Волинь (футбольний клуб)
| Повна назва | ВАТ «Спортивний клуб "ФК Волинь"» |
||
| Прізвисько | Хрестоносці, Малинові | ||
| Коротка назва | ФК «Волинь» | ||
| Рік заснування | 1960 | ||
| Місто | Луцьк, Україна | ||
| Стадіон | «Авангард» | ||
| Вміщує | 12 080 | ||
| Президент | |||
| Головний тренер | |||
| Ліга | Прем'єр-ліга України | ||
| 2010-11 | 11-е | ||
|
|||
«Воли́нь» — український футбольний клуб з міста Луцька. Виступає у Прем'єр-лізі України. Створений у 1960 році.
Команда 9 сезонів виступала у вищій лізі українського чемпіонату (найвище досягнення — шосте місце), двічі виходила до півфіналу Кубка України (2002/2003, 2009/2010). За команду виступали такі відомі гравці, як Олег Лужний, Анатолій Тимощук, Роман Максимюк, Євген Хачеріді, Марко Девич, Василь Сачко, Папа Гуйє, Майкл Алозі.
Матчі команда проводить на стадіоні «Авангард» (12 080 місць).
Зміст |
[ред.] Історія
[ред.] Перші футбольні команди Луцька
Перші футбольні команди в Луцьку виникли ще за Польщі. У 1931 році був створений «Поліційний клуб спортовий» (ПКС). ПКС був чемпіоном Волинського ОЗПН у 1934, 1935, 1938 і 1939 роках. Команда припинила існування з початком війни.
У 1940 році була створена команда «Динамо» (відроджена в 1944 році, розформована в 1956 році), яка захищала честь міста в республіканських змаганнях у післявоєнні роки (1946—1956). У 1957—1959 роках Луцьк представляла команда гарнізонного будинку офіцерів (ГБО), яка у 1959 році (щоправда, під назвою «команда міста Луцька») виборола сьоме місце у першості УРСР серед колективів фізкультури. Можливо, саме це стало причиною того, що вже наступного року Луцьк дебютував у класі «Б» першості СРСР.
[ред.] Клас Б
У 1960 році у зв'язку з розширенням класу «Б», місту Луцьку було надано місце серед команд-майстрів. Оскільки команда ГБО підпорядковувалася армії, то було вирішено створити нову команду на базі ДСТ «Авангард». Спочатку вона була заявлена як «Авангард», але вже перед самим стартом турніру, 3 квітня, назву було змінено на «Волинь».
Перший матч волиняни провели 10 квітня 1960 року в Кіровограді проти місцевої «Зірки». У тому матчі команда здобула першу перемогу (3:1), а Володимир Бойченко забив перший м'яч команди (у тому матчі він оформив хет-трик). Перший домашній матч команда зіграла 2 травня проти миколаївського «Суднобудівника» (0:0), а першу домашню перемогу «Волинь» здобула 7 травня в матчі проти чернівецького «Авангарду» (2:1), перший домашній гол забив Віктор П'ясецький. Першим тренером команди був Борис Нємец.
Загалом дебютний сезон команда провела невдало, посівши тринадцяте місце з 17 команд, хоча протягом чемпіонату постійно перебувала в десятці кращих. Наступні два роки стали провальними для «Волині» — двічі поспіль лучани фінішували на останньому місці. У 1963 році «Волинь» піднялася на 17-е місце з 20 команд. Але в перехідних матчах того сезону з чемпіоном області поступилася володимир-волинському «Зеніту» 0:1 і 3:3. Та все ж, обласне керівництво вирішило залишити у класі «Б» саме «Волинь».
Надалі результати команди покращилися, але з року в рік її переслідувала нестабільність. У сезонах 1964 і 1966 років команда демонструвала яскраву гру в першому колі, однак через серію поразок і нічиїх у другому колі опинялася за межами першої десятки. У 1968 році клуб було передано під опіку нового «спонсора» — Машзаводу (згодом — Луцький автомобільний завод) і перейменовано на «Торпедо».
Останній сезон у класі «Б» став найкращим для команди. На зимових зборах у Закарпатті «Торпедо» виграло Кубок Федерації футболу УРСР «Підсніжник». А в чемпіонаті 1970 року команда досить впевнено провела зональні змагання і посіла друге місце в другій зоні УРСР. На жаль, на фінальний турнір сил не вистачило і волиняни опустилися на восьму сходинку в таблиці.
Загалом у класі «Б» команда провела 11 сезонів, зігравши 418 матчів, в яких здобула 105 перемог, 130 нічиїх, 183 поразки; різниця м'ячів 348−512=−164. Найвище досягнення — друге місце у зоні та восьме у фінальному турнірі 1970 року.
[ред.] СК «Луцьк»
У сезоні 1971 року відбулася реорганізація радянського футболу. «Торпедо» дебютувало в українській зоні другої ліги і, посівши передостаннє місце, втратило статус команди майстрів. Останнє місце посіла ровенська «Горинь». За регламентом обидві команди мали залишити другу лігу, але Федерація футболу УРСР, зважаючи на втрату команд майстрів у двох суміжних областях Західної України, прийняла рішення залишити команди обох міст у другій лізі за умови зміни їх спортивного підпорядкування. Однак, це рішення було прийняте вже наприкінці січня 1972 року, коли «Торпедо» було розформоване і більшість гравців роз'їхалися по інших містах. У цей час до Луцька надійшла пропозиція від командування Прикарпатського військового округу, команда якого — СКА (Львів) — також вибула з другої ліги. Тому з 1972 року команда Луцька перейшла у відання ПрикВО і її було перейменовано на СК «Луцьк». Армійці грали у Луцьку п'ять років і за цей час одного разу навіть здобули «бронзу» в українській зоні та «Рубіновий кубок» — приз найрезультативнішому колективу другої ліги УРСР (1975 рік).
