Волкович Микола Маркіянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Маркіянович Волкович
Volkoviych.gif
Народився 9 (21) грудня 1858(1858-12-21)
Городня
Помер 11 липня 1928(1928-07-11) (69 років)
Галузь наукових інтересів патофізіологія
Alma mater Київський університет

Мико́ла Маркія́нович Волко́вич (9 (21) грудня 1858(18581221), Городня — † 11 липня 1928) — хірург та вчений, академік ВУАН1928 року).

Біографія, практична та наукова діяльність[ред.ред. код]

Народився 8 грудня 1858 року в місті Городні Чернігівської губернії (тепер районний центр Чернігівськї області). В 1882 році закінчив медичний факультет Київського університету і був залишений при госпітальній хірургічній клініці.

В 1888 році захистив докторську дисертацію на тему «Риносклерома з клінічної, патолоанатомічної та бактеріологічної сторін». Повернувшись з зарубіжного відрядження був обраний приват-доцентом медичного факультету Київського університету св. Володимира, де почав викладати десмургію з вченням про переломи і вивихи, діагностику хірургічних захворювань, а також захворювання вуха, горла, носа.

В 1893 році був призначений завідувачем хірургічного відділення Олександрівської лікарні. В 1903 році обраний професором госпітальної хірургічної клініки. З 1911 по 1922 рік він очолював факультетську хірургічну.

В 1898 році незалежно від американського хірурга Мак-Бурнея став застосовувати при операції апендициту косий фізіологічний розріз передньої черевної стінки, відомий сьогодні в літературі під назвою Волковича-Дяконова. Він першим в 1894 році запропонував і виконав ламінектомію.

Великого поширення серед травматологів здобула запропонована ним шина для імобілізації при переломах плечових кісток. З 1908 року та до кінця свого життя, Волкович М. М. організатор та незмінний голова Товариства хірургів Києва.

Могила Миколи Волковича

Помер 11 липня 1928 року. Похований в Києві на Байковому цвинтарі (ділянка № 2).

Твори[ред.ред. код]

М. М. Волкович — автор біля 100 наукових праць з різних питань хірургії, травматології, ортопедії, отоларингології, нейрохірургії, урології. Серед них:

  • «Das Rhinosklerom» // Arch. klin. Chir., Berlin, 1889, pp. 356-418
  • «Об особой форме поражения крупных сосудов конечностей как одной из причин так называемой самопроизвольной гангрены» (1890)
  • «К хирургии и патологии желчнокаменной болезни» (1909)
  • «Аппендицит, желчнокаменная болезнь и туберкулезный перитонит» (1926)
  • «Повреждения костей и суставов» (1928)

Посилання[ред.ред. код]