Володимирський собор (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимирський собор
St. Volodymyr's Cathedral in Kiev.jpg
Володимирський собор
50°26′41″ пн. ш. 30°30′32″ сх. д. / 50.44472° пн. ш. 30.50889° сх. д. / 50.44472; 30.50889Координати: 50°26′41″ пн. ш. 30°30′32″ сх. д. / 50.44472° пн. ш. 30.50889° сх. д. / 50.44472; 30.50889
Розташування Україна, Київ
Архітектор Ю. Бернгардт, К. Я. Маєвський, В. М. Ніколаєв
Початок будівництва 1862
Кінець будівництва 20 серпня 1896
Архітектурний стиль неовізантійський стиль
Належність УПЦ КП
Адреса Бульвар Тараса Шевченка 20

Commons-logo.svg Володимирський собор у Вікісховищі

Володимирський собор (Патріарший кафедральний собор св. Володимира) — православний собор у Києві, головний храм Української Православної церкви — Київського Патріархату. Збудований у 18621882 р.р.

Історія[ред.ред. код]

Володимирський собор, початок 1910-х років
Антирелігійний музей у Володимирському соборі за радянських часів (фото кінця 1920 років)

В 1852 році Філарет, митрополит Московський, запропонував збудувати у Києві храм на честь майбутнього дев'ятисотріччя Хрещення Русі київським князем Володимиром. Громадяни з усіх частин Російської імперії почали масово жертвувати кошти на храм і в 1859 році загальна сума пожертв досягла 100 000 російських рублів. Спорудження храму розпочалося в 1862 році, а закінчилося в 1882 році. На урочистому освячуванні собору, що відбулося 20 серпня 1896 року, був присутнім імператор Микола II з дружиною Олександрою Федорівною.

У радянські часи собор залишався діючим храмом, виконуючи функції кафедрального собору Києво-Галицької митрополії Російської Православної Церкви. Хоча спроби закрити були. Так, в серпні 1929 секретаріат ВУЦВК затвердив рішення Київської міської ради про закриття «за чисельними проханнями трудящих» Володимирського собору в Києві та організацію в його приміщенні Всеукраїнського антирелігійного музею. В 1992 році, після утворення Української Православної церкви — Київського Патріархату храм став Патріаршим кафедральним собором цієї конфесії.

У Володимирському соборі нині знаходяться мощі Великомучениці Варвари, реліквіяр для яких у 18 столітті виготовив київський золотар Самійло Ростовський, а також мощі Святителя Макарія.

Архітектура[ред.ред. код]

Екстер'єр

Собор побудовано у російському псевдовізантійському стилі, початковий проект собору склали архітектори І. В. Штром і П. І. Спарро; пізніше його переробив архітектор О. В. Беретті. В споруджені собору брали участь архітектори Ю. Бернгардт, К. Я. Маєвський, В. М. Ніколаєв.

Собор у плані — традиційний давньоруський шестистовпний триапсидний храм, але увінчаний сімома банями.

Інтер'єр[ред.ред. код]

Руські єпископи, фреска собору (Васнецов)

Значну художню цінність мають внутрішні настінні розписи, які виконали 18851896 російські художники В. М. Васнецов, М. В. Нестеров, українські — В. Д. Замирайло, С. П. Костенко, М. К. Пимоненко, польські — П. О. Сведомський, В. О. Котарбінський, М. О. Врубель під загальним керівництвом професора А. В. Прахова.

В. Васнецову належить розпис головної нави собору, в якій, крім релігійних сюжетів, велике місце займали історичні композиції — «Хрещення Русі», «Хрещення Володимира», портрети канонізованих святих: Володимира, Андрія Боголюбського, Олександра Невського, княгині Ольги та ін. М. Нестеров виконав іконостаси в бокових навах, 2 композиції — «Різдво» і «Воскресіння» — на стінах хорів і «Богоявлення» в хрещальні. П. Сведомському належать композиції «Таємна вечеря», «В'їзд до Єрусалима», «Суд Пілата», В. Котарбинському — «Вознесіння» та ін. Орнамент, що вкриває вільний простір, виконали українські майстри, крім правої нави, яку розписав М. Врубель.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Релігія Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.