[ред.] Відродження «Торпедо»
Але вже в 1977 році керівництво Прикарпатського військового округу вирішило перебазувати команду до Львова (відповідно і всі гравці переїхали туди). Тому в лютому 1977 року зібрали нову команду «Торпедо», яка в чемпіонаті зайняла місце СК „Луцьк“, і передали її на баланс автозаводу. Наступні три сезони команда посідала місця внизу турнірної таблиці. У 1981 році тренеру В'ячеславу Пєршину вдалося підняти команду на восьме місце за підсумками сезону. У наступні роки «Торпедо» посідало місця в середині турнірної таблиці.
У 1986 році під керівництвом Мирона Маркевича команда була серед претендентів на бронзу, однак поступившись в останньому турі навиїзді київському СКА з рахунком 0:2, посіла п'яте місце. Цього ж року «Торпедо» отримало приз для команд другої ліги «Знак якості» (присуджувався команді, що підготувала найбільше гравців для команд першої та вищої ліг і зібрала найбільше глядачів). Наступного року волиняни пробилися до 1/16 фіналу Кубка СРСР, де поступилися московському ЦСКА 0:1 і 0:0. Однак невдалі виступи команди в чемпіонаті призвели до відставки Мирона Маркевича, на зміну йому прийшов Віталій Кварцяний. Відвідуваність стадіону в цей час була вкрай низькою, винятком були хіба що матчі проти ровенської команди, які можна сміливо назвати «волинським дербі».
[ред.] «Волинь» — чемпіон української зони другої ліги
30 січня 1989 року на зборах громадських організацій міста було створено футбольний клуб «Волинь», який одним з перших в Україні перейшов на госпрозрахунок. Результати не забарилися — того ж року у виснажливому турнірному марафоні (команда провела 52 матчі) у гострій боротьбі з чернівецькою «Буковиною» лучани під керівництвом Віталія Кварцяного посіли перше місце в зоні (команда здобула 32 перемоги при 6 поразках), виборовши звання чемпіонів України. Володимир Дикий установив рекорд клубу, забивши за сезон 22 голи. На жаль, почин не був підтриманий у перехідному турнірі за вихід до першої ліги СРСР. Федерація футболу СРСР спочатку заборонила дозаявляти гравців на перехідні матчі, але перед самим їх початком скасувала постанову, не попередивши «Волинь». Оскільки в команді було багато травмованих гравців, на поле довелося виходити в якості польового гравця воротареві Михайлові Бурчу. У підсумку команда посіла друге місце.
Золоті медалі чемпіонів України 1989 року отримали:
- воротарі — Раймонд Лайзанс, Михайло Бурч;
- захисники — Володимир Антонюк, Олег Федюков, Іван Польний, Геннадій Шухман, Роман Крищишин;
- півзахисники — Анатолій Раденко, Микола Слука, Андрій Федецький, Сергій Ковальов, Володимир Гащин, Володимир Мартинюк;
- нападники — Арманд Зейберліньш, Володимир Дикий, Павло Філонюк, Володимир Мозолюк;
- начальник команди — Анатолій Барабасевич;
- головний тренер — Віталій Кварцяний;
- тренер — Олексій Єщенко.
Після чемпіонського сезону настав певний спад: у 1990 році команда посіла сімнадцяте місце, а в 1991 — восьме у «буферній» західній зоні другої ліги. Це дало змогу ввійти до першого національного чемпіонату України в якості вищолігової команди. Останній матч у чемпіонаті СРСР команда провела вдома 7 листопада 1991 року проти брестського «Динамо». Матч закінчився нульовою нічиєю.
[ред.] Вища ліга
Навесні 1992 року незалежна Україна проводила свій дебютний чемпіонат. «Волинь», яку тренував Мирон Маркевич, грала у другій підгрупі вищої ліги, де посіла п'яте місце з десяти команд (хоча якийсь час навіть лідирувала). Перший матч чемпіонату України команда провела в Івано-Франківську проти місцевого «Прикарпаття» (0:0), а перший гол забив Ігор Плотко у наступній грі з «Буковиною» (1:2). Того ж року домашній матч проти київського «Динамо» зібрав на «Авангарді» рекордні 20 тисяч глядачів.
Улітку головний тренер «Волині» Мирон Маркевич без попередження залишив команду і вирушив до Львова, взявши з собою двох ключових гравців — Плотка й Топчієва. Фінансові і організаційні проблеми, які почалися в той час у більшості клубів України торкнулися і луцької команди. Тренером команди став Роман Покора. Протягом чемпіонатів 1993/1994 і 1994/1995 років команда двічі посідала одинадцяте місце в таблиці та двічі доходила до чвертьфіналу Кубка України. Після низки невдалих ігор на початку чемпіонату 1994/1995 років Роман Покора змушений був піти з клубу, на його місце прийшов Віталій Кварцяний, якому вдалося зберегти команду у вищій лізі. Однак у наступному чемпіонаті на початку другого кола керівництво Волинської ОДА звільнило Кварцяного і призначило на посаду головного тренера Юрія Дячука-Ставицького. Але йому не вдалося зберегти команду у вищій лізі, «Волинь» посіла 17-е місце з 18 команд.
[ред.] Перша ліга
Наступного сезону команду в першій лізі очолив Анатолій Раденко. Склад команди був оновлений на 90 %, з'явилося багато молодих гравців і команда після першого кола посіла друге місце. Але у клубі загострилася фінансова криза, довелося продавати ключових гравців. У результаті в сезоні 1996/1997 років команда посіла 4-е місце. Наступного сезону після 4-х турів команду залишив Анатолій Раденко, а щоб вийти з фінансової кризи, команді довелося продати Володимира Гапона і Анатолія Тимощука. У сезоні 1998/1999 тільки перемога в останньому турі над донецьким «Шахтарем-2» (луцька команда перемогла 5:2, по ходу матчу програючи 0:2) дозволила команді не вилетіти до другої ліги — «Волинь» (тренер — Юрій Шулятицький) набрала стільки ж очок, скільки й «Поділля», яке й опустилося нижче. Олексій Єщенко, який став біля керма команди, дещо стабілізував гру, але фінансове становище клубу не покращив. У сезоні 2000/2001 від складу попереднього сезону залишився один Олег Федюков. Після першого кола команда посідала 15-е місце, яке відправляло команду до другої ліги.
