Волинь (футбольний клуб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Волинь» Луцьк
Емблема клубу
Повна назва ВАТ «Спортивний клуб "ФК Волинь"»
Прізвисько Хрестоносці, Червоно-білі
Коротка назва ФК «Волинь»
Рік заснування 1960
Місто Луцьк, Україна
Стадіон «Авангард»
Вміщує 12 080
Президент Україна Віталій Кварцяний
Головний тренер Україна Віталій Кварцяний
Ліга Прем'єр-ліга України
2013-14 13
Домашня
Виїзна


«Воли́нь» — український футбольний клуб з Луцька. Виступає у Прем'єр-лізі України. Створений 1960 року.

Команда 9 сезонів виступала у вищій лізі українського чемпіонату (найвище досягнення — шосте місце), тричі виходила до півфіналу Кубка України (2002/2003, 2009/2010, 2011/2012). За команду виступали такі гравці, як Олег Лужний, Анатолій Тимощук, Роман Максимюк, Євген Хачеріді, Марко Девич, Василь Сачко, Папа Гує, Майкл Алозі.

Матчі команда проводить на стадіоні «Авангард» (12 080 місць).

Історія[ред.ред. код]

Стадіон «Авангард»

Перші футбольні команди Луцька[ред.ред. код]

Перші футбольні команди в Луцьку виникли ще за Польщі. У 1931 році був створений «Поліційний клуб спортовий» (ПКС). ПКС був чемпіоном Волинського ОЗПН у 1934, 1935, 1938 і 1939 роках. Команда припинила існування з початком війни.

У 1940 році була створена команда «Динамо» (відроджена в 1944 році, розформована в 1956 році), яка захищала честь міста в республіканських змаганнях у післявоєнні роки (19461956). У 19571959 роках Луцьк представляла команда гарнізонного будинку офіцерів (ГБО), яка у 1959 році (щоправда, під назвою «команда міста Луцька») виборола сьоме місце у першості УРСР серед колективів фізкультури. Можливо, саме це стало причиною того, що вже наступного року Луцьк дебютував у класі «Б» першості СРСР.

Клас Б[ред.ред. код]

У 1960 році у зв'язку з розширенням класу «Б», місту Луцьку було надано місце серед команд-майстрів. Оскільки команда ГБО підпорядковувалася армії, то було вирішено створити нову команду на базі ДСТ «Авангард». Спочатку вона була заявлена як «Авангард», але вже перед самим стартом турніру, 3 квітня, назву було змінено на «Волинь».

Перший матч волиняни провели 10 квітня 1960 року в Кіровограді проти місцевої «Зірки». У тому матчі команда здобула першу перемогу (3:1), а Володимир Бойченко забив перший м'яч команди (у тому матчі він оформив хет-трик). Перший домашній матч команда зіграла 2 травня проти миколаївського «Суднобудівника» (0:0), а першу домашню перемогу «Волинь» здобула 7 травня в матчі проти чернівецького «Авангарду» (2:1), перший домашній гол забив Віктор П'ясецький. Першим тренером команди був Борис Нємец.

Загалом дебютний сезон команда провела невдало, посівши тринадцяте місце з 17 команд, хоча протягом чемпіонату постійно перебувала в десятці найкращих. Наступні два роки стали провальними для «Волині» — двічі поспіль лучани фінішували на останньому місці. У 1963 році «Волинь» піднялася на 17-е місце з 20 команд. Але в перехідних матчах того сезону з чемпіоном області поступилася володимир-волинському «Зеніту» 0:1 і 3:3. Та все ж, обласне керівництво вирішило залишити у класі «Б» саме «Волинь».

Надалі результати команди покращилися, але з року в рік її переслідувала нестабільність. У сезонах 1964 і 1966 років команда демонструвала яскраву гру в першому колі, однак через серію поразок і нічиїх у другому колі опинялася за межами першої десятки. У 1968 році клуб було передано під опіку нового «спонсора» — Машзаводу (згодом — Луцький автомобільний завод) і перейменовано на «Торпедо».

Останній сезон у класі «Б» став найкращим для команди. На зимових зборах у Закарпатті «Торпедо» виграло Кубок Федерації футболу УРСР «Підсніжник». А в чемпіонаті 1970 року команда досить впевнено провела зональні змагання і посіла друге місце в другій зоні УРСР. На жаль, на фінальний турнір сил не вистачило і волиняни опустилися на восьму сходинку в таблиці.

Загалом у класі «Б» команда провела 11 сезонів, зігравши 418 матчів, в яких здобула 105 перемог, 130 нічиїх, 183 поразки; різниця м'ячів 348−512=−164. Найвище досягнення — друге місце у зоні та восьме у фінальному турнірі 1970 року.

