Волохи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сьогоденне розселення волохів на Балканському півострові

Воло́хи — узагальнювальний термін, що позначає кілька сучасних романомовних народів в Центральній, Східній та Південно-Східній Європі. Групи, які історично називалися волохами включають в себе: сучасних румунів (дако-румунів), арумунів або македонських румунів, морлахів, мегленорумунів і істрорумунів.

Майже всі сучасні держави Центральної і Південно-Східної Європи мають корінні нечисленні волоські меншини: Угорщина, Україна, Сербія, Хорватія, Македонія, Албанія, Греція та Болгарія. У Польщі, Чехії, Словаччині, Боснії та Чорногорії волохи були повністю асимільовані слов'янським населенням. Тільки в Румунії та Республіці Молдова волохи нині становлять етнічну більшість.

Етимологія[ред.ред. код]

Термін має німецьке походження (від слова Walha — іноземець чужинець). Будучи спочатку назвою конфедерації Вольків - кельтських племен, що розселилися від Рони і Ебро до Баварії і Дунаю, він потім застосовувався германцями для позначення романізованих кельтів, що жили в римській провінції Галлія. Після V століття, в умовах німецького панування, галло-римляни, мешканці Галлії, отримали презирливе назву «уельські», тоді ж з'явилися назви "Уельс" і "валлони", які англосакси і юти застосовували для позначення частково романізованих кельтів Британських островів.

Германці, що осіли в колишній римській провінції Реція (нині Швейцарія), вельшами іменували романське населення з рідною франко-провансальською мовою (див. Романдія). Пізніше термін було запозичено в слов'янські мови. У слов'янських мовах (а також в угорській) влахами, влохами або волохами спочатку називали всі романські народи (пор. польск. WłochyІталія). Візантійці, південні і східні слов'яни називали волохами (греч. Βλάχος) номадські народи Балканського півострова.

Носії[ред.ред. код]

Розселення волохів

Східно-романські мови, які іноді називають ще волоськими, належать до групи романських мов, які розвивалися в Південно-Східній Європі від місцевого східного варіанту вульгарної латини.

  • Дако-румуни (або власне румуни; бл. 23,623,890; [1] в тому числі молдавани), користуються румунською (дако-румунською) мовою (назва походить від стародавньої Дакії, на терені якої вони живуть):
    • Румунія - 16 869 816 (2011 перепис)
    • Молдова - 2 815 000 (2004 перепис)
    • Україна - 409 600 (у південній Бессарабії і Північній Буковині, перепис 2001)
    • Сербія - 79 000 (перепис 2002 року)
    • Угорщина - 7995 (перепис 2001 року)
    • Болгарія - 3584 осіб вважають себе волохами (може бути, й аромуни) і 891 румунами в 2011 році [2].
  • Аромуни - до 500,000 (250,000 є носіями арумунської мови) [3] мешкають:
    • Греція - 50.000,[4] в основному в горах Пінд (проте Греція як і Франція, не визнає жодного етнічного рподілу, через це немає статистичних даних і аромуни Греції ідентифікують себе як греки)
    • Албанія - 100,000 до-200, 000[5][6]
    • Румунія - 26,500 [7]
    • Македонія - 20,000[8]

Терени з волоським населенням[ред.ред. код]

Еволюція східних романських мов протягом століть
Українська народна пісня

Ой, волохи козаків до себе звуть,
До козаків такі речі ведуть:
— Від моря й Царя-города вітри гудуть,
Турки і татари у Волощину йдуть.
Ой, вже Волоські землі руйнують,
Руйнують, плюндрують, не милують,
Ой, йдіть, панове, нам поможіть,
Свою славу козацьку спом'яніть!
Тод-то панове-козаки виступали,
До Волощини дорожку топтали…

Крім того, деякі групи (аромуни, мегленорумуни тощо) під час історичних міграції, розселилися по всьому Балканському півострову, на північ до Польщі і на захід до Моравії ("волоська пастуша колонізація" - див. Волоське право), а також сучасної Хорватії, де морлахі поступово асимілювались, ідентифікуючись як хорвати та серби [10].

Терени пов'язані з волохами[ред.ред. код]

  • Біла Валахія — в Мезії;[11]
  • Сремська Валахія — на річці Сава ;
  • Чорна Валахія (Morlachia) в Далмації
  • Верхня Валахія з Воскополе і Метсовон ("Άνω Βλαχία", Áno Vlahía) - включає південну Македонію , Албанію і Епір;
  • Стара Валахія (Stari Vlah) — у східній Боснії і Герцеговині та західній Сербії ;
  • Румунські гори (Румунська планіна) у східній частині Боснії і Герцеговини ;
  • Власка — колишній повіт південної Валахії (назва походить від сербського позначення Валахії: Vlaska);
  • Велика Валахія (Мунтенія) — на схід від річки Олт;
  • Мала Валахія (Олтенія) — на захід від річки Олт;
  • Цизальпійська Валахія — Банат;
  • Моравська Валахія — у Бескидах у Чеській Республіці

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.ethnologue.com/show_language.asp?code=ron
  2. [1]
  3. [2] Council of Europe Parliamentary Recommendation 1333(1997)
  4. http://www.ethnologue.org/show_language.asp?code=rup
  5. According to INTEREG - quoted by Eurominority: Aromanians in Albania, Albania's Aromanians; Reemerging into History
  6. Arno Tanner. The forgotten minorities of Eastern Europe: the history and today of selected ethnic groups in five countries. East-West Books, 2004 ISBN 978-952-91-6808-8, p. 218: "In Albania, Vlachs are estimated to number as many as 200,000"
  7. "Aromânii vor statut minoritar", in Cotidianul, 9 December 2006
  8. [3]
  9. Ethnologue Estimate in Greece and all countries
  10. Hammel, E. A. and Kenneth W. Wachter. «The Slavonian Census of 1698. Part I: Structure and Meaning, European Journal of Population». University of California. Архів оригіналу за 2013-07-09. 
  11. Since Theophanes Confessor and Kedrenos, in : A.D. Xenopol, Istoria Românilor din Dacia Traiană, Nicolae Iorga, Teodor Capidan, C. Giurescu : Istoria Românilor, Petre Ș. Năsturel Studii și Materiale de Istorie Medie, vol. XVI, 1998

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • «Словник української мови», в 11 томах, за редакцією Білодіда.