Наприкінці 2000 року президентом і головним тренером «Волині» став уже знайомий уболівальникам Віталій Кварцяний. Клуб змінив назву на СК «Волинь-1», з'явилися спонсори, повернулася обличчям до команди й міська та обласна влада. Перед колективом були поставлені нові завдання і друге коло чемпіонату 2000/2001 років клуб завершив на дев'ятому місці. В останньому турі команда розгромила київський ЦСКА-2 — 7:0. Ця перемога досі залишається найбільшою перемогою «Волині» в чемпіонатах. У цей час реконструювали стадіон, до команди прийшли нові футболісти та повернулися вихованці клубу. Перед початком сезону луцький клуб вважався одним із фаворитів у першій лізі. Усі домашні матчі в тому чемпіонаті команда виграла, а з 20 вересня 2001 по 8 квітня 2002 року команда здобула 13 перемог поспіль. За сім турів до кінця чемпіонату волиняни забезпечили собі місце у вищій лізі, а за три — достроково стали чемпіонами першої ліги. Нападник «Волині» Василь Сачко з 17 голами став кращим бомбардиром ліги.
Золоті медалі чемпіонів першої ліги 2001/2002 років отримали:
- воротарі — Юрій Нікітенко, Роман Нестеренко;
- захисники — Олег Федюков, Юрій Кондаков, Віталій Розгон, Любомир Гальчук, Ярослав Комзюк;
- півзахисники — Володимир Гащин, Юрій Дудник, Сергій Гончаренко, Андрій Пісний, Володимир Гапон, Дмитро Топчієв, Олександр Агарін;
- нападники — Василь Сачко, Сергій Кривий, Олександр Гребеножко, Володимир Луценко, Віктор Мацюк, Сергій Гордун, Вадим Солодкий, Олександр Столярчук;
- президент клубу — Василь Столяр;
- головний тренер — Віталій Кварцяний;
- тренер — Петро Кушлик.
[ред.] Повернення до еліти
Повернення «Волині» до еліти було вражаючим — команда посіла шосте місце в турнірній таблиці чемпіонату і пробилася до півфіналу кубка України. По ходу чемпіонату «Волинь» двічі обіграла донецький «Шахтар» (2:0 і 3:1) і вдома перемогла київське «Динамо» (1:0). Однак у наступні роки команда боролася за виживання у вищій лізі. У чемпіонаті 2003/2004 років клуб у перших восьми матчах не здобув жодної перемоги, однак у другому колі йому вдалося зберегти прописку у вищій лізі. Наступного сезону «Волинь» посіла восьме місце, хоча протягом чемпіонату довго трималася в четвірці кращих. Перше коло чемпіонату 2005/2006 років команда завершила на третьому місці, однак через фінансову нестабільність із клубу пішли багато гравців «основи» і команда посіла передостаннє, п'ятнадцяте, місце у вищій лізі, опустившись до першої ліги.
[ред.] Знову перша ліга
У наступному чемпіонаті перед командою ставилися задачі повернення до вищої ліги, однак вона посіла лише 12-е місце, а чемпіонат 2007/2008 років волиняни завершили дев'ятими.
[ред.] Вихід до Прем'єр-ліги України
У сезоні 2009/10 клуб посів друге місце в першій лізі та виборов путівку до Прем'єр-ліги. «Волинь» вдало розпочала чемпіонат 2010/11, посівши 6-е місце за підсумками осінньої частини сезону, але через серію невдалих ігор навесні в підсумку посіла 11-у позицію. Улітку 2011 року клуб знайшов нового інвестора — 50% акцій ТОВ „ФК «Волинь»“ придбав народний депутат України Ігор Палиця.[1]
[ред.] Протистояння
Традиційним і найпринциповішим суперником «Волині» є рівненський «Верес». Однак, тривала відсутність матчів між цими клубами призвела до трансформації у молодого покоління уболівальників розуміння принципового суперника, у ролі якого виступили «Карпати» Львів. З іношого боку, довготривалих та історичних традицій такого протистояння, як надпринципового - немає. У середовищі уболівальників протистояння носить назву Галицько-Волинське дербі.