СК «Луцьк»[ред.ред. код]

У сезоні 1971 року відбулася реорганізація радянського футболу. «Торпедо» дебютувало в українській зоні другої ліги і, посівши передостаннє місце, втратило статус команди майстрів. Останнє місце посіла ровенська «Горинь». За регламентом обидві команди мали залишити другу лігу, але Федерація футболу УРСР, зважаючи на втрату команд майстрів у двох суміжних областях Західної України, прийняла рішення залишити команди обох міст у другій лізі за умови зміни їх спортивного підпорядкування. Однак, це рішення було прийняте вже наприкінці січня 1972 року, коли «Торпедо» було розформоване і більшість гравців роз'їхалися по інших містах. У цей час до Луцька надійшла пропозиція від командування Прикарпатського військового округу, команда якого — СКА (Львів) — також вибула з другої ліги. Тому з 1972 року команда Луцька перейшла у відання ПрикВО і її було перейменовано на СК «Луцьк». Армійці грали у Луцьку п'ять років і за цей час одного разу навіть здобули «бронзу» в українській зоні та «Рубіновий кубок» — приз найрезультативнішому колективу другої ліги УРСР (1975 рік).

Відродження «Торпедо»[ред.ред. код]

Але вже в 1977 році керівництво Прикарпатського військового округу вирішило перебазувати команду до Львова (відповідно і всі гравці переїхали туди). Тому в лютому 1977 року зібрали нову команду «Торпедо», яка в чемпіонаті зайняла місце СК «Луцьк», і передали її на баланс автозаводу. Наступні три сезони команда посідала місця внизу турнірної таблиці. У 1981 році тренеру В'ячеславу Пєршину вдалося підняти команду на восьме місце за підсумками сезону. У наступні роки «Торпедо» посідало місця в середині турнірної таблиці.

У 1986 році під керівництвом Мирона Маркевича команда була серед претендентів на бронзу, однак поступившись в останньому турі навиїзді київському СКА з рахунком 0:2, посіла п'яте місце. Цього ж року «Торпедо» отримало приз для команд другої ліги «Знак якості» (присуджувався команді, що підготувала найбільше гравців для команд першої та вищої ліг і зібрала найбільше глядачів). Наступного року волиняни пробилися до 1/16 фіналу Кубка СРСР, де поступилися московському ЦСКА 0:1 і 0:0. Однак невдалі виступи команди в чемпіонаті призвели до відставки Мирона Маркевича, на зміну йому прийшов Віталій Кварцяний. Відвідуваність стадіону в цей час була вкрай низькою, винятком були хіба що матчі проти ровенської команди, які можна сміливо назвати «волинським дербі».

«Волинь» — чемпіон української зони другої ліги[ред.ред. код]

30 січня 1989 року на зборах громадських організацій міста було створено футбольний клуб «Волинь», який одним з перших в Україні перейшов на госпрозрахунок. Результати не забарилися — того ж року у виснажливому турнірному марафоні (команда провела 52 матчі) у гострій боротьбі з чернівецькою «Буковиною» лучани під керівництвом Віталія Кварцяного посіли перше місце в зоні (команда здобула 32 перемоги при 6 поразках), виборовши звання чемпіонів України. Володимир Дикий установив рекорд клубу, забивши за сезон 22 голи. На жаль, почин не був підтриманий у перехідному турнірі за вихід до першої ліги СРСР. Федерація футболу СРСР спочатку заборонила дозаявляти гравців на перехідні матчі, але перед самим їх початком скасувала постанову, не попередивши «Волинь». Оскільки в команді було багато травмованих гравців, на поле довелося виходити в якості польового гравця воротареві Михайлові Бурчу. У підсумку команда посіла друге місце.

Золоті медалі чемпіонів України 1989 року отримали:

Після чемпіонського сезону настав певний спад: у 1990 році команда посіла сімнадцяте місце, а в 1991 — восьме у «буферній» західній зоні другої ліги. Це дало змогу ввійти до першого національного чемпіонату України в якості вищолігової команди. Останній матч у чемпіонаті СРСР команда провела вдома 7 листопада 1991 року проти брестського «Динамо». Матч закінчився нульовою нічиєю.

Вища ліга[ред.ред. код]

Навесні 1992 року незалежна Україна проводила свій дебютний чемпіонат. «Волинь», яку тренував Мирон Маркевич, грала у другій підгрупі вищої ліги, де посіла п'яте місце з десяти команд (хоча якийсь час навіть лідирувала). Перший матч чемпіонату України команда провела в Івано-Франківську проти місцевого «Прикарпаття» (0:0), а перший гол забив Ігор Плотко у наступній грі з «Буковиною» (1:2). Того ж року домашній матч проти київського «Динамо» зібрав на «Авангарді» рекордні 20 тисяч глядачів.

