Волтер Ліні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Волтер Ліні
Прапор
1-й Прем'єр-міністр Вануату
30 липня 1980 — 6 вересня 1991 року
Попередник: Посаду започатковано
Наступник: Дональд Калпокас
 
Народження: 1942
Острів Пентекост
Смерть: 21 лютого 1999(1999-02-21)
Порт-Віла

Волтер Ліні — англіканський священик, перший прем'єр-міністр Республіки Вануату.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 1942 року на острові Пентекост. Здобув освіту в місіонерській школі, потім вирушив на навчання до Нової Зеландії, де 1970 року отримав духовний сан[1].

За часів колоніального панування на Нових Гебридах активно виступав за незалежність кондомініуму. На початку 1971 року з групою «інтелектуалів» заснував «Культурну асоціацію Нових Гебрид», яка у подальшому трансформувалась у Новогебридську національну партію (потім перейменовано на Партію Вануаку)[2]. В січні 1978 року був обраний на пост заступника головного міністра Законодавчої Асамблеї Нових Гебрид. 1979 року став головним міністром Ради міністрів кондомініуму, а 1980, після здобуття Новими Гебридами незалежності, — прем'єр-міністром незалежної держави Вануату[3].

Перше десятиріччя перебування при владі Волтера Ліні характеризувалось сміливою державною політикою, конфронтацією з багатьма провідними державами світу й боротьбою з партизанським рухом всередині країни[4]. Головною доктриною державного будівництва того часу став меланезійський соціалізм, де знайшли відображення місцеві звичаї, що підкреслюють колективістські уявлення про солідарність і взаємну допомогу, а також ідеї про сумісне володіння й обробку землі.

Відносини з Францією за часів прем'єрства Ліні були натягнутими, попри те, що вона надавала країні серйозну фінансову підтримку. З країни були навіть вислані три французьких посли[4]. Напруженість у відносинах була спричинена підтримкою французьким урядом повстання на острові Еспіріту-Санто 1980 року, під час якого було оголошено про створення незалежної держави Вемерана, а також колоніальною політикою в Новій Каледонії, що продовжувала, на думку Ліні, мати місце[4].

1983 року Вануату встановила дипломатичні відносини з режимом Фіделя Кастро на Кубі, який підтримав незалежність островів, а згодом і з революційним режимом Лівії. Активно розвивалось співробітництво з Радянським Союзом, з яким 1987 року було підписано угоду про рибальство[4].

Незважаючи на тісну співпрацю з соціалістичними країнами, Ліні проводив політику неприєднання до військово-політичних блоків, виступав проти випробування ядерної зброї в тихоокеанському регіоні, що негативно позначалось на двосторонніх відносинах із США, та співробітництві з іншими острівними державами Меланезії та Океанії. За часів прем'єрства Ліні були також встановлені дружні відносини з Австралією та Новою Зеландією, які почали витісняти колишні колоніальні держави з Океанії, передусім, Велику Британію та Францію[4].

Обраний прем'єр-міністром курс різко критикувався політичною елітою Вануату: членами Союзу поміркованих партій, президентом Джорджем Сокоману й політиком Бараком Сопе. В результаті президент і відомий політик були заарештовані й засуджені до тюремного ув'язнення за підготовку заколоту й державного перевороту[5].

До початку 1990-их років авторитет прем'єр-міністра різко впав. Свою роль відіграли накопичення Ліні міністерських портфелів, часте звільнення чинних міністрів, ворожнеча з ключовими представниками судової влади, постійні сутички з окремими ЗМІ, які різко критикували його політику, викриття його зв'язків з в'єтнамським бізнесменом та експатрійованим американським підприємцем[5]. Тому вже влітку 1991 року опоненти Ліні в партії проголосували за його виключення з Партії Вануаку, а 6 вересня 1991 року він залишив пост глави уряду. Однак Ліні вирішив не йти з політичної сцени та заснував нову політичну партію — Національну об'єднану партію, яка під час наступних парламентських виборів, наприкінці 1991 року, утворила коаліцію з Союзом поміркованих партій[5].

Помер Волтер Ліні 21 лютого 1999 року в столиці Вануату, місті Порт-Віла[6].

Примітки[ред.ред. код]

  1. The Economist; February 27, 1999. Walter Lini (англ.)
  2. Tufala. — Стор. 60.
  3. Tufala. — Стор. 67.
  4. а б в г д Miles. — Стор. 24.
  5. а б в Miles. — Стор. 25.
  6. The New York Times. Walter Lini, 57, Clergyman Who Led Nation of Vanuatu (англ.)

Література[ред.ред. код]

  • Tufala Gavman. Reminisces from the Anglo-French Condominium of the New Hebrides / Brian J. Bresnihan, Keith Woodward, editors. — Suva, Fiji: Institute of Pacific Studies, University of the South Pacific, 2002.
  • William Miles. Bridging mental boundaries: identity and development in Vanuatu. — Honolulu, Hawai'i : University of Hawai'i Press, 1998.