[ред.] Турніри
[ред.] Чемпіонати СРСР
| Рік | Клас, ліга, зона | І | В | Н | П | РМ | О | Місце |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1960 | Клас Б, 1 зона УРСР | 32 | 8 | 9 | 15 | 33−48 | 25 | 13 з 17 |
| 1961 | Клас Б, 1 зона УРСР | 34 | 5 | 8 | 21 | 33−57 | 18 | 18 з 18 |
| 1962 | Клас Б, 2 зона УРСР | 24 | 5 | 5 | 14 | 22−40 | 15 | 13 з 13 |
| Клас Б, УРСР, 29-39 місця | 10 | 2 | 3 | 5 | 9−18 | 7 | 38 з 39 | |
| 1963 | Клас Б, 1 зона УРСР | 38 | 8 | 10 | 20 | 24−61 | 26 | 17 з 20 |
| Клас Б, УРСР, стикові матчі | 2 | 0 | 1 | 1 | 0−3 | 1 | 34 з 40 | |
| 1964 | Клас Б, 1 зона УРСР | 30 | 7 | 10 | 13 | 23−34 | 24 | 13 з 16 |
| Клас Б, УРСР, 31-36 місця | 10 | 1 | 6 | 3 | 6−10 | 8 | 36 з 41 | |
| 1965 | Клас Б, 2 зона УРСР | 30 | 6 | 12 | 12 | 26−35 | 24 | 12 з 16 |
| Клас Б, УРСР, 25-30 місця | 10 | 3 | 1 | 6 | 14−17 | 7 | 30 з 45 | |
| 1966 | Клас Б, 1 зона УРСР | 38 | 14 | 10 | 14 | 39−38 | 38 | 12 з 20 |
| Клас Б, УРСР, стикові ігри | 0 | 0 | 0 | 0 | 0−0 | 0 | 23 з 40 | |
| 1967 | Клас Б, 1 зона УРСР | 40 | 8 | 15 | 17 | 32−41 | 31 | 19 з 21 |
| 1968 | Клас Б, 1 зона УРСР | 42 | 15 | 11 | 16 | 31−40 | 41 | 12 з 22 |
| 1969 | Клас Б, 1 зона УРСР | 40 | 7 | 17 | 16 | 21−41 | 31 | 18 з 21 |
| 1970 | Клас Б, 2 зона УРСР | 26 | 12 | 9 | 5 | 27−17 | 33 | 2 з 14 |
| Клас Б, УРСР, 1-14 місця | 14 | 3 | 5 | 6 | 6−15 | 11 | 8 з 27 | |
| 1971 | Друга ліга, 1 зона | 50 | 7 | 16 | 27 | 21−66 | 30 | 25 з 26 |
| 1977 | Друга ліга, 2 зона | 44 | 12 | 8 | 24 | 35−70 | 32 | 19 з 23 |
| 1978 | Друга ліга, 2 зона | 44 | 13 | 6 | 25 | 32−72 | 32 | 21 з 23 |
| 1979 | Друга ліга, 2 зона | 46 | 10 | 16 | 20 | 42−69 | 36 | 20 з 24 |
| 1980 | Друга ліга, 5 зона | 44 | 9 | 14 | 21 | 43−76 | 32 | 20 з 23 |
| 1981 | Друга ліга, 5 зона | 44 | 20 | 8 | 16 | 56−35 | 48 | 8 з 23 |
| 1982 | Друга ліга, 6 зона | 46 | 16 | 9 | 21 | 49−60 | 41 | 14 з 24 |
| 1983 | Друга ліга, 6 зона | 50 | 20 | 9 | 21 | 66−71 | 49 | 11 з 26 |
| 1984 | Друга ліга, 6 зона, 1 група | 24 | 11 | 5 | 8 | 20−20 | 27 | 6 з 13 |
| Друга ліга, 6 зона, 1-12 місця | 12 | 2 | 4 | 6 | 11−20 | 8 | 11 з 26 | |
| 1985 | Друга ліга, 6 зона, 1 група | 26 | 10 | 9 | 7 | 30−23 | 29 | 8 з 14 |
| Друга ліга, 6 зона, 15-28 місця | 14 | 6 | 6 | 2 | 21−12 | 18 | 15 з 28 | |
| 1986 | Друга ліга, 6 зона, 1 група | 26 | 13 | 6 | 7 | 27−20 | 32 | 4 з 14 |
| Друга ліга, 6 зона, 1-14 місця | 14 | 6 | 3 | 5 | 23−19 | 15 | 5 з 28 | |
| 1987 | Друга ліга, 6 зона | 52 | 18 | 10 | 24 | 55−63 | 46 | 16 з 27 |
| 1988 | Друга ліга, 6 зона | 50 | 21 | 13 | 16 | 60−64 | 55 | 8 з 26 |
| 1989 | Друга ліга, 6 зона | 52 | 32 | 14 | 6 | 84−38 | 78 | 1 з 27 |
| Друга ліга, фінал Б | 4 | 0 | 3 | 1 | 2−5 | 3 | 2 з 3 | |
| 1990 | Друга ліга, західна зона | 42 | 14 | 7 | 21 | 42−61 | 35 | 17 з 22 |
| 1991 | Друга ліга, західна зона | 42 | 19 | 7 | 16 | 46−33 | 45 | 8 з 22 |
| Всього: | 27 чемпіонатів | 1146 | 363 | 305 | 478 | 1111−1412 | 1031 |
| Ліга | У | І | В | Н | П | РМ | О |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Клас Б | 11 | 420 | 104 | 132 | 184 | 346−515 | 340 |
| Друга ліга | 16 | 726 | 259 | 173 | 294 | 765−897 | 691 |
| Всього: | 27 | 1146 | 363 | 305 | 478 | 1111−1412 | 1031 |
- Найбільша перемога: 6:0 («Фрунзенець», 31 липня 1983 року, Луцьк).