Улітку головний тренер «Волині» Мирон Маркевич без попередження залишив команду і вирушив до Львова, взявши з собою двох ключових гравців — Плотка й Топчієва. Фінансові і організаційні проблеми, які почалися в той час у більшості клубів України торкнулися і луцької команди. Тренером команди став Роман Покора. Протягом чемпіонатів 1993/1994 і 1994/1995 років команда двічі посідала одинадцяте місце в таблиці та двічі доходила до чвертьфіналу Кубка України. Після низки невдалих ігор на початку чемпіонату 1994/1995 років Роман Покора змушений був піти з клубу, на його місце прийшов Віталій Кварцяний, якому вдалося зберегти команду у вищій лізі. Однак у наступному чемпіонаті на початку другого кола керівництво Волинської ОДА звільнило Кварцяного і призначило на посаду головного тренера Юрія Дячука-Ставицького. Але йому не вдалося зберегти команду у вищій лізі, «Волинь» посіла 17-е місце з 18 команд.

Перша ліга[ред.ред. код]

Наступного сезону команду в першій лізі очолив Анатолій Раденко. Склад команди був оновлений на 90 %, з'явилося багато молодих гравців і команда після першого кола посіла друге місце. Але у клубі загострилася фінансова криза, довелося продавати ключових гравців. У результаті в сезоні 1996/1997 років команда посіла 4-е місце. Наступного сезону після 4-х турів команду залишив Анатолій Раденко, а щоб вийти з фінансової кризи, команді довелося продати Володимира Гапона і Анатолія Тимощука. У сезоні 1998/1999 тільки перемога в останньому турі над донецьким «Шахтарем-2» (луцька команда перемогла 5:2, по ходу матчу програючи 0:2) дозволила команді не вилетіти до другої ліги — «Волинь» (тренер — Юрій Шулятицький) набрала стільки ж очок, скільки й «Поділля», яке й опустилося нижче. Олексій Єщенко, який став біля керма команди, дещо стабілізував гру, але фінансове становище клубу не покращив. У сезоні 2000/2001 від складу попереднього сезону залишився один Олег Федюков. Після першого кола команда посідала 15-е місце, яке відправляло команду до другої ліги.

Наприкінці 2000 року президентом і головним тренером «Волині» став уже знайомий уболівальникам Віталій Кварцяний. Клуб змінив назву на СК «Волинь-1», з'явилися спонсори, повернулася обличчям до команди й міська та обласна влада. Перед колективом були поставлені нові завдання і друге коло чемпіонату 2000/2001 років клуб завершив на дев'ятому місці. В останньому турі команда розгромила київський ЦСКА-2 — 7:0. Ця перемога досі залишається найбільшою перемогою «Волині» в чемпіонатах. У цей час реконструювали стадіон, до команди прийшли нові футболісти та повернулися вихованці клубу. Перед початком сезону луцький клуб вважався одним із фаворитів у першій лізі. Усі домашні матчі в тому чемпіонаті команда виграла, а з 20 вересня 2001 по 8 квітня 2002 року команда здобула 13 перемог поспіль. За сім турів до кінця чемпіонату волиняни забезпечили собі місце у вищій лізі, а за три — достроково стали чемпіонами першої ліги. Нападник «Волині» Василь Сачко з 17 голами став найкращим бомбардиром ліги.

Золоті медалі чемпіонів першої ліги 2001/2002 років отримали:

Повернення до еліти[ред.ред. код]

Повернення «Волині» до еліти було вражаючим — команда посіла шосте місце в турнірній таблиці чемпіонату і пробилася до півфіналу кубка України. По ходу чемпіонату «Волинь» двічі обіграла донецький «Шахтар» (2:0 і 3:1) і вдома перемогла київське «Динамо» (1:0). Однак у наступні роки команда боролася за виживання у вищій лізі. У чемпіонаті 2003/2004 років клуб у перших восьми матчах не здобув жодної перемоги, однак у другому колі йому вдалося зберегти прописку у вищій лізі. Наступного сезону «Волинь» посіла восьме місце, хоча протягом чемпіонату довго трималася в четвірці найкращих. Перше коло чемпіонату 2005/2006 років команда завершила на третьому місці, однак через фінансову нестабільність із клубу пішли багато гравців «основи» і команда посіла передостаннє, п'ятнадцяте, місце у вищій лізі, опустившись до першої ліги.

Знову перша ліга[ред.ред. код]

У наступному чемпіонаті перед командою ставилися задачі повернення до вищої ліги, однак вона посіла лише 12-е місце, а чемпіонат 2007/2008 років волиняни завершили дев'ятими.

