Володимир (Богоявленський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Володи́мир Священому́ченик (в миру Василій Никифорович Богоявленський *1 січня 1848, Тамбов — †7 лютого 1918, Київ) — київський та галицький православний митрополит у 1915–1918 рр., перший новомученик часів комуністичного гоніння на церкву 20 століття, безвинно розстріляний більшовиками біля стін Києво-Печерської Лаври. Його мученицькою кончиною розпочалася епоха хрещення України та всієї древньої Русі кров'ю, довгий період гонінь на Церкву, під час яких велика кількість кліриків і мирян прийняли мученицькі вінці.

Народився свящмч. Володимир 1 січня 1848 року в Тамбові у сім'ї священика. Рано став сиротою. Після закінчення Тамбовської семінарії навчався у Київській духовній академії (1870). Владика писав про ті часи: «Свята Лавра давно близька моєму серцю. Ще під час навчання в місцевій Академії, я не раз і не два прогулювався сюди насоладитися духовною радістю, насититися глибокими релігійно-моральними переживаннями. І скільки радості, скільки насолоди в дивних службах церковних святої Лаври, скільки втіхи, скільки веселля жити серед сонму святих угодників Божих, котрі почивають в місцевих печерах».

Василій Никифорович Богоявленський

Після Академії Василій Богоявленський викладає у Тамбовській семінарії гомілетику, літургіку, пастирське богослов'я, Священне Писання. В 1882 році він висвячується, а після смерті матінки (своєї дружини) та малолітнього сина постригається з іменем Володимир і невдовзі стає архімандритом та настоятелем Козловського Троїцького монастиря в м. Козлов. У 1888 році свящмч. Володимир стає єпископом Староруським, вікарієм Новгородської єпархії. 1891 року Владика призначається на Самарську кафедру, а 1892-го — архієпископом Картлінським і Кахетинським (Грузія) зі званням члена Святійшого Синоду. У 1898 році високопреосвященний Володимир був поставлений митрополитом Московським і Коломенським, священно архімандритом Троїце-Сергієвої лаври. Він був єдиним митрополитом, який посідав усі три столичні кафедри: Московську (1898–1912), Петербурзьку (1912–1915) і Київську (1915–1918). З цього приводу сам владика жартував: «Я воістину усеросійський митрополит, оскільки займав всі митрополичі престоли».

В управління древньою кафедрою Київських Першосвятителів митрополит Володимир вступив у 1915 році.

Священномученицька смерть від більшовиків[ред.ред. код]

25 січня, а за новим стилем 7 лютого, 1918 року озброєні люди ввірвалися в покої митрополита Володимира і після знущань над ним вивели за стіни Лаври і розстріляли. Перед смертю архіпастир звершив молитву, благословив своїх убивць і сказав: «Господь вас хай простить». Знайдене братією його тіло, було спотворене великою кількістю колотих та вогнепальних ран. Похоронили митрополита Володимимира в Хрестовоздвиженському храмі, що на території Ближніх печер Києво-Печерської лаври. А в лику святих архіпастиря-сповідника було прославлено влітку 1992 року. В тому ж році було відкрито для вшанування і його чесні мощі, які зараз почивають в Благовіщенському храмі Дальніх печер.