Володимир Михайло Янів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Михайло Янів
Народився 27 листопада 1908(1908-11-27)
Львів, Австро-Угорщина
Помер 19 листопада 1991(1991-11-19) (82 роки)
Мюнхен, Німеччина
Національність українець
Прізвисько «Янкель»
Діяльність вчений, публіцист, поет
Відомий громадсько-політичний діяч
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Нагороди

Орден святого Григорія Великого

Володимир Михайло Янів (*27 листопада 1908(19081127) року, Львів — †19 листопада 1991 року, Мюнхен) — український громадсько-політичний діяч, науковець, психолог, публіцист, поет, політв'язень.

Навчання[ред.ред. код]

Середню освіту Володимир Янів здобув у Львівській академічній гімназії. Закінчивши гімназію у 1927 році, вступив до Університету Яна Казимира (нинішній Львівський національний університет імені Івана Франка), де й провчився до 1934 року. В університеті посилено студіював історію у Яна Птасьніка та психологію у Мечислава Кройца. З 1940 по 1944 рік отримував другу освіту у Берлінському університеті, де продовжував вивчати історію (у Ганса Юберсберґера), соціологію (у Шерінґа) та психологію (в О. Крога). Начання завершив написанням дисертації на тему: «Душевні віддіювання тюремного ув'язнення».

Участь у Пласті[ред.ред. код]

З 1921 року бере активну участь в діяльності Пласту (член куреня «Лісові Чорти»), був референтом Волині при Верховній Пластовій Команді, а у період з 1928 по 1930 роки — командантом Управи Старших Пластунів.

З початку 1930-х «Пласт» вимушений працювати в підпіллі, під проводом конспіративного Пластового Центру, де Володимир Янів працює з 1930 по 1934 рік, та Верховної Пластової Команди. Через утиски з боку влади та офіційну заборону діяльності, пластуни перейшли у напівлегальне становище.

Перебуваючи в Німеччині у 1946 році продовжує активну пластову діяльність — формує ідейні спрямування Пласту.

Громадсько-політична діяльність[ред.ред. код]

З 1927 року є членом Української військової організації, провідним діячем Союзу української націоналістичної молоді, членом Організації українських націоналістів, працює співредактором підпільного журналу «Юнак». У 1932-33 рр. був головою Студентської Репрезентації Союзу українських студентських організацій під Польщею, а згодом редактором офіційного журналу організації аж до його заборони у 1934 році.

У 1937 році влаштовується на роботу у видавничий відділ «Промбанку».

Після початку Німецько-радянської війни бере активну участь у діяльності Українського Національного Комітету у Кракові.

Працював редактором журналу «Вісті НТШ», організатором шевченківських та франківських наукових сесій (1950 — 1960-х pp.) і редактором «Хроніки НТШ» та трьох томів ЗНТШ.

Володимир Янів був засновником і першим президентом Українського християнського руху, за значний внесок у релігійній сфері був нагороджений Папою Римським Орденом святого Григорія. З 1977 року є членом УВАН в Європі, з 1988 року — почесний член УВАН у Канаді. Був членом Міжнародної Вільної Академії в Парижі, Deutsche Gesellschaft fur Psychologie, Українського Богословського Наукового Товариства в Римі (автор його історії із бібліографією видання). 1963 року організував наукову Конференцію «Релігія в житті українського народу» в Рокка-ді-Папа, а у 1988 — Науковий Конгрес з приводу 1000-ліття хрещення Руси-України.

Переслідування владою[ред.ред. код]

Перший арешт Володимира Яніва стався у березні 1928 року, коли його затримали за недопущення школярів на службу з приводу іменин Юзефа Пілсудського у Соборі святого Юра. З того часу був під наглядом властей, тому знову був затриманий у березні-червні 1932 року, у зв'язку із вбивством комісара Е. Чеховського, звільнений за браком доказів. 17 червня того ж року, за бійку з поліцією під час Зелених Свят, знову був арештований і відправлений у концентраційний табір Береза-Картузька, потім був переведений у звичайну тюрму. На Львівському процесі був на лаві підсудних і отримав покарання у вигляді 5 років ув'язнення, однак через амністію вирок було зменшено до 2 років і 6 місяців, тобто на волі він опинився вже у 1937 році. Ще один арешт відбувся у 1939 році. Зміна польських властей на німецькі не змінила ставлення до українців — Володимир Янів перебував у в'язниці з 1941 по 1942 рр.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