Вихід до Прем'єр-ліги України[ред.ред. код]

У сезоні 2009/10 клуб посів друге місце в першій лізі та виборов путівку до Прем'єр-ліги. «Волинь» вдало розпочала чемпіонат 2010/11, посівши 6-е місце за підсумками осінньої частини сезону, але через серію невдалих ігор навесні в підсумку посіла 11-у позицію. Улітку 2011 року клуб знайшов нового інвестора — 50 % акцій ТОВ «ФК „Волинь“» придбав народний депутат України Ігор Палиця.[1]

Протистояння[ред.ред. код]

Традиційним і найпринциповішим суперником «Волині» є рівненський «Верес». Однак, тривала відсутність матчів між цими клубами призвела до трансформації у молодого покоління уболівальників розуміння принципового суперника, у ролі якого виступили «Карпати» Львів. З іношого боку, довготривалих та історичних традицій такого протистояння, як надпринципового — немає. У середовищі уболівальників протистояння носить назву Галицько-Волинське дербі.

Турніри[ред.ред. код]

Чемпіонати СРСР[ред.ред. код]

Виступи команди в чемпіонатах СРСР
Рік Клас, ліга, зона І В Н П РМ О Місце
1960 Клас Б, 1 зона УРСР 32 8 9 15 33−48 25 13 з 17
1961 Клас Б, 1 зона УРСР 34 5 8 21 33−57 18 18 з 18
1962 Клас Б, 2 зона УРСР 24 5 5 14 22−40 15 13 з 13
Клас Б, УРСР, 29-39 місця 10 2 3 5 9−18 7 38 з 39
1963 Клас Б, 1 зона УРСР 38 8 10 20 24−61 26 17 з 20
Клас Б, УРСР, стикові матчі 2 0 1 1 0−3 1 34 з 40
1964 Клас Б, 1 зона УРСР 30 7 10 13 23−34 24 13 з 16
Клас Б, УРСР, 31-36 місця 10 1 6 3 6−10 8 36 з 41
1965 Клас Б, 2 зона УРСР 30 6 12 12 26−35 24 12 з 16
Клас Б, УРСР, 25-30 місця 10 3 1 6 14−17 7 30 з 45
1966 Клас Б, 1 зона УРСР 38 14 10 14 39−38 38 12 з 20
Клас Б, УРСР, стикові ігри 0 0 0 0 0−0 0 23 з 40
1967 Клас Б, 1 зона УРСР 40 8 15 17 32−41 31 19 з 21
1968 Клас Б, 1 зона УРСР 42 15 11 16 31−40 41 12 з 22
1969 Клас Б, 1 зона УРСР 40 7 17 16 21−41 31 18 з 21
1970 Клас Б, 2 зона УРСР 26 12 9 5 27−17 33 2 з 14
Клас Б, УРСР, 1-14 місця 14 3 5 6 6−15 11 8 з 27
1971 Друга ліга, 1 зона 50 7 16 27 21−66 30 25 з 26
1977 Друга ліга, 2 зона 44 12 8 24 35−70 32 19 з 23
1978 Друга ліга, 2 зона 44 13 6 25 32−72 32 21 з 23
1979 Друга ліга, 2 зона 46 10 16 20 42−69 36 20 з 24
1980 Друга ліга, 5 зона 44 9 14 21 43−76 32 20 з 23
1981 Друга ліга, 5 зона 44 20 8 16 56−35 48 8 з 23
1982 Друга ліга, 6 зона 46 16 9 21 49−60 41 14 з 24
1983 Друга ліга, 6 зона 50 20 9 21 66−71 49 11 з 26
1984 Друга ліга, 6 зона, 1 група 24 11 5 8 20−20 27 6 з 13
Друга ліга, 6 зона, 1-12 місця 12 2 4 6 11−20 8 11 з 26
1985 Друга ліга, 6 зона, 1 група 26 10 9 7 30−23 29 8 з 14
Друга ліга, 6 зона, 15-28 місця 14 6 6 2 21−12 18 15 з 28
1986 Друга ліга, 6 зона, 1 група 26 13 6 7 27−20 32 4 з 14
Друга ліга, 6 зона, 1-14 місця 14 6 3 5 23−19 15 5 з 28
1987 Друга ліга, 6 зона 52 18 10 24 55−63 46 16 з 27
1988 Друга ліга, 6 зона 50 21 13 16 60−64 55 8 з 26
1989 Друга ліга, 6 зона 52 32 14 6 84−38 78 1 з 27
Друга ліга, фінал Б 4 0 3 1 2−5 3 2 з 3
1990 Друга ліга, західна зона 42 14 7 21 42−61 35 17 з 22
1991 Друга ліга, західна зона 42 19 7 16 46−33 45 8 з 22
Всього: 27 чемпіонатів 1146 363 305 478 1111−1412 1031
Виступи в лігах
Ліга У І В Н П РМ О
Клас Б 11 420 104 132 184 346−515 340
Друга ліга 16 726 259 173 294 765−897 691
Всього: 27 1146 363 305 478 1111−1412 1031

