Волошка синя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Волошка синя
Nordens flora 007 Blåklint.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Рід: Волошка (Centaurea)
Вид: Волошка синя
Біноміальна назва
Centaurea cyanus
L.
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 41522
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Centaurea cyanus

Gatunek leczniczy darkgreen on 102 255 0 6C transparent.svg Воло́шка си́ня (Centaurea cyanus (All.) Dost.) — рослина родини айстрових.

Поширення[ред.ред. код]

Сині волошки

Поширений однорічний бур'ян, який росте на засмічених полях у ячмені, пшениці, житі; уздовж доріг по всій Україні.

Ботанічні характеристики[ред.ред. код]

Однорічна трав'яниста рослина висотою 30—60 (100) см. Стебло пряме, гіллясте, 30-70 см заввишки.Листки цілісні лінійні. Крайові квітки в кошику лійковидні. Листочки обгорток по краю війчасті. Цвіте з червня до осені.

Крайові лійковидні квітки безплідні, вони приваблюють комах, які запилюють серединні трубчасті квітки. Стовпчик маточки знаходиться з тичинками, що зрослися в трубочку.

Цвіте в червні-липні, іноді протягом усього літа.

Розмноження[ред.ред. код]

Розмножується насінням, схожість якого зберігається до 10 років. Ось чому волошка синя нерідко є злісним бур'яном.

Сировина і хімічний склад[ред.ред. код]

Для лікувальних потреб використовують лише віночки крайових синіх квіток рослини. Віночки розстилають тонким шаром і сушать в темному приміщенні. Висушена сировина повинна зберігати свій природній синій колір.[1].

У сировині знайдено антоціани, флавони, флавоноли. Флавонова група глікозидів рослин є похідними апігеніну, лютеоліну та їхніми метокислюваними похідними. Окрім того, в рослині виявлено рутин, дубильні речовини, органічні кислоти, смоли, мінеральні солі.[1].

Медичне застосування[ред.ред. код]

Крайові лійковидні квітки кошика використовують у науковій і народній медицині як сечогінний засіб, як слабкий жовчогінний чинник у поєднанні з іншими рослинами; має спазмалгічні властивості.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Товстуха Є.С. Фітотерапія. - К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл. ISBN 5-311-00418-5

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]