «Б» саме «Волинь».

Надалі результати команди покращилися, але з року в рік її переслідувала нестабільність. У сезонах 1964 і 1966 років команда демонструвала яскраву гру в першому колі, однак через серію поразок і нічиїх у другому колі опинялася за межами першої десятки. У 1968 році клуб було передано під опіку нового «спонсора» — Машзаводу (згодом — Луцький автомобільний завод) і перейменовано на «Торпедо».

Останній сезон у класі «Б» став найкращим для команди. На зимових зборах у Закарпатті «Торпедо» виграло Кубок Федерації футболу УРСР «Підсніжник». А в чемпіонаті 1970 року команда досить впевнено провела зональні змагання і посіла друге місце в другій зоні УРСР. На жаль, на фінальний турнір сил не вистачило і волиняни опустилися на восьму сходинку в таблиці.

Загалом у класі «Б» команда провела 11 сезонів, зігравши 418 матчів, в яких здобула 105 перемог, 130 нічиїх, 183 поразки; різниця м'ячів 348−512=−164. Найвище досягнення — друге місце у зоні та восьме у фінальному турнірі 1970 року.

[ред.] СК «Луцьк»

У сезоні 1971 року відбулася реорганізація радянського футболу. «Торпедо» дебютувало в українській зоні другої ліги і, посівши передостаннє місце, втратило статус команди майстрів. Останнє місце посіла ровенська «Горинь». За регламентом обидві команди мали залишити другу лігу, але Федерація футболу УРСР, зважаючи на втрату команд майстрів у двох суміжних областях Західної України, прийняла рішення залишити команди обох міст у другій лізі за умови зміни їх спортивного підпорядкування. Однак, це рішення було прийняте вже наприкінці січня 1972 року, коли «Торпедо» було розформоване і більшість гравців роз'їхалися по інших містах. У цей час до Луцька надійшла пропозиція від командування Прикарпатського військового округу, команда якого — СКА (Львів) — також вибула з другої ліги. Тому з 1972 року команда Луцька перейшла у відання ПрикВО і її було перейменовано на СК «Луцьк». Армійці грали у Луцьку п'ять років і за цей час одного разу навіть здобули «бронзу» в українській зоні та «Рубіновий кубок» — приз найрезультативнішому колективу другої ліги УРСР (1975 рік).

[ред.] Відродження «Торпедо»

Але вже в 1977 році керівництво Прикарпатського військового округу вирішило перебазувати команду до Львова (відповідно і всі гравці переїхали туди). Тому в лютому 1977 року зібрали нову команду «Торпедо», яка в чемпіонаті зайняла місце СК „Луцьк“, і передали її на баланс автозаводу. Наступні три сезони команда посідала місця внизу турнірної таблиці. У 1981 році тренеру В'ячеславу Пєршину вдалося підняти команду на восьме місце за підсумками сезону. У наступні роки «Торпедо» посідало місця в середині турнірної таблиці.

У 1986 році під керівництвом Мирона Маркевича команда була серед претендентів на бронзу, однак поступившись в останньому турі навиїзді київському СКА з рахунком 0:2, посіла п'яте місце. Цього ж року «Торпедо» отримало приз для команд другої ліги «Знак якості» (присуджувався команді, що підготувала найбільше гравців для команд першої та вищої ліг і зібрала найбільше глядачів). Наступного року волиняни пробилися до 1/16 фіналу Кубка СРСР, де поступилися московському ЦСКА 0:1 і 0:0. Однак невдалі виступи команди в чемпіонаті призвели до відставки Мирона Маркевича, на зміну йому прийшов Віталій Кварцяний. Відвідуваність стадіону в цей час була вкрай низькою, винятком були хіба що матчі проти ровенської команди, які можна сміливо назвати «волинським дербі».

[ред.] «Волинь» — чемпіон української зони другої ліги

30 січня 1989 року на зборах громадських організацій міста було створено футбольний клуб «Волинь», який одним з перших в Україні перейшов на госпрозрахунок. Результати не забарилися — того ж року у виснажливому турнірному марафоні (команда провела 52 матчі) у гострій боротьбі з чернівецькою «Буковиною» лучани під керівництвом Віталія Кварцяного посіли перше місце в зоні (команда здобула 32 перемоги при 6 поразках), виборовши звання чемпіонів України. Володимир Дикий установив рекорд клубу, забивши за сезон 22 голи. На жаль, почин не був підтриманий у перехідному турнірі за вихід до першої ліги СРСР. Федерація футболу СРСР спочатку заборонила дозаявляти гравців на перехідні матчі, але перед самим їх початком скасувала постанову, не попередивши «Волинь». Оскільки в команді було багато травмованих гравців, на поле довелося виходити в якості польового гравця воротареві Михайлові Бурчу. У підсумку команда посіла друге місце.