Кубки СРСР[ред.ред. код]

Виступи команди в Кубках СРСР
Рік Етап І В Н П РМ О
1961 1/128 фіналу 1 0 0 1 1−3 0
1962 1/256 фіналу 1 0 0 1 0−2 0
1963 1/512 фіналу 1 0 0 1 0−1 0
1964 1/1024 фіналу 1 0 0 1 0−2 0
1965 1/512 фіналу 1 0 0 1 0−1 0
1966/1967 1/2048 фіналу 1 0 0 1 1−2 0
1967/1968 1/2048 фіналу 1 0 1 0 0−0 1
1987/1988 1/16 фіналу 4 2 1 1 3−2 5
1990/1991 1/64 фіналу 1 0 0 1 1−2 0
Всього 9 турнірів 12 2 2 8 6−15 6

Найбільші перемоги:

Найбільші поразки:

Чемпіонати України[ред.ред. код]

Виступи «Волині» в чемпіонатах України
Рік Ліга, зона, група I В Н П РМ О Місце Головний тренер Кращий бомбардир
1992 (весна) Вища ліга 18 8 2 8 24−21 18 5 із 10 Мирон Маркевич Михайло Бурч, Дмитро Топчієв (по 4 голи)
1992/1993 Вища ліга 30 10 6 14 37−54 26 11 із 16 Роман Покора Володимир Дикий (9)
1993/1994 Вища ліга 34 10 12 12 27−30 32 11 із 18 Роман Покора Сергій Круковець, Володимир Мозолюк (по 6)
1994/1995 Вища ліга 34 11 3 20 29−58 36 15 із 18 Роман Покора (8), Леонід Бакай (1), Віталій Кварцяний (25) Вадим Солодкий (7)
1995/1996 Вища ліга 34 9 7 18 34−58 34 17 із 18 Віталій Кварцяний (21), Олексій Єщенко (1), Юрій Дячук-Ставицький (11) Володимир Мозолюк (12)
1996/1997 Перша ліга 46 26 5 15 62−47 83 4 із 24 Анатолій Раденко Олег Панченко (9)
1997/1998 Перша ліга 42 19 8 15 56−45 65 9 із 22 Анатолій Раденко (2), Олексій Єщенко (19), Юрій Шулятицький (20) Сергій Драницький (14)
1998/1999 Перша ліга 38 16 3 19 36−43 51 14 із 20 Юрій Шулятицький (30), Олексій Єщенко (6) В.Яцурак, С.Драницький, В.Кохановський, В.Мозолюк (по 4)
1999/2000 Перша ліга 34 13 9 12 42−41 48 10 із 18 Олексій Єщенко Сергій Барановський (9)
2000/2001 Перша ліга 34 13 5 16 41−38 44 9 із 18 Олексій Єщенко (17), Віталій Кварцяний (17) Кахабер Дгебуадзе (7)
2001/2002 Перша ліга 34 25 3 6 56−24 78 1 із 18 Віталій Кварцяний Василь Сачко (17)
2002/2003 Вища ліга 30 12 5 13 37−44 41 6 із 16 Віталій Кварцяний Самір Алієв (9)
2003/2004 Вища ліга 30 7 8 15 25−44 29 13 із 16 Віталій Кварцяний Василь Сачко (7)
2004/2005 Вища ліга 30 11 7 12 35−37 40 8 із 16 Віталій Кварцяний Василь Сачко (12)
2005/2006 Вища ліга 30 9 6 15 31−45 33 15 із 16 Віталій Кварцяний Василь Сачко (13)
2006/2007 Перша ліга 36 13 7 16 40−48 46 12 із 19 Віталій Кварцяний Майкл Алозі (13)
2007/2008 Перша ліга 38 16 8 14 61−55 53[2] 9 із 20 Віталій Кварцяний Майкл Алозі (15)
2008/2009 Перша ліга 32 15 5 12 48−46 50 5 із 17 Віталій Кварцяний Олександр Пищур (22)
2009/2010 Перша ліга 34 22 8 4 71−30 74 2 із 18 Віталій Кварцяний Майкон (13)
2010/2011 Прем'єр-ліга 30 9 7 14 27−49 34 11 із 16 Віталій Кварцяний Олександр Пищур (8)
2011/2012 Прем'єр-ліга 30 7 6 17 25−43 27 12 із 16 Віталій Кварцяний (20), Анатолій Дем'яненко (10) Майкон (14)
2012/2013 Прем'єр-ліга 30 7 8 15 26−45 29 13 із 16 Анатолій Дем'яненко (25), Пісковець Анатолій (2) Віталій Кварцяний (3) Ерік (5)
2013/2014 Прем'єр-ліга 28 7 6 15 24−51 27 13 із 16 Віталій Кварцяний Ерік (4)
Усього 23 турніри 756 295 144 317 894−996 1029

