Волошин Максиміліан Олександрович

Максиміліан Олександрович Волошин
Народився	16 (28 травня) 1877 року Київ
Помер	11 серпня 1932 року Коктебель запалення легень
Відомий	поет і маляр

Волошин Максиміліан Олександрович (справжнє прізвище — Кирієнко-Волошин; * 16 (28 травня) 1877, Київ — † 11 серпня 1932, Коктебель) — російський поет і маляр українського походження, перекладач; жив у Криму, представник символізму й акмеїзму; в поезії та малярстві відобразив історію та природу Криму.

Біографія

Ранні роки

Максиміліан Волошин народився 16 (28 — за новим стилем) травня 1877 року в Києві, в сім'ї юриста, колезького радника Олександра Максимовича Кирієнка-Волошина (1838—1881) і Олени Оттобальдівни (1850—1923), в дівоцтві Глазер. Київський будинок зберігся до наших часів (нині бульвар Шевченка / вул. Пирогова, 24/9).

В своїй автобіографії Волошин вказував, що Кирієнко-Волошини за походженням козаки із Запоріжжя, а мати походила з обрусівших у 18 столітті німців.

Невдовзі сім'я переїхала до Таганрогу, а після смерті батька мати з чотирирічним сином переїхала до Москви, де вони прожили понад десять років. В 1893 році Олена Оттобальдівна прийняла рішення переїхати до Коктебелю.

Студентські часи

Фото Волошина 1900 року

В 1897 році Волошин поступив на юридичний факультет Московського університету, а в 1899 році за дієву участь в Всеросійськоиу студенському страйку на рік з нього виключений і висланий в Феодосію під потаємним наглядом поліції. Звідси разом з матір`ю майже на півроку виїхав до Європи, в свою першу закордонну подорож.

Повернувшись до Москви, екстерном здав екзамени в університеті, а в травні 1900 року знову відправився з друзями в двомісячну подорож Європою за розробленим ним маршрутом. При поверненні в Росію його несподівано для всіх заарештували, потім етап в Москву, два тижня одиночки і висилка без права в'їзду в Москву і Санкт-Петербург. Волошин приймає пропозицію інженера О. В. Вяземського і їде до Середньої Азії, на той час — добровільне заслання.

В Парижі

В Ташкенті Волошин приймає рішення не повертатися до університету, а їхати до Європи, займатись самоосвітою. В 1901 році він приїзджає до Парижу, де малює в ательє художниці Є. С. Круглікової, навчається живопису в академії Колароссі, вивчає французьку літературу і культуру. Його рецензії на французькі події і критичні статті друкуються в періодичних виданнях Росії.

В Парижі Волошин спілкується з французькими:

• поетами та письменниками — М. Леклерком, Анрі де Реньє, Ж. Леметром, О. Мерсеро, О. Мірбо, Е. Верхарном, Г. Аполлінером, Р. Гілем, А. Франсом, Садіа Леві, М. Метерлінком, Р. Ролланом;
• художниками — Оділоном Редоном, Орі Робен, А. Матіссом, Ф. Леже, А. Модільяні, П. Пікассо, Д. Ріверою, А. Озанфаном;
• скульпторами — А. Бурделем, Ж. Шармуа, А. Майолем,

а також з Тоні Гарньє, Г. Брандесом, хамбо-ламою Тибету Агваном Доржієвим, теософами А. Мінцловою, А. Безант, Г. Олькотом, антропософом Р. Штейнером, окультистом Папюсом…

В 1925 році сорокавосьмирічний майстер згадував цей період свого життя:

«

...В ці роки — я тільки всмоктуюча губка, я весь — очі, я весь — вуха. Мандрую країнами, музеями, бібліотеками… Крім техніки слова опановую технікою мазка і олівця… Етапи блукання духа: буддизм, католицизм, магія, масонство, окультизм, теософія, Р. Штейнер. Період великих особистих переживань романтичного і містичного характеру…

»

Останні роки життя

Могила Волошина на пагорбі Кучук-Янишар

Останні 10 років життя Волошин майже безвиїзно жив у своєму будинку в Коктебелі. Це місце користувалося популярністю у радянських літераторів, що любили відпочити в Криму, і до Волошина навідувалися друзі-письменники.

У 1924 році зі схвалення Наркомпроса Волошин перетворює свій будинок на Коктебелі в безкоштовний будинок творчості (згодом — Будинок творчості Літфонду СРСР).

З 1929 року здоров'я Максиміліана Волошина різко погіршилось, душевний стан давило загострене почуття подій в країні — все частіш приходили звістки про загибель чи арешти знайомих.

Помер Волошин від запалення легень 11 серпня 1932 у Коктебелі. Похований, як він заповідав, на вершині приморського пагорба Кучук-Янишар.

Твори

Поезія

• Іверії (збірка, 1918)
• Демони глухонімі (збірка, 1919)
• Неопалима Купина (книга віршів)
• Поема «Росія» (1924)

Живописні праці

«З Меганома» (1926)

«Вид на Коктебель» (1931)

• «Іспанія. Біля моря» (1914)
• «Париж. Площа Згоди вночі» (1914)
• «Дерево і круча» (1920)
• «Два дерева в долині. Коктебель» (1921)
• «Пейзаж з озером і горами» (1921)
• «Рожеві сутінки» (1925)
• «Пагорби, висушені спекою» (1925)
• «Бухта під Карадагом» (1925)
• «Місячний вихор» (1926)
• «Свинцеве світло» (1926)
• «З Меганома» (1926)
• «Топрак-Кая» (1926)
• «Мій будинок під місяцем» (1927)
• «Зубчаті береги» (1927)
• «Вид на Коктебель» (1931)

Вшанування пам'яті

Будинок-музей Максиміліана Волошина

Меморіальна дошка в Києві

• в 1908 році польський скульптор Едвард Віттіг створив великий скульптурний портрет М. А. Волошина, який був виставлений в Осінньому салоні і придбаний мерією Парижу та в тому ж році встановлений на бульварі Ексельман, 66, де стоїть і по-нині;
• в 1924 році російський художник Кустодієв написав портрет Волошина;
• в Коктебелі з 1984 року діє Будинок-музей Максиміліана Волошина;
• в 2007 році на будинку в Києві, де провів свої перші роки Волошин, з нагоди 130-річчя від дня народження поета, була втановлена пам'ятна дошка;
• щовересня в Коктебелі проходить Міжнародний літературний фестиваль імені Максиміліана Волошина, а з 2008 року встановлена Міжнародна літературна Волошинська премія, яка вперше була вручена 11 вересня.

Пам'ятник М.Волошину у Коктебелі.

Посилання

• Вірші Волошина(укр.)
• Автопортрети Волошина(рос.)