Золоті медалі чемпіонів України 1989 року отримали:

Після чемпіонського сезону настав певний спад: у 1990 році команда посіла сімнадцяте місце, а в 1991 — восьме у «буферній» західній зоні другої ліги. Це дало змогу ввійти до першого національного чемпіонату України в якості вищолігової команди. Останній матч у чемпіонаті СРСР команда провела вдома 7 листопада 1991 року проти брестського «Динамо». Матч закінчився нульовою нічиєю.

[ред.] Вища ліга

Навесні 1992 року незалежна Україна проводила свій дебютний чемпіонат. «Волинь», яку тренував Мирон Маркевич, грала у другій підгрупі вищої ліги, де посіла п'яте місце з десяти команд (хоча якийсь час навіть лідирувала). Перший матч чемпіонату України команда провела в Івано-Франківську проти місцевого «Прикарпаття» (0:0), а перший гол забив Ігор Плотко у наступній грі з «Буковиною» (1:2). Того ж року домашній матч проти київського «Динамо» зібрав на «Авангарді» рекордні 20 тисяч глядачів.

Улітку головний тренер «Волині» Мирон Маркевич без попередження залишив команду і вирушив до Львова, взявши з собою двох ключових гравців — Плотка й Топчієва. Фінансові і організаційні проблеми, які почалися в той час у більшості клубів України торкнулися і луцької команди. Тренером команди став Роман Покора. Протягом чемпіонатів 1993/1994 і 1994/1995 років команда двічі посідала одинадцяте місце в таблиці та двічі доходила до чвертьфіналу Кубка України. Після низки невдалих ігор на початку чемпіонату 1994/1995 років Роман Покора змушений був піти з клубу, на його місце прийшов Віталій Кварцяний, якому вдалося зберегти команду у вищій лізі. Однак у наступному чемпіонаті на початку другого кола керівництво Волинської ОДА звільнило Кварцяного і призначило на посаду головного тренера Юрія Дячука-Ставицького. Але йому не вдалося зберегти команду у вищій лізі, «Волинь» посіла 17-е місце з 18 команд.

[ред.] Перша ліга

Наступного сезону команду в першій лізі очолив Анатолій Раденко. Склад команди був оновлений на 90 %, з'явилося багато молодих гравців і команда після першого кола посіла друге місце. Але у клубі загострилася фінансова криза, довелося продавати ключових гравців. У результаті в сезоні 1996/1997 років команда посіла 4-е місце. Наступного сезону після 4-х турів команду залишив Анатолій Раденко, а щоб вийти з фінансової кризи, команді довелося продати Володимира Гапона і Анатолія Тимощука. У сезоні 1998/1999 тільки перемога в останньому турі над донецьким «Шахтарем-2» (луцька команда перемогла 5:2, по ходу матчу програючи 0:2) дозволила команді не вилетіти до другої ліги — «Волинь» (тренер — Юрій Шулятицький) набрала стільки ж очок, скільки й «Поділля», яке й опустилося нижче. Олексій Єщенко, який став біля керма команди, дещо стабілізував гру, але фінансове становище клубу не покращив. У сезоні 2000/2001 від складу попереднього сезону залишився один Олег Федюков. Після першого кола команда посідала 15-е місце, яке відправляло команду до другої ліги.

Наприкінці 2000 року президентом і головним тренером «Волині» став уже знайомий уболівальникам Віталій Кварцяний. Клуб змінив назву на СК «Волинь-1», з'явилися спонсори, повернулася обличчям до команди й міська та обласна влада. Перед колективом були поставлені нові завдання і друге коло чемпіонату 2000/2001 років клуб завершив на дев'ятому місці. В останньому турі команда розгромила київський ЦСКА-2 — 7:0. Ця перемога досі залишається найбільшою перемогою «Волині» в чемпіонатах. У цей час реконструювали стадіон, до команди прийшли нові футболісти та повернулися вихованці клубу. Перед початком сезону луцький клуб вважався одним із фаворитів у першій лізі. Усі домашні матчі в тому чемпіонаті команда виграла, а з 20 вересня 2001 по 8 квітня 2002 року команда здобула 13 перемог поспіль. За сім турів до кінця чемпіонату волиняни забезпечили собі місце у вищій лізі, а за три — достроково стали чемпіонами першої ліги. Нападник «Волині» Василь Сачко з 17 голами став кращим бомбардиром ліги.

