Волковиськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вовковиськ
Ваўкавыск
Coat of Arms of Vaŭkavysk, Belarus.png BIA Wołkowysk flag.png
Герб Прапор
Основні дані
Країна Білорусь Білорусь
Область Гродненська область
Засноване 1005
Магдебурзьке право 1503
Населення 46 300 (2007)
Поштові індекси 231900
Телефонний код +375-+375 1512
Географічні координати 53°10′ пн. ш. 24°28′ сх. д. / 53.167° пн. ш. 24.467° сх. д. / 53.167; 24.467Координати: 53°10′ пн. ш. 24°28′ сх. д. / 53.167° пн. ш. 24.467° сх. д. / 53.167; 24.467
Місцева влада
Адреса вул. Дзержинського, 3, т. 8-(015-12)-2-22-05
Веб-сторінка http://volkovysk.grodno-region.by/
Голова ради Дмитро Голець

Вовковиськ (біл. Ваўкавыск, пол. Wołkowysk) - місто, що лежить у південно-східній частині Гродненської області Білорусі на річці Рось, райцентр. Населення - близько 46,3 тисяч жителів (1 січня 2007).

Історія[ред.ред. код]

Перше згадування зустрічається в Турівському літописі (рукописний патерик «Туровской епископи заветъ блаженного Владимира») і датується 1005 роком. Тривалий період датою заснування вважався 1252 рік, місто згадувалося в Іпатіївському літописі у зв'язку із вторгненням галицько-волинських князів Данила і його брата Василька у землі Верхнього Принімання.

Вовковиськ у Середні віки був містом-фортецею на кордоні проживання балтів і слов'ян. Територію сучасного Вовковиського району населяли племена дреговичів і ятвягів.

Вовковиськ розміщався на височинах: Замчище, Муравельник і Шведська гора й лежав на шляху, що з'єднував басейни Дніпра, Західного Бугу й Німану: Вовковия давала вихід у Рось, Рось - у Німан, а Німан - Балтійське море. Через Вовковиськ проходив водний шлях «з варяг у греки», що з'єднував Чорне море з Балтійським через систему рік і волоків. У місті проживали купці й ремісники, які виготовляли зброю й військову збрую, шили одяг і взуття, обробляли хутро, робили посуд, готували вино, варили пиво.

церква Святих Апостолів Петра й Павла, початок 1900-х

В XII століття став центром князівства. В 1254 році за мирним договором, Войшелк передав синові Данилу, князеві Роману Даниловичу «Новгородок від Міндовга й від собі Вослонимъ і Волковыескъ». У Вовковиську став правити князь Гліб, визнавши себе васалом великого князя Литовського. Іпатіївський літопис повідомляє про участь Гліба Вовковиського в поході галицько-волинських військ на ятвягів в 1256 році. Наприкінці 50-х років литовські князі Войшелк і Товтил схопили й убили Романа. У відповідь на це Данило Галицький знову почав похід у Верхнє Принімання: захопив Вовковиськ і взяв у полон князя Гліба. Чим закінчився цей похід, літопис не повідомляє. Відомо тільки те, що Войшелк став знову княжити в Новокупці як васал Міндовга, а Вовковиськ і Слонім залишилися у васальній залежності від Литви.

В 1277 році війська руських князів Мстислава Даниловича, Володимира Васильковича і Юрія Львовича під час походу проти литовських князів зупиняли своє військо на нічліг під Вовковиськом. Останній раз Вовковиськ згадується в літописі в 1289 році, коли для підтримки мирних відносин литовські князі Будикид і Будивид передали Вовковиськ князеві Мстиславу.

В 1410 році місто захопили й спалили лицарі Тевтонського ордену. Вовковиська хоругва бере участь в Грюнвальдській битві 1410 року. В 1430 році князь Вітовт побудував у Вовковиську костел Св. Миколи. У різний час місто перебувало під впливом Полоцького князівства, Галицько-Волинської землі, з кінця XIII століття стало частиною Великого князівства Литовського.

В 1503 році місто одержало Магдебурзьке право. З 1507 по 1795 Вовковиськ входив до складу Новогрудського воєводства; був центром Вовковиського повіту. В 1513 році у Вовковиську було 9 вулиць. З 1536 року згадується Пречистенська церква, в 1598 році був заснований кляштор єзуїтів. Були часи, коли Вовковиськ був місцем проведення з'їздів сенаторів і послів Великого князівства Литовського.

З XVI століття Вовковиськ увійшов до складу Речі Посполитої. XVII сторіччя було не найкращим в історії Білорусі. Білорусь стала ареною численних воєн. В 1654 році біля Вовковиська відбулася битва об'єднаного війська ВКЛ і Польщі зі шведами, місто було зайняте військами Карла X. Під час війни Росії з Річчю Посполитою (1654-1667 рр.) місто було захоплено російськими військами (1655) і сильно зруйноване. Адміністративним центром міста був замок на ріці Вовковия недалеко від дороги на Ізабелін. До кінця XVIII століття в місті налічувалося тільки 362 будинки, де проживало 2 127 чоловік.