- Найбільша поразка: 0:7 («Шахтар» К, 18 вересня 1971 року, Кадіївка; СКА Л, 22 вересня 1978 року, Львів)
[ред.] Кубки СРСР
| Рік | Етап | І | В | Н | П | РМ | О |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1961 | 1/128 фіналу | 1 | 0 | 0 | 1 | 1−3 | 0 |
| 1962 | 1/256 фіналу | 1 | 0 | 0 | 1 | 0−2 | 0 |
| 1963 | 1/512 фіналу | 1 | 0 | 0 | 1 | 0−1 | 0 |
| 1964 | 1/1024 фіналу | 1 | 0 | 0 | 1 | 0−2 | 0 |
| 1965 | 1/512 фіналу | 1 | 0 | 0 | 1 | 0−1 | 0 |
| 1966/1967 | 1/2048 фіналу | 1 | 0 | 0 | 1 | 1−2 | 0 |
| 1967/1968 | 1/2048 фіналу | 1 | 0 | 1 | 0 | 0−0 | 1 |
| 1987/1988 | 1/16 фіналу | 4 | 2 | 1 | 1 | 3−2 | 5 |
| 1990/1991 | 1/64 фіналу | 1 | 0 | 0 | 1 | 1−2 | 0 |
| Всього | 9 турнірів | 12 | 2 | 2 | 8 | 6−15 | 6 |
Найбільші перемоги:
- 2:1 («Текстильник» Т, 6 червня 1987 року, Луцьк)
- 1:0 (СКА «Карпати», 25 червня 1987 року, Луцьк)
Найбільші поразки:
- 1:3 («Верховина», 11 червня 1961 року, Ужгород)
- 0:2 («Суднобудівник», 9 травня 1962 року, Миколаїв; «Авангард» Т, 25 квітня 1964 року, Тернопіль)
[ред.] Чемпіонати України
| Рік | Ліга, зона, група | I | В | Н | П | РМ | О | Місце | Головний тренер | Кращий бомбардир |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1992 (весна) | Вища ліга | 18 | 8 | 2 | 8 | 24−21 | 18 | 5 із 10 | Мирон Маркевич | Михайло Бурч, Дмитро Топчієв (по 4 голи) |
| 1992/1993 | Вища ліга | 30 | 10 | 6 | 14 | 37−54 | 26 | 11 із 16 | Роман Покора | Володимир Дикий (9) |
| 1993/1994 | Вища ліга | 34 | 10 | 12 | 12 | 27−30 | 32 | 11 із 18 | Роман Покора | Сергій Круковець, Володимир Мозолюк (по 6) |
| 1994/1995 | Вища ліга | 34 | 11 | 3 | 20 | 29−58 | 36 | 15 із 18 | Роман Покора (8), Леонід Бакай (1), Віталій Кварцяний (25) | Вадим Солодкий (7) |
| 1995/1996 | Вища ліга | 34 | 9 | 7 | 18 | 34−58 | 34 | 17 із 18 | Віталій Кварцяний (21), Олексій Єщенко (1), Юрій Дячук-Ставицький (11) | Володимир Мозолюк (12) |
| 1996/1997 | Перша ліга | 46 | 26 | 5 | 15 | 62−47 | 83 | 4 із 24 | Анатолій Раденко | Олег Панченко (9) |
| 1997/1998 | Перша ліга | 42 | 19 | 8 | 15 | 56−45 | 65 | 9 із 22 | Анатолій Раденко (2), Олексій Єщенко (19), Юрій Шулятицький (20) | Сергій Драницький (14) |
| 1998/1999 | Перша ліга | 38 | 16 | 3 | 19 | 36−43 | 51 | 14 із 20 | Юрій Шулятицький (30), Олексій Єщенко (6) | В.Яцурак, С.Драницький, В.Кохановський, В.Мозолюк (по 4) |
| 1999/2000 | Перша ліга | 34 | 13 | 9 | 12 | 42−41 | 48 | 10 із 18 | Олексій Єщенко | Сергій Барановський (9) |
| 2000/2001 | Перша ліга | 34 | 13 | 5 | 16 | 41−38 | 44 | 9 із 18 | Олексій Єщенко (17), Віталій Кварцяний (17) | Кахабер Дгебуадзе (7) |
| 2001/2002 | Перша ліга | 34 | 25 | 3 | 6 | 56−24 | 78 | 1 із 18 | Віталій Кварцяний | Василь Сачко (17) |
| 2002/2003 | Вища ліга | 30 | 12 | 5 | 13 | 37−44 | 41 | 6 із 16 | Віталій Кварцяний | Самір Алієв (9) |
| 2003/2004 | Вища ліга | 30 | 7 | 8 | 15 | 25−44 | 29 | 13 із 16 | Віталій Кварцяний | Василь Сачко (7) |
| 2004/2005 | Вища ліга | 30 | 11 | 7 | 12 | 35−37 | 40 | 8 із 16 | Віталій Кварцяний | Василь Сачко (12) |
| 2005/2006 | Вища ліга | 30 | 9 | 6 | 15 | 31−45 | 33 | 15 із 16 | Віталій Кварцяний | Василь Сачко (13) |
| 2006/2007 | Перша ліга | 36 | 13 | 7 | 16 | 40−48 | 46 | 12 із 19 | Віталій Кварцяний | Майкл Алозі (13) |
| 2007/2008 | Перша ліга | 38 | 16 | 8 | 14 | 61−55 | 53[2] | 9 із 20 | Віталій Кварцяний | Майкл Алозі (15) |
| 2008/2009 | Перша ліга | 32 | 15 | 5 | 12 | 48−46 | 50 | 5 із 17 | Віталій Кварцяний | Олександр Пищур (22) |
| 2009/2010 | Перша ліга | 34 | 22 | 8 | 4 | 71−30 | 74 | 2 із 18 | Віталій Кварцяний | Майкон (13) |
| 2010/2011 | Прем'єр-ліга | 30 | 9 | 7 | 14 | 27−49 | 34 | 11 із 16 | Віталій Кварцяний | Олександр Пищур (8) |
| Усього | 20 турнірів | 668 | 274 | 124 | 270 | 819−857 | 915 |
Виступи в лігах:
| Ліга | У | І | В | Н | П | РМ | О |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Вища ліга | 10 | 300 | 94 | 63 | 141 | 306−440 | 323 |
| Перша ліга | 10 | 368 | 178 | 61 | 129 | 513−417 | 582 |
| Усього | 20 | 668 | 274 | 124 | 270 | 819−857 | 905 |
- Найбільша перемога: 7:0 (ЦСКА-2, 28 червня 2001 року, Луцьк).
- Найбільша поразка: 1:8 («Арсенал» К, 17 липня 2002 року, Київ).