Золоті медалі чемпіонів першої ліги 2001/2002 років отримали:

[ред.] Повернення до еліти

Повернення «Волині» до еліти було вражаючим — команда посіла шосте місце в турнірній таблиці чемпіонату і пробилася до півфіналу кубка України. По ходу чемпіонату «Волинь» двічі обіграла донецький «Шахтар» (2:0 і 3:1) і вдома перемогла київське «Динамо» (1:0). Однак у наступні роки команда боролася за виживання у вищій лізі. У чемпіонаті 2003/2004 років клуб у перших восьми матчах не здобув жодної перемоги, однак у другому колі йому вдалося зберегти прописку у вищій лізі. Наступного сезону «Волинь» посіла восьме місце, хоча протягом чемпіонату довго трималася в четвірці кращих. Перше коло чемпіонату 2005/2006 років команда завершила на третьому місці, однак через фінансову нестабільність із клубу пішли багато гравців «основи» і команда посіла передостаннє, п'ятнадцяте, місце у вищій лізі, опустившись до першої ліги.

[ред.] Знову перша ліга

У наступному чемпіонаті перед командою ставилися задачі повернення до вищої ліги, однак вона посіла лише 12-е місце, а чемпіонат 2007/2008 років волиняни завершили дев'ятими.

[ред.] Вихід до Прем'єр-ліги України

У сезоні 2009/10 клуб посів друге місце в першій лізі та виборов путівку до Прем'єр-ліги. «Волинь» вдало розпочала чемпіонат 2010/11, посівши 6-е місце за підсумками осінньої частини сезону, але через серію невдалих ігор навесні в підсумку посіла 11-у позицію. Улітку 2011 року клуб знайшов нового інвестора — 50% акцій ТОВ „ФК «Волинь»“ придбав народний депутат України Ігор Палиця.[1]

[ред.] Протистояння

Традиційним і найпринциповішим суперником «Волині» є рівненський «Верес». Однак, тривала відсутність матчів між цими клубами призвела до трансформації у молодого покоління уболівальників розуміння принципового суперника, у ролі якого виступили «Карпати» Львів. З іношого боку, довготривалих та історичних традицій такого протистояння, як надпринципового - немає. У середовищі уболівальників протистояння носить назву Галицько-Волинське дербі.

[ред.] Турніри

[ред.] Чемпіонати СРСР

Виступи команди в чемпіонатах СРСР
Рік Клас, ліга, зона І В Н П РМ О Місце
1960 Клас Б, 1 зона УРСР 32 8 9 15 33−48 25 13 з 17
1961 Клас Б, 1 зона УРСР 34 5 8 21 33−57 18 18 з 18
1962 Клас Б, 2 зона УРСР 24 5 5 14 22−40 15 13 з 13
Клас Б, УРСР, 29-39 місця 10 2 3 5 9−18 7 38 з 39
1963 Клас Б, 1 зона УРСР 38 8 10 20 24−61 26 17 з 20
Клас Б, УРСР, стикові матчі 2 0 1 1 0−3 1 34 з 40
1964 Клас Б, 1 зона УРСР 30 7 10 13 23−34 24 13 з 16
Клас Б, УРСР, 31-36 місця 10 1 6 3 6−10 8 36 з 41
1965 Клас Б, 2 зона УРСР 30 6 12 12 26−35 24 12 з 16
Клас Б, УРСР, 25-30 місця 10 3 1 6 14−17 7 30 з 45
1966 Клас Б, 1 зона УРСР 38 14 10 14 39−38 38 12 з 20
Клас Б, УРСР, стикові ігри 0 0 0 0 0−0 0 23 з 40
1967 Клас Б, 1 зона УРСР 40 8 15 17 32−41 31 19 з 21
1968 Клас Б, 1 зона УРСР 42 15 11 16 31−40 41 12 з 22
1969 Клас Б, 1 зона УРСР 40 7 17 16 21−41 31 18 з 21
1970 Клас Б, 2 зона УРСР 26 12 9 5 27−17 33 2 з 14
Клас Б, УРСР, 1-14 місця 14 3 5 6 6−15 11 8 з 27
1971 Друга ліга, 1 зона 50 7 16 27 21−66 30 25 з 26
1977 Друга ліга, 2 зона 44 12 8 24 35−70 32 19 з 23
1978 Друга ліга, 2 зона 44 13 6 25 32−72 32 21 з 23
1979 Друга ліга, 2 зона 46 10 16 20 42−69 36 20 з 24
1980 Друга ліга, 5 зона 44 9 14 21 43−76 32 20 з 23
1981 Друга ліга, 5 зона 44 20 8 16 56−35 48 8 з 23
1982 Друга ліга, 6 зона 46 16 9 21 49−60 41 14 з 24
1983 Друга ліга, 6 зона 50 20 9 21 66−71 49 11 з 26
1984 Друга ліга, 6 зона, 1 група 24 11 5 8 20−20 27 6 з 13
Друга ліга, 6 зона, 1-12 місця 12 2 4 6 11−20 8 11 з 26
1985 Друга ліга, 6 зона, 1 група 26 10 9 7 30−23 29 8 з 14
Друга ліга, 6 зона, 15-28 місця 14 6 6 2 21−12 18 15 з 28
1986 Друга ліга, 6 зона, 1 група 26 13 6 7 27−20 32 4 з 14
Друга ліга, 6 зона, 1-14 місця 14 6 3 5 23−19 15 5 з 28
1987 Друга ліга, 6 зона 52 18 10 24 55−63 46 16 з 27
1988 Друга ліга, 6 зона 50 21 13 16 60−64 55 8 з 26
1989 Друга ліга, 6 зона 52 32 14 6 84−38 78 1 з 27
Друга ліга, фінал Б 4 0 3 1 2−5 3 2 з 3
1990 Друга ліга, західна зона 42 14 7 21 42−61 35 17 з 22
1991 Друга ліга, західна зона 42 19 7 16 46−33 45 8 з 22
Всього: 27 чемпіонатів 1146 363 305 478 1111−1412 1031
Виступи в лігах
Ліга У І В Н П РМ О
Клас Б 11 420 104 132 184 346−515 340
Друга ліга 16 726 259 173 294 765−897 691
Всього: 27 1146 363 305 478 1111−1412 1031

