Волошин Максиміліан Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Максиміліан Олександрович Волошин
250
Народився 16 (28) травня 1877(1877-05-28)
Київ, Київська губернія,Російська імперія
Помер 11 серпня 1932(1932-08-11) (55 років)
Коктебель, Крим, РРФСР
запалення легень
Відомий поет і маляр
Voloshi3.jpg

Максиміліан Олександрович Волошин (справжнє прізвище — Кирієнко-Волошин; * 16 (28) травня 1877(18770528), Київ, Київська губернія,Російська імперія — † 11 серпня 1932, Коктебель, Крим, РРФСР) — російський поет і маляр українського походження, перекладач; жив у Криму, представник символізму й акмеїзму; в поезії та малярстві відобразив історію та природу Криму.

Життєпис[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Народився 16 (28 — за новим стилем) травня 1877 в Києві в родині юриста, колезького радника Олександра Максимовича Кирієнка-Волошина (1838—1881) і Олени Оттобальдівни (1850—1923), у дівоцтві Глазер. Київський будинок зберігся до наших часів (нині бульвар Шевченка / вул. Пирогова, 24/9).

У своїй автобіографії Волошин вказував, що Кирієнки-Волошини за походженням козаки із Запоріжжя, а мати походила з обрусівших у 18 столітті німців.

Невдовзі сім'я переїхала до Таганрога, а після смерті чоловіка Олена Оттобальдівна вирішила переселитися з чотирирічним сином у Москву, де вони прожили понад десять років. У 1893 переїхали до Коктебеля.

Студентські часи[ред.ред. код]

Фото Волошина в 1900
1897 вступив на юридичний факультет Московського університету, а в 1899 за дієву участь у Всеросійському студентському страйку виключений із нього на рік і висланий у Феодосію під таємний нагляд поліції. Звідси разом із матір'ю майже на півроку виїхав у свою першу закордонну подорож до Європи.

Повернувшись до Москви, екстерном склав екзамени в університеті, а в травні 1900 знову відправився з друзями у двомісячну подорож Європою за розробленим ним маршрутом. При поверненні в Росію його несподівано для всіх заарештували й етапували до Москви, після двох тижнів перебування в «одиночці» вислали без права в'їзду в Москву і Санкт-Петербург. Волошин приймає пропозицію інженера О. В. Вяземського і їде до Середньої Азії, на той час — добровільне заслання.

У Парижі[ред.ред. код]

У Ташкенті Волошин приймає рішення не повертатися до університету, а їхати до Європи, займатись самоосвітою. У 1901 він приїзджає до Парижа, де малює в ательє художниці Є. С. Круглікової, навчається живопису в академії Колароссі, вивчає французьку літературу й культуру. Його рецензії на французькі події і критичні статті друкуються в періодичних виданнях Росії.

У Парижі Волошин спілкується з французькими:

а також з Тоні Гарньє, Г. Брандесом, хамбо-ламою Тибету Агваном Доржієвим, теософами А. Мінцловою, А. Безант, Г. Олькотом, антропософом Р. Штейнером, окультистом Папюсом

У 1925 48-річний майстер згадував цей період свого життя:

« ...В ці роки — я тільки всмоктуюча губка, я весь — очі, я весь — вуха. Мандрую країнами, музеями, бібліотеками… Крім техніки слова опановую техніку мазка і олівця… Етапи блукання духа: буддизм, католицизм, магія, масонство, окультизм, теософія, Р. Штейнер. Період великих особистих переживань романтичного і містичного характеру…  »

Останні роки життя[ред.ред. код]

Могила Волошина на пагорбі Кучук-Янишар

Останні 10 років життя Волошин майже безвиїзно жив у своєму будинку в Коктебелі. Це місце було популярним серед радянських літераторів, що любили відпочивати в Криму; до Волошина навідувалися друзі-письменники.

У 1924 зі схвалення Наркомпроса Волошин перетворює свій будинок у Коктебелі в безкоштовний будинок творчості (згодом — Будинок творчості Літфонду СРСР).

З 1929 здоров'я Максиміліана Волошина різко погіршилося, душевний стан пригнічувало загострене почуття подій у країні — дедалі частіше приходили звістки про загибель чи арешти знайомих.

Помер Волошин від запалення легень 11 серпня 1932 у Коктебелі. Похований, як він заповідав, на вершині приморського пагорба Кучук-Янишар.

Твори[ред.ред. код]

Поезія[ред.ред. код]

  • Іверії (збірка, 1918)
  • Демони глухонімі (збірка, 1919)
  • Неопалима Купина (книга віршів)
  • Поема «Росія» (1924)

Живописні праці[ред.ред. код]

«З Меганома» (1926)
«Вид на Коктебель» (1931)
  • «Іспанія. Біля моря» (1914)
  • «Париж. Площа Згоди вночі» (1914)
  • «Дерево і круча» (1920)
  • «Два дерева в долині. Коктебель» (1921)
  • «Пейзаж з озером і горами» (1921)
  • «Рожеві сутінки» (1925)
  • «Пагорби, висушені спекою» (1925)
  • «Бухта під Карадагом» (1925)
  • «Місячний вихор» (1926)
  • «Свинцеве світло» (1926)
  • «З Меганома» (1926)
  • «Топрак-Кая» (1926)
  • «Мій будинок під місяцем» (1927)
  • «Зубчаті береги» (1927)
  • «Вид на Коктебель» (1931)

Ушанування пам'яті[ред.ред. код]

Будинок-музей Максиміліана Волошина
Меморіальна дошка в Києві
Пам'ятник М.Волошину у Коктебелі.

Посилання[ред.ред. код]