[ред.] Кубки України
| Рік | Етап | І | В | Н | П | РМ | О | Кращий бомбардир | Тренер |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1992 | 1/32 фіналу | 1 | 0 | 0 | 1 | 2−3 | 0 | Володимир Дикий, Ігор Плотко (по 1) | Мирон Маркевич |
| 1992/1993 | 1/4 фіналу | 6 | 2 | 2 | 2 | 12−12 | 6 | Володимир Дикий, Роман Зуб, Василь Пилипенко (по 2) | Роман Покора |
| 1993/1994 | 1/4 фіналу | 6 | 3 | 0 | 3 | 7−7 | 6 | Бенько, Мозолюк, Богунов, Сарнавський, Дикий, Федюков, Нікітін (по 1) | Роман Покора |
| 1994/1995 | 1/16 фіналу | 2 | 1 | 0 | 1 | 2−3 | 2 | Сергій Круковець, Володимир Дикий (по 1) | Віталій Кварцяний |
| 1995/1996 | 1/8 фіналу | 2 | 1 | 0 | 1 | 2−3 | 2 | Вадим Солодкий, Володимир Мозолюк (по 1) | Віталій Кварцяний |
| 1996/1997 | 1/8 фіналу | 3 | 2 | 0 | 1 | 4−3 | 4 | Петро Голубка (3) | Анатолій Раденко |
| 1997/1998 | 1/16 фіналу | 3 | 1[3] | 1 | 1 | 1−2 | 3 | Сергій Драницький (1) | Олексій Єщенко |
| 1998/1999 | 1/16 фіналу | 6 | 2 | 2 | 2 | 10−9 | 6 | Сергій Драницький (6) | Юрій Шулятицький |
| 1999/2000 | 1/16 фіналу | 1 | 0 | 0 | 1 | 1−3 | 0 | Сергій Барановський (1) | Олексій Єщенко |
| 2000/2001 | 1/16 фіналу | 1 | 0 | 0 | 1 | 2−3 | 0 | Петро Матвійчук, Василь Кохановський (по 1) | Олексій Єщенко |
| 2001/2002 | 1/8 фіналу | 6 | 3 | 2 | 1 | 6−6 | 8 | Юрій Дудник (3) | Віталій Кварцяний |
| 2002/2003 | Півфінал | 7 | 4 | 0 | 3 | 12−10 | 8 | Сачко, Гребеножко, Алієв, Сіанкам (по 2) | Віталій Кварцяний |
| 2003/2004 | 1/8 фіналу | 3 | 2 | 0 | 1 | 8−2 | 4 | Василь Сачко (3) | Віталій Кварцяний |
| 2004/2005 | Чвертьфінал | 5 | 3 | 0 | 2 | 10−7 | 6 | Бранислав Крунич (4) | Віталій Кварцяний |
| 2005/2006 | 1/16 фіналу | 2 | 1 | 0 | 1 | 5−4 | 2 | Алозі, Сачко, Товкацький, Божич, Митич (по 1) | Віталій Кварцяний |
| 2006/2007 | 1/16 фіналу | 2 | 1 | 0 | 1 | 1−3 | 2 | Андрій Степанов (1) | Віталій Кварцяний |
| 2007/2008 | Другий попередній | 1 | 0 | 0 | 1 | 2−4 | 0 | Жадер, Максим Лісовий (по 1) | Віталій Кварцяний |
| 2008/2009 | Другий попередній | 1 | 0 | 0 | 1 | 2−4 | 0 | Богдан Карковський, Олег Хромцов (по 1) | Віталій Кварцяний |
| 2009/2010 | Півфінал | 5 | 4 | 0 | 1 | 12−7 | 8 | Олександр Пищур (3) | Віталій Кварцяний |
| 2010/2011 | 1/16 фіналу | 2 | 1 | 0 | 1 | 5-5 | 2 | Майкон (3) | Віталій Кварцяний |
| Всього | 20 турнірів | 65 | 31 | 7 | 27 | 106−100 | 69 |
Найбільша перемога: 7:1 («Іллічівець », 21 вересня 2011 року, Луцьк)
Найбільші поразки:
- 1:5 («Динамо» К, 24 березня 1993 року, Київ)
- 0:4 («Динамо» К, 5 березня 2003 року, Луцьк; «Динамо» К, 19 листопада 2004 року, Київ)
[ред.] Чемпіонати України серед дублерів
| Рік | І | В | Н | П | РМ | О | Місце | Кращий бомбардир | Головний тренер |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 2004/2005 | 30 | 11 | 8 | 11 | 45−50 | 41 | 9 з 16 | Майкл Алозі (6) | Віталій Кварцяний |
| 2005/2006 | 30 | 9 | 3 | 18 | 48−79 | 30 | 13 з 16 | Майкл Алозі (16) | Віталій Кварцяний |
| 2010/2011 | 30 | 10 | 3 | 17 | 45−74 | 33 | 13 з 16 | Євген Павлов (11) | Віталій Кварцяний |
| Усього | 90 | 30 | 14 | 46 | 138−203 | 104 |
- Найбільша перемога: 6:1 («Чорноморець-Д», 20 травня 2005 року, Овідіополь).
- Найбільша поразка: 2:9 («Динамо-Д», 24 липня 2004 року, Київ; «Дніпро-Д», 21 квітня 2006 року, Новомосковськ).
[ред.] Склад команди
Склад команди станом на 31 серпня 2011 року[4]
[ред.] Трансфери літа 2011 року
|
Прийшли:
|
Пішли:
|
[ред.] Молодіжний склад
Згідно з офіційним сайтом, станом на 5 вересня 2011 року.