[ред.] Кубки СРСР

Виступи команди в Кубках СРСР
Рік Етап І В Н П РМ О
1961 1/128 фіналу 1 0 0 1 1−3 0
1962 1/256 фіналу 1 0 0 1 0−2 0
1963 1/512 фіналу 1 0 0 1 0−1 0
1964 1/1024 фіналу 1 0 0 1 0−2 0
1965 1/512 фіналу 1 0 0 1 0−1 0
1966/1967 1/2048 фіналу 1 0 0 1 1−2 0
1967/1968 1/2048 фіналу 1 0 1 0 0−0 1
1987/1988 1/16 фіналу 4 2 1 1 3−2 5
1990/1991 1/64 фіналу 1 0 0 1 1−2 0
Всього 9 турнірів 12 2 2 8 6−15 6

Найбільші перемоги:

Найбільші поразки:

[ред.] Чемпіонати України

Виступи «Волині» в чемпіонатах України
Рік Ліга, зона, група I В Н П РМ О Місце Головний тренер Кращий бомбардир
1992 (весна) Вища ліга 18 8 2 8 24−21 18 5 із 10 Мирон Маркевич Михайло Бурч, Дмитро Топчієв (по 4 голи)
1992/1993 Вища ліга 30 10 6 14 37−54 26 11 із 16 Роман Покора Володимир Дикий (9)
1993/1994 Вища ліга 34 10 12 12 27−30 32 11 із 18 Роман Покора Сергій Круковець, Володимир Мозолюк (по 6)
1994/1995 Вища ліга 34 11 3 20 29−58 36 15 із 18 Роман Покора (8), Леонід Бакай (1), Віталій Кварцяний (25) Вадим Солодкий (7)
1995/1996 Вища ліга 34 9 7 18 34−58 34 17 із 18 Віталій Кварцяний (21), Олексій Єщенко (1), Юрій Дячук-Ставицький (11) Володимир Мозолюк (12)
1996/1997 Перша ліга 46 26 5 15 62−47 83 4 із 24 Анатолій Раденко Олег Панченко (9)
1997/1998 Перша ліга 42 19 8 15 56−45 65 9 із 22 Анатолій Раденко (2), Олексій Єщенко (19), Юрій Шулятицький (20) Сергій Драницький (14)
1998/1999 Перша ліга 38 16 3 19 36−43 51 14 із 20 Юрій Шулятицький (30), Олексій Єщенко (6) В.Яцурак, С.Драницький, В.Кохановський, В.Мозолюк (по 4)
1999/2000 Перша ліга 34 13 9 12 42−41 48 10 із 18 Олексій Єщенко Сергій Барановський (9)
2000/2001 Перша ліга 34 13 5 16 41−38 44 9 із 18 Олексій Єщенко (17), Віталій Кварцяний (17) Кахабер Дгебуадзе (7)
2001/2002 Перша ліга 34 25 3 6 56−24 78 1 із 18 Віталій Кварцяний Василь Сачко (17)
2002/2003 Вища ліга 30 12 5 13 37−44 41 6 із 16 Віталій Кварцяний Самір Алієв (9)
2003/2004 Вища ліга 30 7 8 15 25−44 29 13 із 16 Віталій Кварцяний Василь Сачко (7)
2004/2005 Вища ліга 30 11 7 12 35−37 40 8 із 16 Віталій Кварцяний Василь Сачко (12)
2005/2006 Вища ліга 30 9 6 15 31−45 33 15 із 16 Віталій Кварцяний Василь Сачко (13)
2006/2007 Перша ліга 36 13 7 16 40−48 46 12 із 19 Віталій Кварцяний Майкл Алозі (13)
2007/2008 Перша ліга 38 16 8 14 61−55 53[2] 9 із 20 Віталій Кварцяний Майкл Алозі (15)
2008/2009 Перша ліга 32 15 5 12 48−46 50 5 із 17 Віталій Кварцяний Олександр Пищур (22)
2009/2010 Перша ліга 34 22 8 4 71−30 74 2 із 18 Віталій Кварцяний Майкон (13)
2010/2011 Прем'єр-ліга 30 9 7 14 27−49 34 11 із 16 Віталій Кварцяний Олександр Пищур (8)
Усього 20 турнірів 668 274 124 270 819−857 915

