Волноваха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Волноваха
Coat of Arms of Volnovakha 1999.png Volnovaha prapor.gif
Герб Волновахи Прапор Волновахи
Розташування міста Волноваха
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька
Район/міськрада Волноваський район
Код КОАТУУ 1421510100
Засноване 1881
Статус міста з 1938 року
Населення 23442 (01.01.2011)[1]
Площа 21 км²
Густота населення 1116 осіб/км²
Поштові індекси 85700-706
Телефонний код +380-6244
Координати 47°35′52″ пн. ш. 37°29′01″ сх. д. / 47.59778° пн. ш. 37.48361° сх. д. / 47.59778; 37.48361Координати: 47°35′52″ пн. ш. 37°29′01″ сх. д. / 47.59778° пн. ш. 37.48361° сх. д. / 47.59778; 37.48361
Висота над рівнем моря 271 м
Водойма р. Мокра Волноваха
Відстань
Найближча залізнична станція Волноваха
До обл./респ. центру
 - фізична 48,5 км
 - залізницею 58 км
 - автошляхами 54 км
До Києва
 - фізична 597 км
 - залізницею 802 км
 - автошляхами 783 км
Міська влада
Адреса 85700, м Волноваха, вул. Леніна, 88, 4-25-49
Веб-сторінка Волноваська міськрада
Міський голова Демченко Сергій Володимирович

Волнова́ха — місто районного підпорядкування, центр Волноваського району Донецької області. Розташоване в південній частині області, місто є залізничним вузлом на лінії Маріуполь-Донецьк та Запоріжжя, Одеса, Крим. Через місто проходить автошлях Н20 (Слов'янськ-Маріуполь).

Волноваха розташована на півдні Донецької області. Відстань до обласного центру залізницею — 58 км, асфальтованою дорогою — 54 км. Населення — 24,3 тисяч чоловік. Площа території міста 20 км², 59 відсотки з яких забудовані.

Історія[ред.ред. код]

Поселення засноване як залізнична станція в 1881 р. під час будівництва Єкатерининської залізниці. На початку ХХ ст. у Волновасі було 45 дворів, мешкало близько 250 чоловік. До 1915 р. нараховувалося 108 дворів і 634 жителів. Були крамниця, базар, приватна пекарня, школа.

У 1895 р. на станції побудували вокзал, у 1896 р. — паровозне депо, в 1900 р. між Юзовкою і Маріуполем через Волноваху прокладена друга колія. У 1905 р. станція стала вузловою. У 1908 р. у Волноваху з Дебальцевого була переведена школа артільних старост — перша в Росії школа з підготовки майстрів (артільних старост) для будівництва залізниць.

Ополченський квиток № 6307 (1901 р.) Василя Веселаго, в якому зазначено про прийняття його на облік у Волновасі

У 19141916 роках у Волновасі становим приставом 2-го стану Маріупольського повіту в чині губернського секретаря служив Василь Сергійович Веселаго. Василь Веселаго закінчив фельдшерську школу в Кронштадті, служив на флоті в Севастополі. Емігрував в 1919 році. Як лікар брав участь у французькому Русі Опори[2].

Розвитку залізничного вузла і селища сприяла індустріалізація країни. У роки перших п'ятирічок побудовані хлібозавод, завод безалкогольних напоїв, харчокомбінат, друкарня.

Статус міста Волноваха отримала в 1938 р. Населення її в 1939 р. склало 15,3 тис. чол. Тут працювали дві середні і семирічна школи, дві лікарні, поліклініка, дитячий сад, стадіон, фабрика-кухня, палац культури, три бібліотеки, близько 20 магазинів. У структуру міста входили два колгоспи і радгосп.

Радянські війська відступили з міста 11 жовтня 1941 року.

За роки після Німецько-радянської війни Волноваха стала значним центром харчової промисловості і будівельної індустрії.

Географія[ред.ред. код]

Місто займає територію 20 км², з них 59% під забудовою. На одного жителя припадає 448 м² зелених насаджень. Середня температура січня −6,6, липня +21,5. За рік випадає 500 мм опадів. У місті працює метеостанція.

Навколо Волновахи знаходиться лісопарк. Поблизу розташована одна з найвищих точок Приазовської височини — могила Гончариха (278 м над рівнем моря).

На північний захід від міста простягнувся Великоанадольський лісовий масив, закладений у 40-х рр. XIX в. російським ученим-лісоводом В. Е. Граффом. Це перше лісонасадження в українському степу. Сьогодні Великоанадольський ліс є еталоном степового лісорозведення. Його площу становить 2500 га. Тут виростають десятки порід дерев і чагарників. Велика колекція їх екзотичних видів із різних країн світу зібрана в дендрологічному парку лісництва.

Економіка[ред.ред. код]

Населення на 5 грудня 2001 р. склало 24,6 тис. чол., на початок 2004 р. — 24,3 тис. чол., на початок 2011 р. — 23,4 тис. мешканців.

Половина зайнятих у народному господарстві працюють на підприємствах залізничного транспорту. Основні промислові підприємства: заводи будівельних матеріалів, асфальтобетонні, молочний, хлібний, комбінат хлібопродуктів.

У місті діють 7 загальноосвітніх шкіл, станція юних техніків, школа мистецтв, палац дитячої і юнацької творчості, 2 лікарні, професійно-технічне училище, краєзнавчий музей.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]