У 1946 році розпочинає наукову діяльність, у якості старшого асистента при кафедрі психології (габілітаційна праця — «Психологічні основи окциденталізму», 1949 р.), у Українському вільному університеті, потім займається викладанням у Католицькій духовній семінарії у Ґіршберзі з 1947 по 1948 рік. У ділянці психології й соціології присвятив низку розвідок етнопсихології українця (на основі творів М. Костомарова, Г. Ващенка, М. Шлемкевича, І. Мірчука), дослідові мотивації тюремних переживань (у творах Т. Шевченка, І. Франка), ідеалам сім'ї (у Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки, В. Симоненка, І. Калинця), філософії Г. Сковороди, світогляду українського народу[1]. Дав мистецький аналіз творчості сучасних художників при нагоді їх виставок в УВУ (Куріци-Ціммерманн, В. Стрельнікова, А. й О. Пулюїв, О. Терзіева-Льопи, В. Сазонова, М. Мороза, О. Мазурика, Є. Світового), як і ст. з новішої історії (про німецькі концтабори). Здобуває ступінь доцента у 1949 році, приходить на посаду наукового секретаря Наукового товариства імені Шевченка, де й працює з 1952 по 1968 рік, у 1960 стає членом головної Ради НТШ. У 1963 році стає професором Українського католицького університету у Римі.

З 1968 по 1985 рік працює ректором Українського вільного університету, домігшись «нововизнання» університету баварським урядом і, водночас, є заступником голови Наукового товариства імені Шевченка, з 1985 по 1987 — голова.

Художні твори[ред.ред. код]

Автор збірок „Сонце і ґрати” (1941), „Листопадові фрагменти” (1941), „Шляхи” (1951), „Життя” (1976), брошури „Бій під Крутами” (1932, 1934).

Окремі видання:
  • Янів В. Бій під Крутами. – Львів: Бібліотека „Студентського шляху”, 1934. – 34 с.
  • Янів В. Життя. Лірика. – Париж, 1975. – 119 с.
  • Янів В. Поезія у в’язниці. –Мюнхен, 1952. – 17 с.
  • Янів В. Сонце і грати. – Берлін, 1941. – 63 с.
  • Янів В. Нарис української культури. – Нью-Йорк, 1961. – 93 с.
  • Янів В. Нариси до історії української етнопсихології / Упорядк.М. Шафовал. – К.: Знання, 2006. – 344 с.
  • Янів В. Психологічні основи окциденталізму. – Мюнхен: Вид-во УВУ, 1996. – 205 с.
  • Янів В. Студії та матеріяли до новішої української історії. – Мюнхен: Український вільний університет, 1983. – 343 с.
  • Янів В. Українська духовність у поетичній візії Шевченка. – Париж, 1962. – 40 с.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чепа М.-Л. А. Протиставлення Сходу й Заходу та проблема психологічного окциденталізму у доробку Володимира Яніва \ Збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України «Проблеми загальної та педагогічної психології». Том ХІ, Частина 3. — К., 2009. — 433–441. ISSN 2077–2289

Література[ред.ред. код]

  • Український націоналізм: Антологія. Т.1. Видання друге./ Упорядник Рог В. — К.: ФОП Стебеляк О. М.,2010 — с. 344
  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.
  • Горбач О. (редактор). «Symbolae in honorem V. Janiw». Зб. УВУ, т. X. Мюнхен 1983.
  • Збірник на пошану професора доктора Володимира Янева.– Мюнхен – Львів, 1997. – 175 с.
  • Костюк Г. Три книжки // У світі ідей і образів. Вибране. – Сучасність, 1983. – С. 390-398.
  • Салига Т. Любов Листопада // Високе світло: Літературно-критичні статті. – Львів: Каменяр, Мюнхен: УВУ, 1994. – С. 131-160.
  • Тарнавський О. Володимир Янів – поет і вчений // Відоме й позавідоме. – К.: Час, 1999. – С.392-402.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядкування В. А. Просалової. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. - 516 с.