У результаті трьох розділів Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.) Білорусь увійшла до складу Російської імперії. В 1812 р. у Вовковиську розміщалася штаб-квартира 2-ї Західної армії під командуванням П. Багратіона (у наш час у будинку міститься музей ім. П. І. Багратіона). У ході війни між наполеонівською Францією й Російською імперією Вовковиськ знову піддався окупації й був зруйнований.

В 1860 році у місті було 492 будинки, 3 472 жителі, 2 школи, костел, церква, 7 молитовень, синагога, 2 млини, лікарня, цегельний завод, 58 магазинів.

В 1885 році через Вовковиськ пройшла залізниця Барановичі - Білосток, по якій перевозили 26 млн пудів вантажів у рік. Це стимулювало розвиток промисловості, і до 1891 року у місті працювало 19 фабрик і промислових підприємств. В 1897 році чисельність міста склала 10 323 жителі. В XIX столітті місто стало великою залізничною станцією й у ньому налічувалося 22 підприємства. Під час революції 1905-1907 років у Вовковиську і його околицях відбувалися виступи робітників, страйки сільських жителів, хвилювання новобранців і солдатів.

Під час Першої світової війни восени 1915 року місто окупували німецькі війська, потім у лютому 1919 року місто зайняли польські війська, у липні 1920 місто звільнене Червоною Армією, а у вересні 1920 року Вовковиськ знову був зайнятий польськими військами й перебував у складі Польщі до 1939 року як центр повіту в Білостоцькому воєводстві. У місті працювали: ливарний завод, 2 цегельних заводи, 2 лісопилки. Поруч із містом почав працювати цементний завод, що вважався одним із найпотужніших підприємств у Західній Білорусі. З 1939 року Вовковиськ входить до складу ББСР, із січня 1940 року - центр району.

З перших днів Другої світової війни Вовковиськ став учасником запеклих боїв з окупантами, 28.06.1941 року місто було окуповано німецькими військами. У місті розміщено концентраційний табір, у якому загинуло більш як 20 000 осіб, і єврейське гетто. З лютого 1942 року у Вовковиську почала діяти Вовковиська районна антифашистська організація. 14.07.1944 року місто було зайнято радянськими частинами 2-го Білоруського фронту в ході Білостоцької операції 1944, 11-ти частинам дано почесне звання «Вовковиські».

Географічні відомості[ред.ред. код]

Вовковиський район межує із Берестовицьким, Свислоцьким, Мостовським, Зельвенським районами Гродненської області й Пружанським районом Брестської області. У районі міститься 191 населений пункт: 188 сіл, 2 селища міського типу й місто Вовковиськ.

Економіка[ред.ред. код]

У Вовковиському районі діє 29 промислових підприємств, з яких 8 - державної власності, 4 акціонерні товариства, одне кооперативне підприємство, 12 підприємств малого й середнього бізнесу. Найбільшими підприємствами Вовковиського району є: ВАТ «Красносельскстройматериалы», ВАТ «Волковыский мясокомбинат», ВАТ «Беллакт», ВАТ «Волмет». Продукція цих підприємств широко відома не тільки в Білорусі, але й за її межами.

Сільське господарство Вовковиського району передставлено 5 сільськогосподарськими кооперативами, 8 унітарними підприємствами різних форм власності й птахофабрикою. За ними закріплено 66 886 га сільськогосподарських угідь.

Будівельна галузь передставлена 15 організаціями.

Транспорт[ред.ред. код]

Транспортна система Вовковиська містить 2 залізничні станції Вовковиськ-Місто і Вовковиськ-Центральний, локомотивне депо, вагонне депо й дистанцію шляху «Барановицького відділення БЧ», автовокзал, «Вантажний автопарк № 6», «Автобусний парк № 4», Вовковиська філія «Автотранс № 9» Гродненської облспоживспілки, ВАТ «Волковыскспецавтотранс».

Культура й освіта[ред.ред. код]

Костел Св. Вацлава з огорожою та брамою

Сфера культури складається з районного Будинку культури, районного методичного центра, міського парку, музею ім. П. І. Багратіона, центра ремесел, музичної школи, 5-ти бібліотечних установ, кінотеатру, 6 шкіл середньої освіти, 2 гімназій, 2 коледжів: аграрного і педагогічного.

Багато років відомі за межами району народні колективи «Натхнення», «Вяселле», «Ютшэнка», «Медуніца», «Пяшчота», оркестр російських народних інструментів, заслужений театр драми й комедії «Славутич».

У 2004 році у місті Вовковиську проводився республіканський фестиваль трудівників сільського господарства «Дожинки 2004».

Спорт[ред.ред. код]

У місті є 2 спеціалізовані дитячо-юнацькі школи Олімпійського резерву, 2 дитячо-юнацькі спортивні школи профспілок, фізкультурно-оздоровчі комплекси.

У Вовковиську перебуває одна із найкращих у Білорусі мотокросова траса, де пройшли два етапи чемпіонату Європи в класі мотоциклів до 250 див куб. і етап чемпіонату світу на мотоциклах з колясками. Регулярно проходять відкриті чемпіонати Республіки Білорусь у різних класах мотоциклів.

Символіка[ред.ред. код]

Нові герб і прапор міста Вовковиська й Вовковиського району затверджені Рішенням № 225 Волковиського райвиконкому 12 квітня 2001 року.


Посилання[ред.ред. код]