Виступи в лігах:

Ліга У І В Н П РМ О
Вища ліга 10 300 94 63 141 306−440 323
Перша ліга 10 368 178 61 129 513−417 582
Усього 20 668 274 124 270 819−857 905

[ред.] Кубки України

Виступи команди в Кубках України
Рік Етап І В Н П РМ О Кращий бомбардир Тренер
1992 1/32 фіналу 1 0 0 1 2−3 0 Володимир Дикий, Ігор Плотко (по 1) Мирон Маркевич
1992/1993 1/4 фіналу 6 2 2 2 12−12 6 Володимир Дикий, Роман Зуб, Василь Пилипенко (по 2) Роман Покора
1993/1994 1/4 фіналу 6 3 0 3 7−7 6 Бенько, Мозолюк, Богунов, Сарнавський, Дикий, Федюков, Нікітін (по 1) Роман Покора
1994/1995 1/16 фіналу 2 1 0 1 2−3 2 Сергій Круковець, Володимир Дикий (по 1) Віталій Кварцяний
1995/1996 1/8 фіналу 2 1 0 1 2−3 2 Вадим Солодкий, Володимир Мозолюк (по 1) Віталій Кварцяний
1996/1997 1/8 фіналу 3 2 0 1 4−3 4 Петро Голубка (3) Анатолій Раденко
1997/1998 1/16 фіналу 3 1[3] 1 1 1−2 3 Сергій Драницький (1) Олексій Єщенко
1998/1999 1/16 фіналу 6 2 2 2 10−9 6 Сергій Драницький (6) Юрій Шулятицький
1999/2000 1/16 фіналу 1 0 0 1 1−3 0 Сергій Барановський (1) Олексій Єщенко
2000/2001 1/16 фіналу 1 0 0 1 2−3 0 Петро Матвійчук, Василь Кохановський (по 1) Олексій Єщенко
2001/2002 1/8 фіналу 6 3 2 1 6−6 8 Юрій Дудник (3) Віталій Кварцяний
2002/2003 Півфінал 7 4 0 3 12−10 8 Сачко, Гребеножко, Алієв, Сіанкам (по 2) Віталій Кварцяний
2003/2004 1/8 фіналу 3 2 0 1 8−2 4 Василь Сачко (3) Віталій Кварцяний
2004/2005 Чвертьфінал 5 3 0 2 10−7 6 Бранислав Крунич (4) Віталій Кварцяний
2005/2006 1/16 фіналу 2 1 0 1 5−4 2 Алозі, Сачко, Товкацький, Божич, Митич (по 1) Віталій Кварцяний
2006/2007 1/16 фіналу 2 1 0 1 1−3 2 Андрій Степанов (1) Віталій Кварцяний
2007/2008 Другий попередній 1 0 0 1 2−4 0 Жадер, Максим Лісовий (по 1) Віталій Кварцяний
2008/2009 Другий попередній 1 0 0 1 2−4 0 Богдан Карковський, Олег Хромцов (по 1) Віталій Кварцяний
2009/2010 Півфінал 5 4 0 1 12−7 8 Олександр Пищур (3) Віталій Кварцяний
2010/2011 1/16 фіналу 2 1 0 1 5-5 2 Майкон (3) Віталій Кварцяний
Всього 20 турнірів 65 31 7 27 106−100 69