Виступи в лігах:

Ліга У І В Н П РМ О
Вища ліга 13 378 117 83 188 381−579 434
Перша ліга 10 368 178 61 129 513−417 595
Усього 23 756 295 144 317 894−996 1029

Кубки України[ред.ред. код]

Виступи команди в Кубках України
Рік Етап І В Н П РМ О Найкращий бомбардир Тренер
1992 1/32 фіналу 1 0 0 1 2−3 0 Володимир Дикий, Ігор Плотко (по 1) Мирон Маркевич
1992/1993 1/4 фіналу 6 2 2 2 12−12 6 Володимир Дикий, Роман Зуб, Василь Пилипенко (по 2) Роман Покора
1993/1994 1/4 фіналу 6 3 0 3 7−7 6 Бенько, Мозолюк, Богунов, Сарнавський, Дикий, Федюков, Нікітін (по 1) Роман Покора
1994/1995 1/16 фіналу 2 1 0 1 2−3 2 Сергій Круковець, Володимир Дикий (по 1) Віталій Кварцяний
1995/1996 1/8 фіналу 2 1 0 1 2−3 2 Вадим Солодкий, Володимир Мозолюк (по 1) Віталій Кварцяний
1996/1997 1/8 фіналу 3 2 0 1 4−3 4 Петро Голубка (3) Анатолій Раденко
1997/1998 1/16 фіналу 3 1[3] 1 1 1−2 3 Сергій Драницький (1) Олексій Єщенко
1998/1999 1/16 фіналу 6 2 2 2 10−9 6 Сергій Драницький (6) Юрій Шулятицький
1999/2000 1/16 фіналу 1 0 0 1 1−3 0 Сергій Барановський (1) Олексій Єщенко
2000/2001 1/16 фіналу 1 0 0 1 2−3 0 Петро Матвійчук, Василь Кохановський (по 1) Олексій Єщенко
2001/2002 1/8 фіналу 6 3 2 1 6−6 8 Юрій Дудник (3) Віталій Кварцяний
2002/2003 Півфінал 7 4 0 3 12−10 8 Сачко, Гребеножко, Алієв, Сіанкам (по 2) Віталій Кварцяний
2003/2004 1/8 фіналу 3 2 0 1 8−2 4 Василь Сачко (3) Віталій Кварцяний
2004/2005 Чвертьфінал 5 3 0 2 10−7 6 Бранислав Крунич (4) Віталій Кварцяний
2005/2006 1/16 фіналу 2 1 0 1 5−4 2 Алозі, Сачко, Товкацький, Божич, Митич (по 1) Віталій Кварцяний
2006/2007 1/16 фіналу 2 1 0 1 1−3 2 Андрій Степанов (1) Віталій Кварцяний
2007/2008 Другий попередній 1 0 0 1 2−4 0 Жадер, Максим Лісовий (по 1) Віталій Кварцяний
2008/2009 Другий попередній 1 0 0 1 2−4 0 Богдан Карковський, Олег Хромцов (по 1) Віталій Кварцяний
2009/2010 Півфінал 5 4 0 1 12−7 8 Олександр Пищур (3) Віталій Кварцяний
2010/2011 1/16 фіналу 2 1 0 1 5-5 2 Майкон (5) Віталій Кварцяний
2011/2012 Півфінал 4 3 0 1 14-7 6 Майкон (3) Віталій Кварцяний (2), Анатолій Дем'яненко (2)
2012/2013 1/4 фіналу 3 2 0 1 5-3 4 Овонікоко, Насонов, Павлов, Суботич, Стевич (по 1) Анатолій Дем'яненко
2013/2014 1/16 фіналу 1 0 0 1 1-2 0 Шумахер (1) Віталій Кварцяний
Всього 23 турніра 73 36 7 30 126−112 79

Найбільша перемога: 7:1 ("Іллічівець ", 21 вересня 2011 року, Луцьк)

Найбільші поразки:

Чемпіонати України серед дублерів[ред.ред. код]

Виступи команди в чемпіонатах України серед дублерів
Рік І В Н П РМ О Місце Найкращий бомбардир Головний тренер
2004/2005 30 11 8 11 45−50 41 9 з 16 Майкл Алозі (6) Віталій Кварцяний
2005/2006 30 9 3 18 48−79 30 13 з 16 Майкл Алозі (16) Віталій Кварцяний
2010/2011 30 10 3 17 45−74 33 13 з 16 Євген Павлов (11) Віталій Кварцяний
2011/2012 30 9 8 13 50−57 35 11 з 16 Олексій Бабир (11) Віталій Кварцяний (20), Анатолій Дем'яненко (10)
Усього 120 39 22 59 188−260 139