| № | Футболіст | Дата народження | Країна |
|---|---|---|---|
| Воротарі | |||
| 44 | Євгеній Сослюк | 7 червня 1993 | |
| 52 | Віктор Ольховий | 21 червня 1993 | |
| Захисники | |||
| 25 | Денис Притиковський | 12 січня 1993 | |
| 33 | Павло Циркуненко | 10 липня 1991 | |
| 37 | Андрій Грисюк | 3 січня 1992 | |
| 45 | Юрій Кримнюк | 13 травня 1993 | |
| 49 | Володимир Староста | 24 вересня 1993 | |
| Півзахисники | |||
| 23 | Олександр Марковець | 26 грудня 1993 | |
| 27 | Василь Жук | 1 січня 1991 | |
| 30 | Сергій Подригуля | 5 лютого 1992 | |
| 41 | Владислав Дмитрук | 5 червня 1994 | |
| 43 | Павло Котур | 12 липня 1992 | |
| 47 | Тарас Коблюк | 10 березня 1994 | |
| 48 | Віктор Ряшко | 27 листопада 1992 | |
| 50 | Володимир Баденчук | 6 серпня 1992 | |
| 51 | Роман Никитюк | 9 вересня 1993 | |
| Нападники | |||
| 40 | Віктор Хомченко | 11 листопада 1994 | |
| 46 | Петро Петрук | 25 січня 1993 | |
[ред.] Стадіон
Клуб проводить домашні ігри на стадіоні «Авангард», що розрахований на 12 000 глядачів. Усі місця обладнані індивідуальними пластиковими сидіннями. Стадіон належить місту, 2011 року його віддали в оренду ФК «Волинь» на 49 років[19]. Клуб має стадіон «Підшипник» (на території Луцького підшипникового заводу), де грає молодіжний склад «Волині». Запланована реконструкція обидвох арен — на одній з них залишаться бігові доріжки для легкої атлетики, інша буде суто футбольною. Новий стадіон матиме 15 тисяч глядацьких місць і на вигляд буде подібний до стадіонів «Славутич-Арена» (Запоріжжя) або «Шериф» (Тирасполь)[20]. Також «Волинь» планує будівництво кількох тренувальних полів, а в селі Дачному біля Луцька зведуть клубну базу та спортивний комплекс для тренувань з різних видів спорту[21].
[ред.] Уболівальники
Найактивніші вболівальники «Волині» збираються на стадіоні «Авангард» на 17-му секторі. Волиняни мають націоналістичні погляди, але не настільки радикальні як, наприклад, фанати «Карпат»[22]. Угрупування (так звані «фірми»): Volyn Crusaders Firm, Volyn Dogs Firm. Також команду підтримує угрупування з Ковеля з банером Kovel Ultras.
Фанати «Волині» неприязно ставляться до регіональних суперників — фанатів «Вереса», «Карпат» (див. Галицько-волинське дербі), а також київських «Оболоні» та «Динамо».[23]
[ред.] Галерея футболістів
[ред.] Досягнення
- Чемпіон України (друга ліга, зона УРСР) 1989 року.
- Переможець чемпіонату України в першій лізі 2001—2002 років.
- Срібний призер чемпіонату України в першій лізі 2009—2010 років.
- Бронзовий призер чемпіонату України (друга ліга, зона УРСР) 1975 року.
- Володар Рубінового Кубка 1975 року.
- Найвище досягнення в чемпіонаті України — 6-те місце у вищій лізі 2002-2003 років.
- Найвище досягнення в Кубку України — 1/2 фіналу у розіграші Кубка України 2002/2003 років та Кубка України 2009/2010 років.
- Найбільше матчів за «Волинь» провів Олег Федюков — 563.
- Найкращі бомбардири команди: Андрій Федецький, Володимир Дикий — по 91 м'ячу.
- Рекордсмени команди за сезон: Володимир Дикий — 22 голи у сезоні 1989 року, Олександр Пищур - 22 голи у сезоні 2008-2009 року.
[ред.] Статистика
| Гравець | Усього м'ячів |
Чемпіонат СРСР | Кубок СРСР |
Чемпіонат України | Кубок України |
|||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Клас Б | Друга ліга | Вища ліга | Перша ліга | |||||
| 1 | Федецький Андрій | 91 | 79 | 1 | 11 | |||
| 1 | Дикий Володимир | 91 | 62 | 1 | 23 | |||
| 3 | Мозолюк Володимир | 89 | 45 | 25 | 16 | 3 | ||
| 4 | Сачко Василь | 63 | 40 | 17 | 6 | |||
| 5 | Філонюк Павло | 60 | 59 | 1 | ||||
| 6 | Бердовський Володимир | 54 | 54 | |||||
| 7 | Пищур Олександр* | 52 | 9 | 40 | 3 | |||
| 8 | Гащин Володимир | 42 | 3 | 16 | 19 | 4 | ||
| 9 | Драницький Сергій | 39 | 1 | 32 | 6 | |||
| 10 | Кльоц Микола | 37 | 37 | |||||
| 11 | Алозі Майкл Чіді | 31 | 2 | 28 | 1 | |||
| 11 | Самошкін Юрій | 31 | 31 | |||||
| 13 | Майкон Перейра ді Олівейра* | 22 | 4 | 13 | 5 | |||
| 14 | Іващенко Едуард | 20 | 19 | 1 | ||||
| 14 | Слука Микола | 20 | 20 | |||||
| 14 | Сопронюк Василь | 20 | 20 | |||||
| 14 | Федюков Олег | 20 | 7 | 4 | 8 | 1 | ||
| 14 | Якубович Роман | 20 | 19 | 1 | ||||
| 19 | Бурч Михайло | 18 | 12 | 5 | 1 | |||
| 19 | Павлов Євген* | 18 | 2 | 16 | ||||
| 19 | Кінаш Ярослав* | 17 | 16 | 1 | ||||
| 22 | Панченко Олег | 17 | 17 | |||||
| 22 | Петров Юрій | 17 | 16 | 1 | ||||
| 24 | Леськів Василь | 16 | 15 | 1 | ||||
| 24 | Попов Анатолій | 16 | 16 | |||||
| 26 | Алієв Самір | 15 | 11 | 4 | ||||
| 26 | Круковець Сергій | 15 | 13 | 2 | ||||
| 26 | Кулішевич Олександр | 15 | 15 | |||||
* Гравець досі виступає за клуб.