Найбільша перемога: 7:1 («Іллічівець », 21 вересня 2011 року, Луцьк)

Найбільші поразки:

[ред.] Чемпіонати України серед дублерів

Виступи команди в чемпіонатах України серед дублерів
Рік І В Н П РМ О Місце Кращий бомбардир Головний тренер
2004/2005 30 11 8 11 45−50 41 9 з 16 Майкл Алозі (6) Віталій Кварцяний
2005/2006 30 9 3 18 48−79 30 13 з 16 Майкл Алозі (16) Віталій Кварцяний
2010/2011 30 10 3 17 45−74 33 13 з 16 Євген Павлов (11) Віталій Кварцяний
Усього 90 30 14 46 138−203 104

[ред.] Склад команди

Склад команди станом на 31 серпня 2011 року[4]

Футболіст Дата народження Країна
Воротарі
1 Романенко Всеволод Вадимович 24 березня 1977 Україна Україна
22 Постранський Віталій Михайлович 2 серпня 1977 Україна Україна
42 Неділько Віталій Михайлович 21 серпня 1982 Україна Україна
78 Літовченко Сергій Сергійович 4 жовтня 1987 Україна Україна
Захисники
2 Леандро Мессіас дос Сантос 29 грудня 1983 Бразилія Бразилія
3 Сімінін Сергій Федорович 9 жовтня 1987 Україна Україна
4 Карковський Богдан Михайлович 29 січня 1988 Україна Україна
6 Шиков Ванче 19 липня 1985 Республіка Македонія Македонія
14 Масло Ян 5 лютого 1986 Словаччина Словаччина
24 Ізворану Сілвіу 3 грудня 1982 Румунія Румунія
29 Гринченко Андрій Вікторович 23 січня 1986 Україна Україна
36 Годований Роман Петрович 4 жовтня 1990 Україна Україна
77 Бута Корнел 1 листопада 1977 Румунія Румунія
Півзахисники
5 Лопес де Фрейтас Рамон 7 серпня 1989 Бразилія Бразилія
8 Скоба Ігор Олегович 21 травня 1982 Україна Україна
9 Герасимюк Олег Вікторович 25 вересня 1986 Україна Україна
10 Шарпар В'ячеслав Володимирович 2 червня 1987 Україна Україна
13 Гобер 17 травня 1982 Бразилія Бразилія
15 Максимюк Роман Васильович 14 червня 1974 Україна Україна
18 Приндета Віталій Валерійович 2 лютого 1993 Україна Україна
21 Кінаш Ярослав Ростиславович 16 квітня 1988 Україна Україна
28 Карасюк Роман Іванович 27 березня 1991 Україна Україна
31 Пічкур Євген Анатолійович 30 липня 1979 Україна Україна
32 Смирнов Дмитро Олександрович (футболіст) 13 серпня 1980 Росія Росія
35 Стевич Саша 31 травня 1981 Сербія Сербія
89 Акімов Вячеслав Валерійович 17 жовтня 1989 Україна Україна
Нападники
7 Шумахер (футболіст) 31 серпня 1986 Бразилія Бразилія
17 Павлов Євген Степанович 12 березня 1991 Україна Україна
20 Де Олівейра 8 травня 1988 Бразилія Бразилія
26 Бабир Олексій Олегович 15 березня 1990 Україна Україна

[ред.] Трансфери літа 2011 року

Прийшли:

Позиція Гравець
20 Бразилія НП Майкон (Повернення оренди зі «Стяуа» (Румунія))[5]
6 Республіка Македонія ЗХ Ванче Шиков (З ««Етнікоса» (Кіпр))[6]
10 Україна ПЗ В'ячеслав Шарпар (Оренда з «Металіста»)[7]
14 Словаччина ЗХ Ян Масло «Ружомберока» (Словаччина))[8]
2 Бразилія ЗХ Леандро (Оренда з «Таврії»)[9]
1 Україна ВР Всеволод Романенко МФК «Прикарпаття»)[10]
22 Україна ВР Віталій Постранський «Таврії»)[11]
32 Росія ПЗ Дмитро Смирнов «Мордовії» (Росія))[12]
7 Бразилія НП Шумахер «Аустрії» (Австрія))[13]
89 Україна ПЗ Вячеслав Акімов «Енергетика»)[14]
8 Україна ПЗ Ігор Скоба ПФК «Севастополь»)[15]
21 Бразилія ПЗ Гобер «Анаполіса» (Бразилія))[16]

Пішли:

Позиція Гравець
Україна ЗХ Богдан Бутко (Повернення оренди в «Шахтар»)
Україна ПЗ Віталій Гошкодеря (Повернення оренди в «Шахтар»)
Україна НП Володимир Лисенко (Повернення оренди в «Металіст»)
Румунія ПЗ Сорін Парасків «Конкордію» (Румунія))[17]
Румунія НП Адріан Няга «Міовені» (Румунія))
Україна ЗХ Владислав Ващук (Вільний агент)
Україна НП Олександр Пищур «Таврію»)[18]

[ред.] Молодіжний склад

Згідно з офіційним сайтом, станом на 5 вересня 2011 року.