Склад команди[ред.ред. код]

Склад команди станом на 27 вересня 2014 року.[4]

Футболіст Дата народження Країна
Воротарі
42 Віталій Неділько 21 серпня 1982 Україна Україна
74 Артем Кичак 16 травня 1989 Україна Україна
78 Сергій Літовченко 4 жовтня 1987 Україна Україна
Захисники
3 Сергій Сімінін 9 жовтня 1987 Україна Україна
4 Віталій Приндета 2 лютого 1993 Україна Україна
5 Сергій Воронін 24 березня 1987 Україна Україна
13 Артем Шабанов 7 березня 1992 Україна Україна
14 Івиця Жунич 11 серпня 1988 Хорватія Хорватія
16 Галь Шиш 28 січня 1989 Ізраїль Ізраїль
20 Дмитро Задерецький 3 серпня 1994 Україна Україна
30 Олег Гуменюк 3 травня 1983 Україна Україна
33 Євгеній Новак 1 лютого 1989 Україна Україна
36 Роман Годований 4 жовтня 1990 Україна Україна
39 Олександр Сваток 27 вересня 1994 Україна Україна
Півзахисники
6 Руслан Бабенко 8 липня 1992 Україна Україна
7 Валерій Федорчук 5 жовтня 1988 Україна Україна
10 Ерік Бікфалві 5 лютого 1988 Румунія Румунія
18 Іван Рогач 18 червня 1992 Сербія Сербія
19 Олександр Кобахідзе 11 лютого 1987 Грузія Грузія
23 Дмитро Нємчанінов 27 січня 1990 Україна Україна
79 Мічел Бабатунде 24 грудня 1992 Нігерія Нігерія
91 Темур Парцванія 6 липня 1991 Україна Україна
93 Флорентін Матей 15 квітня 1993 Румунія Румунія
Нападники
9 Редван Мемешев 15 серпня 1993 Україна Україна
11 Алессандро Селін 11 вересня 1989 Італія Італія
17 Даніло Маріотто 15 січня 1996 Бразилія Бразилія
77 Євген Бохашвілі 27 квітня 1989 Україна Україна
89 Дмитро Козьбан 27 квітня 1989 Україна Україна

Молодіжний склад[ред.ред. код]

Згідно з офіційним сайтом, станом на 14 серпня 2013 року.

Футболіст Дата народження Країна
Воротарі
80 Ярмощук Олександр Олександрович 7 грудня 1995 Україна Україна
82 Воробей Олександр Валерійович 14 червня 1995 Україна Україна
83 Пшибила Степан Романович 9 січня 1994 Україна Україна
Захисники
31 Малик Євген Вікторович 11 червня 1995 Україна Україна
50 Мельничук Назар Тарасович 24 лютого 1995 Україна Україна
51 Олексюк Іван Миколайович 8 липня 1995 Україна Україна
57 Воробей Роман Володимирович 7 червня 1995 Україна Україна
60 Малецький Владислав Андрійович 6 квітня 1995 Україна Україна
Півзахисники
45 Шаповал Владислав Федорович 8 травня 1995 Україна Україна
56 Булига Дмитро Володимирович 16 січня 1995 Україна Україна
58 Коломієць Сергій Олександрович 29 січня 1995 Україна Україна
59 Максимук Дмитро Вячеславович 20 вересня 1995 Україна Україна
62 Батрак Олександр Ігорович 8 вересня 1993 Україна Україна
70 Коблюк Тарас Володимирович 10 березня 1994 Україна Україна
95 Стрижеус Андрій Святославович 18 серпня 1995 Україна Україна
Нападники
19 Петрук Петро Володимирович 25 січня 1993 Україна Україна
28 Харченко Євген Ігорович 21 грудня 1994 Україна Україна
35 Бабій Мар`ян Зеновійович 7 січня 1995 Україна Україна
61 Шаула Юрій Петрович 26 січня 1995 Україна Україна
94 Хомченко Віктор Вікторович 11 листопада 1994 Україна Україна

Стадіон[ред.ред. код]

Клуб проводить домашні ігри на стадіоні «Авангард», що розрахований на 12 080 глядачів. Усі місця обладнані індивідуальними пластиковими сидіннями. Стадіон належить місту, 2011 року його віддали в оренду ФК «Волинь» на 49 років[5]. Клуб має стадіон «Підшипник» (на території Луцького підшипникового заводу), де грає молодіжний склад «Волині». Запланована реконструкція обидвох арен — на одній з них залишаться бігові доріжки для легкої атлетики, інша буде суто футбольною. Новий стадіон матиме 15 тисяч глядацьких місць і на вигляд буде подібний до стадіонів «Славутич-Арена» (Запоріжжя) або «Шериф» (Тирасполь)[6]. Також «Волинь» планує будівництво кількох тренувальних полів, а в селі Дачному біля Луцька зведуть клубну базу та спортивний комплекс для тренувань з різних видів спорту[7].