| Гравець | Усього ігор |
Чемпіонат СРСР | Кубок СРСР |
Чемпіонат України | Кубок України |
|||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Клас Б | Друга ліга | Вища ліга | Перша ліга | |||||
| 1 | Федюков Олег | 563 | 165 | 1 | 152 | 210 | 35 | |
| 2 | Федецький Андрій | 545 | 426 | 5 | 102 | 12 | ||
| 3 | Мозолюк Володимир | 502 | 270 | 102 | 111 | 19 | ||
| 4 | Бурч Михайло | 456 | 399 | 4 | 28 | 22 | 3 | |
| 5 | Польний Іван | 341 | 286 | 5 | 43 | 7 | ||
| 6 | Бердовський Володимир | 324 | 322 | 2 | ||||
| 7 | Філонюк Павло | 323 | 309 | 4 | 9 | 1 | ||
| 8 | Антонюк Володимир | 321 | 252 | 5 | 48 | 7 | ||
| 9 | Дикий Володимир | 300 | 165 | 1 | 119 | 15 | ||
| 10 | Польний Ігор | 284 | 284 | |||||
| 11 | Кльоц Микола | 279 | 279 | |||||
| 12 | Кондрашин Юрій | 258 | 258 | |||||
| 13 | Самошкін Юрій | 257 | 257 | |||||
| 14 | Дорошенко Юрій | 252 | 240 | 10 | 2 | |||
| 14 | Фролов Олександр | 252 | 252 | |||||
| 16 | Гащин Володимир | 248 | 32 | 123 | 67 | 26 | ||
| 17 | Богунов Сергій | 242 | 41 | 114 | 68 | 19 | ||
| 18 | Мікоян Альберт | 229 | 189 | 40 | ||||
| 19 | Слука Микола | 226 | 207 | 4 | 14 | 1 | ||
| 20 | Долиняк Олександр | 217 | 217 | |||||
| 21 | Поліщук Анатолій | 204 | 156 | 3 | 40 | 5 | ||
| 22 | Дмитерко Борис | 188 | 183 | 5 | ||||
| 23 | Іващенко Едуард | 186 | 140 | 45 | 1 | |||
| 24 | Комзюк Ярослав | 175 | 30 | 127 | 18 | |||
| 25 | Коротаєв Андрій | 174 | 165 | 1 | 6 | 2 | ||
| 26 | Сачко Василь | 171 | 114 | 34 | 23 | |||
| 27 | Шухман Геннадій | 157 | 152 | 4 | 1 | |||
| 28 | Вовчук Любомир | 154 | 37 | 103 | 14 | |||
| 28 | Драницький Сергій | 154 | 10 | 132 | 12 | |||
[ред.] Колишні назви
- «Волинь» (1960—1967)
- «Торпедо» (1968—1988)
- «Волинь» (1989—2001)
- СК «Волинь-1» (2001—2002)
- «Волинь» (22 липня 2002—...)
[ред.] Відомі гравці
У Луцьку грали такі відомі гравці як:
- Юрій Басалик
- Анатолій Азаренков
- Семен Альтман
- Мирон Маркевич
- Віталій Кварцяний
- Олексій Єщенко
- Олег Лужний
- Раймонд Лайзанс
- Володимир Дикий
- Андрій Федецький
- Сергій Драницький
- Анатолій Тимощук
- Олександр Голоколосов
- Михайло Бурч
- Олег Федюков
- Юрій Дуднік
- Марко Девич
- Василь Сачко
- Ернест Сіанкам
- Северин Ганцарчик
- Євген Хачеріді
- Роман Максимюк
- Майкл Алозі
- Папа Гуйє
- Олександр Пищур
- Андрій Сірий
[ред.] Емблеми
[ред.] Примітки
- ↑ У луцького клубу - потужний інвестор
- ↑ З команди знято 3 очки
- ↑ Ураховуючи технічну перемогу в матчі 1/32 фіналу проти «Авангарду-Індустрії»
- ↑ З неофіційного сайту клубу
- ↑ Майкон вернулся в Волынь
- ↑ UA-Футбол. "Волынь" подписала контракт с македонским защитником
- ↑ UA-Футбол. Вячеслав Шарпар вернулся в "Волынь"
- ↑ UA-Футбол. "Волинь" підписала словацького захисника
- ↑ UA-Футбол. "Волинь" дозаявила бразильця
- ↑ UA-Football. "Волинь" заявила Романенка
- ↑ UA-Футбол. Віталій Постранський буде грати за "Волинь"
- ↑ UA-Футбол. "Волинь" заявила спартаківця і ще одного старого знайомого
- ↑ UA-Футбол. "Волынь" подписала форварда венской "Аустрии"
- ↑ "Волинь" дозаявила Шумахера й Акімова
- ↑ UA-Футбол. Игорь Скоба возвращается в "Волынь"
- ↑ Волынь усилилась опорником Гобером из Бразилии
- ↑ Параскив расстался с "Волынью"
- ↑ UA-Футбол. Александр Пищур – игрок "Таврии"
- ↑ "Волинь" - "Таврія": післяматчева прес-конференція (fc.volyn.net, 17.07.2011)
- ↑ Футбольна арена по-англійськи буде в районі ЛПЗ, а не на місці «Авангарду», – Столяр (Волинська правда, 22.12.2011)
- ↑ «Волинь» очолив Анатолій Дем'яненко (fcvolyn.com)
- ↑ Футбольные фанаты: жизнь в стиле «ультрас» (ОстроВ, 16.06.2011) (рос.)
- ↑ Волинь. Стосунки з іншими клубами (ultras.org.ua)
- ↑ а б Без урахування виступів за СК «Луцьк»
- ↑ За даними офіційного сайту клубу, дані за останні сезони із сайту www.fc.volyn.net
- ↑ Дані з офіційного сайту клубу
[ред.] Посилання
- Офіційний сайт клубу
- Сайт уболівальників ФК «Волинь»
- http://klisf.info (рос.)
- http://ukranianfootball.narod.ru (рос.)
- http://pfl.com.ua
- http://rsssf.com (англ.)
[ред.] Див. також
|
|||||||||||||