Футболіст Дата народження Країна
Воротарі
44 Євгеній Сослюк 7 червня 1993 Україна Україна
52 Віктор Ольховий 21 червня 1993 Україна Україна
Захисники
25 Денис Притиковський 12 січня 1993 Україна Україна
33 Павло Циркуненко 10 липня 1991 Україна Україна
37 Андрій Грисюк 3 січня 1992 Україна Україна
45 Юрій Кримнюк 13 травня 1993 Україна Україна
49 Володимир Староста 24 вересня 1993 Україна Україна
Півзахисники
23 Олександр Марковець 26 грудня 1993 Україна Україна
27 Василь Жук 1 січня 1991 Україна Україна
30 Сергій Подригуля 5 лютого 1992 Україна Україна
41 Владислав Дмитрук 5 червня 1994 Україна Україна
43 Павло Котур 12 липня 1992 Україна Україна
47 Тарас Коблюк 10 березня 1994 Україна Україна
48 Віктор Ряшко 27 листопада 1992 Україна Україна
50 Володимир Баденчук 6 серпня 1992 Україна Україна
51 Роман Никитюк 9 вересня 1993 Україна Україна
Нападники
40 Віктор Хомченко 11 листопада 1994 Україна Україна
46 Петро Петрук 25 січня 1993 Україна Україна

[ред.] Стадіон

Клуб проводить домашні ігри на стадіоні «Авангард», що розрахований на 12 000 глядачів. Усі місця обладнані індивідуальними пластиковими сидіннями. Стадіон належить місту, 2011 року його віддали в оренду ФК «Волинь» на 49 років[19]. Клуб має стадіон «Підшипник» (на території Луцького підшипникового заводу), де грає молодіжний склад «Волині». Запланована реконструкція обидвох арен — на одній з них залишаться бігові доріжки для легкої атлетики, інша буде суто футбольною. Новий стадіон матиме 15 тисяч глядацьких місць і на вигляд буде подібний до стадіонів «Славутич-Арена» (Запоріжжя) або «Шериф» (Тирасполь)[20]. Також «Волинь» планує будівництво кількох тренувальних полів, а в селі Дачному біля Луцька зведуть клубну базу та спортивний комплекс для тренувань з різних видів спорту[21].

[ред.] Уболівальники

Фан-сектор «Волині»

Найактивніші вболівальники «Волині» збираються на стадіоні «Авангард» на 17-му секторі. Волиняни мають націоналістичні погляди, але не настільки радикальні як, наприклад, фанати «Карпат»[22]. Угрупування (так звані «фірми»): Volyn Crusaders Firm, Volyn Dogs Firm. Також команду підтримує угрупування з Ковеля з банером Kovel Ultras.

Фанати «Волині» неприязно ставляться до регіональних суперників — фанатів «Вереса», «Карпат» (див. Галицько-волинське дербі), а також київських «Оболоні» та «Динамо».[23]

[ред.] Галерея футболістів

[ред.] Досягнення

[ред.] Статистика

Кращі бомбардири команди за історію (на 17.07.2011)[24][25]
Гравець Усього
м'ячів
Чемпіонат СРСР Кубок
СРСР
Чемпіонат України Кубок
України
Клас Б Друга ліга Вища ліга Перша ліга
1 Федецький Андрій 91 79 1 11
1 Дикий Володимир 91 62 1 23
3 Мозолюк Володимир 89 45 25 16 3
4 Сачко Василь 63 40 17 6
5 Філонюк Павло 60 59 1
6 Бердовський Володимир 54 54
7 Пищур Олександр* 52 9 40 3
8 Гащин Володимир 42 3 16 19 4
9 Драницький Сергій 39 1 32 6
10 Кльоц Микола 37 37
11 Алозі Майкл Чіді 31 2 28 1
11 Самошкін Юрій 31 31
13 Майкон Перейра ді Олівейра* 22 4 13 5
14 Іващенко Едуард 20 19 1
14 Слука Микола 20 20
14 Сопронюк Василь 20 20
14 Федюков Олег 20 7 4 8 1
14 Якубович Роман 20 19 1
19 Бурч Михайло 18 12 5 1
19 Павлов Євген* 18 2 16
19 Кінаш Ярослав* 17 16 1
22 Панченко Олег 17 17
22 Петров Юрій 17 16 1
24 Леськів Василь 16 15 1
24 Попов Анатолій 16 16
26 Алієв Самір 15 11 4
26 Круковець Сергій 15 13 2
26 Кулішевич Олександр 15 15

* Гравець досі виступає за клуб.