Уболівальники[ред.ред. код]

Фан-сектор «Волині»

Найактивніші вболівальники «Волині» збираються на стадіоні «Авангард» на 17-му секторі. Волиняни мають націоналістичні погляди, але не настільки радикальні як, наприклад, фанати «Карпат»[8]. Угрупування (так звані «фірми»): Volyn Crusaders Firm, Volyn Dogs Firm, KG, Lutsk Supporters Division. Також команду підтримує угрупування з Ковеля з банером Kovel Ultras та угрупування з Горохова й Перемиля зі своїми банерами.

Фанати «Волині» неприязно ставляться до регіональних суперників — фанатів «Вереса», «Карпат» (див. Галицько-волинське дербі), а також київських «Оболоні» та «Динамо».[9]

Відвідування[ред.ред. код]

Відвідуваність домашніх матчів «Волині»[10], середня кількість глядачів на грі чемпіонату країни впродовж сезону:

  • Червоний колір — вища ліга
  • Світло-рожевий — перша ліга (1997/98 — 2001/02, 2006/07 — 2009/10)

Досягнення[ред.ред. код]

Статистика[ред.ред. код]

Найкращі бомбардири команди за історію (на 17.07.2011)[11][12]
Гравець Усього
м'ячів
Чемпіонат СРСР Кубок
СРСР
Чемпіонат України Кубок
України
Клас Б Друга ліга Вища ліга Перша ліга
1 Федецький Андрій 91 79 1 11
1 Дикий Володимир 91 62 1 23
3 Мозолюк Володимир 89 45 25 16 3
4 Сачко Василь 63 40 17 6
5 Філонюк Павло 60 59 1
6 Бердовський Володимир 54 54
7 Пищур Олександр* 52 9 40 3
8 Гащин Володимир 42 3 16 19 4
9 Драницький Сергій 39 1 32 6
10 Кльоц Микола 37 37
11 Алозі Майкл Чіді 31 2 28 1
11 Самошкін Юрій 31 31
13 Майкон Перейра ді Олівейра* 22 4 13 5
14 Іващенко Едуард 20 19 1
14 Слука Микола 20 20
14 Сопронюк Василь 20 20
14 Федюков Олег 20 7 4 8 1
14 Якубович Роман 20 19 1
19 Бурч Михайло 18 12 5 1
19 Павлов Євген* 18 2 16
19 Кінаш Ярослав* 17 16 1
22 Панченко Олег 17 17
22 Петров Юрій 17 16 1
24 Леськів Василь 16 15 1
24 Попов Анатолій 16 16
26 Алієв Самір 15 11 4
26 Круковець Сергій 15 13 2
26 Кулішевич Олександр 15 15

* Гравець досі виступає за клуб.

Гвардійці команди (1960–2006)[11][13]
Гравець Усього
ігор
Чемпіонат СРСР Кубок
СРСР
Чемпіонат України Кубок
України
Клас Б Друга ліга Вища ліга Перша ліга
1 Федюков Олег 563 165 1 152 210 35
2 Федецький Андрій 545 426 5 102 12
3 Мозолюк Володимир 502 270 102 111 19
4 Бурч Михайло 456 399 4 28 22 3
5 Польний Іван 341 286 5 43 7
6 Бердовський Володимир 324 322 2
7 Філонюк Павло 323 309 4 9 1
8 Антонюк Володимир 321 252 5 48 7
9 Дикий Володимир 300 165 1 119 15
10 Польний Ігор 284 284
11 Кльоц Микола 279 279
12 Кондрашин Юрій 258 258
13 Самошкін Юрій 257 257
14 Дорошенко Юрій 252 240 10 2
14 Фролов Олександр 252 252
16 Гащин Володимир 248 32 123 67 26
17 Богунов Сергій 242 41 114 68 19
18 Мікоян Альберт 229 189 40
19 Слука Микола 226 207 4 14 1
20 Долиняк Олександр 217 217
21 Поліщук Анатолій 204 156 3 40 5
22 Дмитерко Борис 188 183 5
23 Іващенко Едуард 186 140 45 1
24 Комзюк Ярослав 175 30 127 18
25 Коротаєв Андрій 174 165 1 6 2
26 Сачко Василь 171 114 34 23
27 Шухман Геннадій 157 152 4 1
28 Вовчук Любомир 154 37 103 14
28 Драницький Сергій 154 10 132 12

Колишні назви[ред.ред. код]

Визначні гравці[ред.ред. код]

Мирон Маркевич
Роман Максимюк
Марко Девич
Майкл Алозі
Олександр Пищур

У Луцьку грали такі відомі гравці як:

Емблеми[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]