Волкович Микола Маркіянович
| Микола Маркіянович Волкович | |
 |
|
| Народився | 9 (21) грудня 1858 Городня |
|---|---|
| Помер | 11 липня 1928 (69 років) |
| Громадянство | Російська імперія, СРСР |
| Галузь наукових інтересів | патофізіологія |
| Alma mater | Київський університет |
Мико́ла Маркія́нович Волко́вич (9 (21) грудня 1858, Городня — † 11 липня 1928) — учений-хірург, академік ВУАН (з 1928 року).
Біографія, практична та наукова діяльність [ред.]
Народився 8 грудня 1858 року в місті Городні Чернігівської губернії (тепер районний центр Чернігівськї області). В 1882 році закінчив медичний факультет Київського університету і був залишений при госпітальній хірургічній клініці.
В 1888 році захистив докторську дисертацію на тему «Риносклерома з клінічної, патолоанатомічної та бактеріологічної сторін». Повернувшись з зарубіжного відрядження був обраний приват-доцентом Київського університету і став читати курс десмургії з вченням про переломи і вивихи, діагностику хірургічних захворювань і курс захворювань вуха, горла, носа.
В 1893 році був призначений завідувачем великого в Києві хірургічного відділення Олександрівської лікарні. В 1903 році обраний професором госпітальної хірургічної клініки. З 1911 по 1922 рік він очолював факультетську хірургічну, а в подальшому, керував науково-дослідною кафедрою при Київському відділенні української науки (в подальшому — АН УРСР).
В 1898 році незалежно від американського хірурга Мак-Бурнея став застосовувати при операції апендициту косий фізіологічний розріз передньої черевної стінки, відомий сьогодні в літературі під назвою Волковича-Дяконова. Він першим в 1894 році запропонував і виконав ламінектомію.
Велике розповсюдження здобула запропонована ним шина для фіксації плеча. З 1908 року Волкович М. М. організатор та незмінний голова Київського хірургічного товариства до кінця свого життя.
Помер 11 липня 1928 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 2).
Твори [ред.]
М. М. Волкович — автор біля 100 наукових праць з різних питань хірургії, травматології, ортопедії, отоларингології, нейрохірургії, урології. Серед них:
- «Das Rhinosklerom» // Arch. klin. Chir., Berlin, 1889, pp. 356–418
- «Об особой форме поражения крупных сосудов конечностей как одной из причин так называемой самопроизвольной гангрены» (1890)
- «К хирургии и патологии желчнокаменной болезни» (1909)
- «Аппендицит, желчнокаменная болезнь и туберкулезный перитонит» (1926)
- «Повреждения костей и суставов» (1928)