Гвардійці команди (1960—2006)[24][26]
Гравець Усього
ігор
Чемпіонат СРСР Кубок
СРСР
Чемпіонат України Кубок
України
Клас Б Друга ліга Вища ліга Перша ліга
1 Федюков Олег 563 165 1 152 210 35
2 Федецький Андрій 545 426 5 102 12
3 Мозолюк Володимир 502 270 102 111 19
4 Бурч Михайло 456 399 4 28 22 3
5 Польний Іван 341 286 5 43 7
6 Бердовський Володимир 324 322 2
7 Філонюк Павло 323 309 4 9 1
8 Антонюк Володимир 321 252 5 48 7
9 Дикий Володимир 300 165 1 119 15
10 Польний Ігор 284 284
11 Кльоц Микола 279 279
12 Кондрашин Юрій 258 258
13 Самошкін Юрій 257 257
14 Дорошенко Юрій 252 240 10 2
14 Фролов Олександр 252 252
16 Гащин Володимир 248 32 123 67 26
17 Богунов Сергій 242 41 114 68 19
18 Мікоян Альберт 229 189 40
19 Слука Микола 226 207 4 14 1
20 Долиняк Олександр 217 217
21 Поліщук Анатолій 204 156 3 40 5
22 Дмитерко Борис 188 183 5
23 Іващенко Едуард 186 140 45 1
24 Комзюк Ярослав 175 30 127 18
25 Коротаєв Андрій 174 165 1 6 2
26 Сачко Василь 171 114 34 23
27 Шухман Геннадій 157 152 4 1
28 Вовчук Любомир 154 37 103 14
28 Драницький Сергій 154 10 132 12

[ред.] Колишні назви

[ред.] Відомі гравці

Мирон Маркевич
Анатолій Тимощук з Кубком УЄФА
Марко Девич
Роман Максимюк
Майкл Алозі
Олександр Пищур

У Луцьку грали такі відомі гравці як:

[ред.] Емблеми

[ред.] Примітки

  1. У луцького клубу - потужний інвестор
  2. З команди знято 3 очки
  3. Ураховуючи технічну перемогу в матчі 1/32 фіналу проти «Авангарду-Індустрії»
  4. З неофіційного сайту клубу
  5. Майкон вернулся в Волынь
  6. UA-Футбол. "Волынь" подписала контракт с македонским защитником
  7. UA-Футбол. Вячеслав Шарпар вернулся в "Волынь"
  8. UA-Футбол. "Волинь" підписала словацького захисника
  9. UA-Футбол. "Волинь" дозаявила бразильця
  10. UA-Football. "Волинь" заявила Романенка
  11. UA-Футбол. Віталій Постранський буде грати за "Волинь"
  12. UA-Футбол. "Волинь" заявила спартаківця і ще одного старого знайомого
  13. UA-Футбол. "Волынь" подписала форварда венской "Аустрии"
  14. "Волинь" дозаявила Шумахера й Акімова
  15. UA-Футбол. Игорь Скоба возвращается в "Волынь"
  16. Волынь усилилась опорником Гобером из Бразилии
  17. Параскив расстался с "Волынью"
  18. UA-Футбол. Александр Пищур – игрок "Таврии"
  19. "Волинь" - "Таврія": післяматчева прес-конференція (fc.volyn.net, 17.07.2011)
  20. Футбольна арена по-англійськи буде в районі ЛПЗ, а не на місці «Авангарду», – Столяр (Волинська правда, 22.12.2011)
  21. «Волинь» очолив Анатолій Дем'яненко (fcvolyn.com)
  22. Футбольные фанаты: жизнь в стиле «ультрас» (ОстроВ, 16.06.2011) (рос.)
  23. Волинь. Стосунки з іншими клубами (ultras.org.ua)
  24. а б Без урахування виступів за СК «Луцьк»
  25. За даними офіційного сайту клубу, дані за останні сезони із сайту www.fc.volyn.net
  26. Дані з офіційного сайту клубу

[ред.] Посилання

Commons
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:

[ред.] Див. також

Особисті інструменти
Простори назв
Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами